Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 607/9325/17
провадження № 61-9781 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шипович В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: приватне агропромислового підприємства «Перемога», ОСОБА_2 ;
третя особа: ОСОБА_3 , Довжанська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2018 року у складі судді Братасюка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Міщія О. Я., Ткача З. Є., Шевчук Г. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовомдо приватного агропромислового підприємства «Перемога» (далі - ПАП «Перемога»), ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Довжанська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу майнового паю.
Позовна заява мотивована тим, що 25 березня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАП «Перемога» в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю. Проте ОСОБА_2 здійснив продаж своєї частки майнового паю особі, яка не є співвласником розпайованого майна колишнього колективного господарського підприємства «Перемога», реорганізованого в спілку власників с. Довжанка Тернопільського району Тернопільської області, і не мала першочергового права на викуп майнових паїв.
Зазначила, що вона є співвласником частки майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства, тому мала переважне право на купівлю частки ОСОБА_2 , проте він у порушення вимог статті 362 ЦК України не повідомив її про намір продати свою частку. Вважала, що ОСОБА_2 порушив її переважне право на придбання частки майнового паю.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд перевести на неї права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу майнового паю від 25 березня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАП «Перемога».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що майновий пай є особистою (а не спільною частковою) власністю ОСОБА_2 , тому при укладенні договору купівлі-продажу майнового паю між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який діяв в особі директора ПАП «Перемога», прав позивача не порушено, оскільки вона не мала переважного права на його придбання і відповідач не зобов'язаний був повідомляти про свій намір відчужити пай.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 квітня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши що, належне ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, на підставі якого майновий пай було відчужено ОСОБА_4 , який діяв в особі директора ПАП «Перемога», не містить жодних відміток про наявність у нього на праві спільної часткової власності конкретного майна, як індивідуально визначеного об'єкта. Члени сільськогосподарського товариства не отримували у власність будь-яке індивідуально визначене майно із майнового фонду. Таким чином до виділення на зазначені майнові сертифікати у передбаченому законом порядку конкретного майна сторони є лише співвласниками майнових паїв, а не співвласниками конкретного майна, тому положення статті 362 ЦК України на спірні правовідносини не поширюються.
Ураховуючи те, що пай є особистою, а не спільною частковою власністю члена підприємства, то при укладенні 25 березня 2008 року договору купівлі-продажу майнового паю між ОСОБА_2 та ПАП «Перемога» у позивача не існувало переважного права на придбання паю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У травні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, заявником порушено питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 362 ЦК України письмово не повідомив її про намір продати свою частку іншій особі, тобто продаж відбувся із порушенням її переважного права на купівлю майнового паю. Також зазначала, що право розпорядитись особисто своєю часткою (паєм) власник може тільки після виділення такої частки в натурі та після виходу члена з підприємства. Тому ОСОБА_4 не мав права передавати до статутного капіталу ПАП «Перемога» свою частку без рішення інших співвласників. При цьому посилалась на відповідну практику Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У серпні 2019 року ОСОБА_2 та ПАП «Перемога» подали відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначили, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Відтак, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
ОСОБА_2 зазначав, що про продаж у 2008 році пайовиками колективного сільськогосподарського підприємства Спілки власників паїв с. Довжанка Тернопільського району Тернопільської області (далі - КСП СВП с. Довжанка) своїх майнових паїв ПАП «Перемога» було відомо не тільки усім пайовикам спілки, а й жителям с. Довжанка так, як оголошення були розміщені на дошці оголошень адміністративного будинку КСП СВП с. Довжанка.
Коли відбувалася виплата ПАП «Перемога» коштів за майнові паї в центрі с. Довжанка, біля адміністративно будинку (контори колгоспу) були сформовані черги із пайовиків, а тому про продаж співвласниками майнових паїв було відомо й ОСОБА_1 , і, при бажанні, вона могла сама взяти участь у їх придбанні.
Крім того, загальними зборами КСП СВП с. Довжанка від 24 лютого 2000 року протокол № 1 було перетворено КСП СВП с. Довжанка у ПАП «Перемога», а тому вважав, що підприємство мало право викупляти майнові паї КСП СВП с. Довжанка.
ПАП «Перемога» зазначило, що 13 березня 1997 року рішенням загальних зборів колективного господарського підприємства «Перемога» с. Довжанка Тернопільського району Тернопільської області було реорганізовано у СВП с. Довжанка, статут КСП СВП с. Довжанка зареєстрований 24 березня 1997 року за № 044/130.
24 лютого 2000 року рішенням загальних зборів КСП СВП с. Довжанка (протокол №1) погоджено реформування КСП СВП с. Довжанка у ПАП «Перемога», яке було зареєстровано 06 березня 2000 року за номером у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 16511200000002562.
На виконання підпунктів 3.2, 3.3 пункту 3 Статуту ПАП «Перемога» ОСОБА_4 відповідно до акту приймання-передачі від 20 квітня 2000 року в статутний капітал підприємства було передано належний йому майновий пай СВП с. Довжанка в розмірі 4 700 грн, що становить 0,49565 відсотків майна КСП СВП, що підтверджується статистичною звітністю «Баланс за 2001 рік».
Чинним законодавством станом на квітень 2000 року не було передбачено порядку переоформлення права власності на частку майнового паю.
Отже, станом на 25 березня 2008 року, на час укладення спірного договору купівлі-продажу майнового паю, в статутному фонді ПАП «Перемога» перебував майновий пай КСП СВП с. Довжанка його засновника - ОСОБА_4 .
Оскільки позивач є власником майнового паю, що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога», не пов'язаного з виділенням у натурі майна, підстав вважати, що він є співвласником частки у праві спільної часткової власності колективного підприємства, немає.
За таких обставин, вважало, що відсутні підстави для застосування статті 362 ЦК України. При цьому послалося на відповідну практику Верховного Суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 червня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 607/9325/17 з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства, що стверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим Довжанською сільською радою Тернопільського району Тернопільської областівід 21 лютого 2003 року, згідно з яким вона володіє часткою майна пайового фонду КСП СВП с. Довжанка Тернопільського району Тернопільської області.
21 лютого 2003 року Довжанською сільською радою Тернопільського району Тернопільської областібуло видано ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП СВП с. Довжанка серії TP-XV006120.
Відповідно до довідки від 06 березня 2000 року № 15 ОСОБА_4 в майні КСП СВП с. Довжанка Тернопільського району Тернопільської області належала частка (майновий пай) у розмірі 4 700 грн, що становить 0,49565 вістотка майна спілки.
Згідно з актом приймання-передачі майна від 20 квітня 2000 року ОСОБА_4 , як засновник ПАП «Перемога», вніс свій майновий пай як внесок до статутного капіталу ПАП «Перемога».
Як вбачається із довідки ПАП «Перемога» від 30 березня 2018 року № 11 ПАП «Перемога» с. Довжанка Тернопільського району Тернопільської області було створено ОСОБА_4 . та зареєстровано 06 березня 2000 року за номером НОМЕР_2 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
На виконання підпунктів 3.2, 3.3 пункту 3 Статуту ПАП «Перемога», зареєстрованого Тернопільскою районною державною адміністрацією за номером 00102015 від 06 березня 2000 року ОСОБА_4 відповідно до акту приймання-передачі від 20 квітня 2000 року до статутного капіталу підприємства було передано належний йому майновий пай КСП СВП с. Довжанка Тернопільського району Тернопільської області у розмірі 4 700 грн (0,49565 відсотків майна спілки), що підтверджується статистичною звітністю Баланс за 2001 рік.
25 березня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що діяв в особі директора ПАП «Перемога», укладено договір купівлі-продажу майнового паю, згідно з яким ОСОБА_2 продав ПАП «Перемога» майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства Спілки власників паїв с. Довжанка Тернопільського району Тернопільської області.
Належне ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, на підставі якого майновий пай було відчужено відповідачу, не містить відміток про наявність у нього на праві спільної часткової власності будь-якого конкретного майна, як індивідуально визначеного об'єкта (а.с. 18).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
Згідно з частинами першою та третьою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
За таких обставин колегія суддів не вбачає для цього обґрунтованих, правових підстав, так як доводи позивача можуть бути досліджені та оцінені при розгляді справи.
Тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
Відповідно до частини другої статті 355 ЦК України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
За змістом статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік. Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
Статтею 2 Указу Президента України від 29 січня 2001 року «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» передбачено здійснення комплексу організаційних заходів, зокрема щодо запровадження документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати); забезпечення вільного здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину; виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об'єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників стосовно майна.
Відповідно до пункту 8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62, чинного на час виникнення спірних правовідносин, кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об'єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об'єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім'ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.
За змістом пункту 15 вказаного Порядку при виділенні майнових паїв в натурі окремим особам при виділенні майна в натурі у їх індивідуальну власність чи групі осіб у спільну часткову власність у їх свідоцтвах про право власності на майновий пай члена сільськогосподарського підприємства вчиняється відповідна відмітка. Свідоцтва з зазначеними відмітками про виділення майна в натурі у відповідну власність можуть бути підставою для оформлення співвласниками права власності на зазначене майно в установленому порядку.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 5, 7, 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно колективного підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності і пайовий фонд майна складається з балансової вартості як основних виробничих та оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінних паперів, акцій, так і грошових коштів; а майновий пай є грошовим еквівалентом трудового внеску кожного працівника у колективне майно, визначеним на дату паювання (та скоригований на день вибуття працівника з господарства). Право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд член КСГП набуває лише після припинення членства у підприємстві. До припинення членства, частка майна члена колективного підприємства є частиною майна колективного підприємства, яке у статуті визначає принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, і через свої органи здійснює право власності (володіння, користування, розпорядження). Пай є власністю члена підприємства. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.
Вирішуючи спір, суди, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли загалом правильного висновку про відмову у позові, оскільки до виділення на майновий сертифікат у передбаченому законом порядку конкретного майна його власник є лише власником майнового паю, а не співвласником майна, а згідно з інформацією Головного управління статистики у Тернопільській області від 05 серпня 2015 року № 05-1/1-12/214 КП СПВ с. Довжанка було ліквідовано 13 вересня 2005 року (а.с. 176). Тобто на дату укладення спірного договору купівлі-продажу спілка власників паїв як юридична особа припинила своє існування.
Посилання касаційної скарги на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справу справі № 6-15333св11 безпідставні, оскільки в зазначеній ухвалі суд касаційної інстанції дійшов аналогічних висновків, а передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначив про те, що у справі встановлено факт виділення позивачу в натурі майна у рахунок погашення майнового сертифіката серії КИ-ХХІІІ № 22148551 від 06 лютого 2008 року. Тобто у цій справі наявні інші фактичні обставини.
З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги є безпідставними й на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 квітня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович