Ухвала
Іменем України
05 березня 2020 року
м. Київ
Провадження № 51-1178 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року про повернення його апеляційної скарги,
встановив:
Вироком Бородянського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. Цим же вироком до ОСОБА_5 застосовано примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем його проживання.
Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на вирок Бородянського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року щодо ОСОБА_5 , повернуто на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, оскільки апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати.
Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду про повернення його апеляційної скарги, ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий апеляційний розгляд. На обґрунтування своїх вимог вказує, що рішення суду апеляційної інстанції, на його думку, постановлено з порушенням вимог кримінального процесуального закону та загальних засад кримінального провадження, оскільки апеляційний суд передчасно зробив висновок, що він не має права подавати апеляційну скаргу на вирок ухвалений щодо ОСОБА_5 .
Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з наведених у ній мотивів, з огляду на наступне.
Статтею 393 КПК України визначено виключний перелік осіб, які можуть оскаржити вирок суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Частинами 1, 2 ст. 24 КПКУкраїни гарантовано право кожному, на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом, а також гарантовано право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Таким чином, якщо судове рішення стосується прав, свобод та інтересів «інших осіб», відсутніх у вичерпному переліку суб'єктів оскарження, передбаченому ст. 393 КПКУкраїни, це не перешкоджає цим особам у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, відповідно з положеннями ч. 2 ст. 24 КПК України.
Однак, при вирішенні питання, про наявність підстав для оскарження рішення суду до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь
у судовому розгляді, ключовим є факт з'ясування, чи насправді це рішення стосується прав, свобод та інтересів цієї (конкретної) особи.
Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, не погоджуючись з вироком Бородянського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Суддя апеляційного суду, отримавши скаргу на вирок суду першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_4 є особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу на вказаний вирок ухвалений щодо ОСОБА_5 , оскільки в даному кримінальному провадженні скаржник не має жодного процесуального статусу, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, повернув скаргу ОСОБА_4 .
Відповідно до змісту долученої до касаційної скарги копії вироку Бородянського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року мотивувальній частині формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним вказується, що ОСОБА_5 діяв за попередньою змовою з “не встановленою особою”, матеріали відносно якої виділенні в окреме провадження. При цьому у резолютивній частині вироку визнано винуватим лише ОСОБА_5 .
З огляду на викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що апеляційний суд, встановивши, що вирок щодо ОСОБА_5 взагалі не стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_4 , дійшов обґрунтованого висновку, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати та повернувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 , дотримався вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України.
Крім того посилання ОСОБА_4 у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду по справам № 161/13574/18, 461/4858/17, 233/4201/16-к, колегія суддів касаційного суду вважає помилковим, оскільки вказані рішення касаційного суду не стосуються зазначеної в скарзі правової ситуації.
Отже, обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Тому колегія суддів касаційного суду вважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 , на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, необхідно відмовити.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК Українисуд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року про повернення його апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_6