Ухвала
05 березня 2020 року
м. Київ
справа № 2-2757/11
провадження № 61-2036 ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Новокропивницької сільської ради про визнання права власності на самочинне будівництво,
У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати за ним право власності на самовільно збудоване нерухоме майно, а саме: житловий будинок, вартість якого становила 80 274,00 грн, та сарай, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 грудня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на самовільно збудоване нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 25 кв. м, та сарай загальною площею 12,3 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 грудня 2011 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
До Верховного Суду 24 січня 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Судувід 03 лютого 2020 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, оскільки до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. З поданої касаційної скарги та доданих до неї документівне вбачалося ціни позову станом на день його подання,у зв'язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами.
У лютому 2020 року до суду касаційної інстанції надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, з яких вбачається, що заявником не зазначено ціну позову станом на день його подання, однак додано висновок про вартість спірного майна від 18 лютого 2020 року, яка становить 68 700, 00 грн та сплачено судовий збір.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (тут і надалі у редакції, чинній на день подання касаційної скарги) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (пункт 1 частини шостої, частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України убачається, що у позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю майна.
Ціна позову у цій справістановить 68 700, 00 грн за висновком про вартість спірного майна від 18 лютого 2020 року і 80 274,00 грн згідно з постанови суду апеляційної інстанції, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*100=210 200), тому ця справа є малозначною у силу вимог закону.
При цьому касаційна скарга не містить мотивів про те, що оскаржуване судове рішення підпадає принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Одночасно роз'яснюємо вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» згідно з яким, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчогот комітету Новокропивницької сільської ради про визнання права власності на самочинне будівництво.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь