06 березня 2020 року
Київ
справа №240/9770/19
адміністративне провадження №К/9901/4338/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
13.02.2020 ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020.
Касаційна скарга не відповідає вимозі пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс, КАС), згідно з яким у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до положень частини четвертої статті 328 КАС підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті (частина перша цієї статті стосується оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції) є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У залежності від підстави касаційного оскарження судового рішення додаткові вимоги до касаційної скарги встановлені нормами абзаців другого - четвертого пункту 4 частини другої статті 330 КАС.
Системне застосування наведених норм дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 цієї статті як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Позивач не вказав у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження, передбачену частиною четвертою статті 328 КАС.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Зважаючи на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню.
Керуючись пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
...........................
Є.А. Усенко,
Суддя Верховного Суду