05 березня 2020 року
Київ
справа №280/3975/19
адміністративне провадження №К/9901/5043/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Новоолександрівської сільської ради на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року в справі №280/3975/19 за позовом ОСОБА_1 до Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області , у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимоог, просив:
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 квітня 2019 року по 23 жовтня 2019 року в розмірі 60 384,38 грн;
- відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року скасовано та прийняти нову постанову про задоволення позову:
- стягнуто з Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 квітня 2019 року по 23 жовтня 2019 року в розмірі 60384,38 грн;
- стягнуто з Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
20 лютого 2020 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу Новоолександрівської сільської ради (правонаступник Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області ) на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року в справі №280/3975/19.
Статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З оскаржуваної постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року встановлено, що її прийнято у відкритому судовому засіданні, повний текст якої складено цього ж дня. Тобто останнім днем строку на її касаційне оскарження є 27 січня 2020 року (25-26 січня 2020 року - вихідні дні).
Касаційну скаргу надіслано до Суду 20 лютого 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі скаржник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтовуючи його тим, що копію постанови Третього апеляційного адміністративного суду отримано 23 січня 2020 року.
На підтвердження цих обставин скаржник додав копію конверта від Третього апеляційного адміністративного суду, в якому вона направлялась.
Згідно з інформацією з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» про відстеження поштового повідомлення про вручення убачається, що датою отримання скаржником копії постанови Третього апеляційного адміністративного суду є 23 січня 2020 року.
Оскільки касаційну скаргу подано скаржником протягом тридцяти днів із дня вручення йому оскаржуваного судового рішення, Суд уважає, що заява про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження в справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Згідно з приміткою до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, зокрема віднесено особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», віднесені до першої - третьої категорій посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першою статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад: перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови; друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради; третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад; керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад.
Предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Із судових рішень убачається, що позивач обіймав посаду сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.
Отже, ця справа за своєю суттю є справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого не входить до переліку службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ. Ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на формування судової практики та не змінюють її.
Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а судом не встановлено виключень щодо посади позивача у цій справі в аспекті пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у поєднанні зі статтею 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд також ураховує позицію висловлену Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09.10.2018 щодо неприйнятності заяви у справі «Азюковська проти України» (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Керуючись статтями 12, 328, 329, 333 КАС України, Суд
Задовольнити заяву Новоолександрівської сільської ради про поновлення строку на касаційне оскарження та поновити цей строк.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Новоолександрівської сільської ради на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року в справі №280/3975/19.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко