Іменем України
05 березня 2020 року
Київ
справа №826/8849/17
адміністративне провадження №К/9901/59174/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2018 (суддя Келеберда В. І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 (колегія суддів у складі: Парінова А. Б., Беспалова О. О., Губської О. А.), -
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України, в якому просив визнати нечинним рішення Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України про затвердження переліку питань автоматизованого анонімного тестування для проведення кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, в частині затвердження наступних тестових питань як таких, що не відповідають вимогам тестології: Розділ «Загальні питання»: 16, 22, 33, 380 39, 57 59, 63, 67, 103, 104, 114, 123, 134, 135, 147, 148, 150, 152, 1610, 162, 164, 166-174, 178, 181, 193, 194; Розділ «Питання по антикорупційному законодавству»: 16, 21-30, 33, 34, 41, 46, 47, 51, 53, 64, 86-105, 155-157, 162-165, 167, 179-181, 185, 190; Розділ «Питання по виконавчому провадженню»: 5, 9, 10, 32, 36, 51, 55, 61, 64, 74, 80, 118, 146, 156, 161, 163, 172, 173, 213, 237, 258, 268, 315, 358, 381, 425, 439, 440, 441, 443, 445, 454, 459, 465, 504, 528, 537, 540, 543, 547, 548, 557, 560, 561, 573, 575, 581, 589, 594, 596, 597, 602, 606, 622, 623, 630, 641, 638, 667, 673, 690, 696, 702, 707, 727, 731, 733, 740, 741, 759, 764, 783, 788, 791, 799, 811, 830, 831, 837, 940, 941, 943, 956, 966, 977, 1039, 1041, 1057, 1059, 1065, 1076, 1121-1125, 1133, 1190, 1219, 1232, 1324, 1359-1377, 1435, 1436, 1439, 1507, 1511, 1512, 1513, 1514, 1516, 1518, 1555.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ряд тестів автоматизованого анонімного тестування для проведення іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, не відповідають критеріям якості та загальним вимогам, які пред'являються до складання тестів, містять некоректні, незрозумілі питання, нечітко сформульовані питання, які передбачають двозначність відповідей.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 14.05.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Судові рішення мотивовані тим, що перелік тестових питань автоматизованого анонімного тестування для проведення кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, затверджено згідно з протоколом засідання тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців від 10.02.2017 № 3 та оприлюднено на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Вказаний перелік включає тестові завдання з тем, які стосуються виконавчого провадження, із загальних юридичних дисциплін, та з антикорупційного законодавства. Питання розроблено комісією у складі, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 08.11.2016 № 1492/7, спільно з Координатором проектів ОБСЄ в Україні. За результатами обговорення на засіданні до вказаного переліку увійшли лише ті з розроблених питань, які Комісія визначила за доцільне прийняти до використання. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що протокол засідання тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців від 10.02.2017 № 3 прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України. Окрім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що в межах даної адміністративної справи не встановлено порушеного права позивача у спірних правовідносинах.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що судами попередніх інстанцій взагалі не розглянуто позов по суті, не надано правову оцінку обставинам справи, не витребувано жодного доказу від відповідача, який повинен доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.
Позиція інших учасників справи
Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Стрелець Т. Г. (суддя-доповідач), Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л. від 19.09.2018 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05.06.2019 № 637/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 826/8849/17 у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2019 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мельник-Томенко Ж. М., судді Жук А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 826/8849/17.
Ухвалою Верховного Суду від 06.03.2020 справу призначено до касаційного розгляду в у попередньому судовому засіданні.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач є кандидатом у приватні виконавці, пройшов навчання, що підтверджується свідоцтвом № 421 від 06.05.2017.
На сайті Міністерства юстиції України опубліковано перелік тестових питань теоретичної частини для складання кваліфікаційного іспиту осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, та які включають наступні розділи: 1 «Загальні питання». 2 «Питання по антикорупційному законодавству», 3 «Питання по виконавчому провадженні».
Ознайомившись з вказаним переліком тестових питань теоретичної частини для складання кваліфікаційного спиту, позивач виявив ряд тестів, які, на його думку, не відповідають критеріям якості та загальним вимогам, які пред'являються до складання тестів.
Виходячи з позиції позивача, тестові питання не відповідають методичним рекомендаціям щодо складання тестів, оскільки містять некоректні, незрозумілі питання, нечітко сформульовані питання, які передбачають двозначність відповідей, або потребують вузькоспеціальних знань.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання нечинним рішення відповідача про затвердження переліку питань автоматизованого анонімного тестування для проведення кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, в частині переліку затвердження тестових питань як таких, що не відповідають вимогам тестології.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних рішень) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних рішень) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 6 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.
Приписами статті 17 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що Міністерство юстиції України, зокрема, забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, для чого визначає: порядок проходження навчання та стажування осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця; перелік документів, які подаються Кваліфікаційній комісії приватних виконавців особою, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, для підтвердження відповідності цієї особи вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 18 цього Закону; порядок допуску таких осіб до складання кваліфікаційного іспиту.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, та вирішення питання щодо надання права на здійснення діяльності приватного виконавця при Міністерстві юстиції України утворюється Кваліфікаційна комісія приватних виконавців (далі - Кваліфікаційна комісія). Положення про Кваліфікаційну комісію приватних виконавців затверджується Міністерством юстиції України.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 19 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що Кваліфікаційна комісія, зокрема, розробляє та затверджує перелік питань автоматизованого анонімного тестування.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Кваліфікаційна комісія проводить кваліфікаційний іспит протягом трьох місяців з дня надання допуску особі до складення кваліфікаційного іспиту.
Згідно з частиною третьою статті 21 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом автоматизованого анонімного тестування особи, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця.
Відповідно до пункту 4 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Міністерство юстиції України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом: 1) формує склад тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців у складі семи осіб; 2) формує склад тимчасової дисциплінарної комісії приватних виконавців у складі семи осіб. Тимчасова кваліфікаційна комісія приватних виконавців (далі - тимчасова кваліфікаційна комісія) і тимчасова дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - тимчасова дисциплінарна комісія) вважаються повноважними у разі присутності на засіданні не менше чотирьох осіб. Тимчасова кваліфікаційна комісія та тимчасова дисциплінарна комісія здійснюють повноваження кваліфікаційної комісії та дисциплінарної комісії до скликання з'їзду приватних виконавців України. Засідання тимчасової кваліфікаційної комісії проводяться за потреби, але не рідше одного разу на місяць.
Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (далі - Положення № 228), Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 10 Положення № 228 Мін'юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.
Пунктом 3 Положення про Тимчасову кваліфікаційну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2430/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 за № 1123/29253 (далі - Положення № 2430/5, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що основними завданнями тимчасової кваліфікаційної комісії є: визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця; вирішення питання щодо надання права на здійснення діяльності приватного виконавця.
Тимчасова кваліфікаційна комісія відповідно до покладених на неї завдань: визначає дату складення кваліфікаційних іспитів особами, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця; розробляє та затверджує перелік питань автоматизованого анонімного тестування для проведення кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця; розглядає документи, подані особами, які мають намір отримати право на здійснення діяльності приватного виконавця, на відповідність вимогам, визначеним Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»; проводить кваліфікаційні іспити осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця; затверджує результати кваліфікаційних іспитів осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця; приймає рішення про видачу посвідчення приватного виконавця (пункт 4 Положення № 2430/5).
Згідно з пунктом 14 Положення № 2430/5 рішення тимчасової кваліфікаційної комісії оформлюється протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії протягом двох робочих днів після засідання тимчасової кваліфікаційної комісії.
Відповідно до пункту 8 розділу 5 Порядку допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Наказ Міністерства юстиції України від 25.10.2016 № 3053/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.11.2016 за № 1445/29575 (далі - Порядок № 3053/5), тестові завдання (перелік тестових питань теоретичної частини, ситуаційні завдання та практичні завдання) для кваліфікаційного іспиту затверджуються Кваліфікаційною комісією. Перелік тестових питань теоретичної частини оприлюднюється на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Варіанти відповідей оприлюдненню не підлягають. Безпосереднє внесення до Системи тестування тестових завдань та відповідей на них здійснюється відповідальною особою, визначеною Кваліфікаційною комісією. Розподіл тестових завдань здійснюється Системою тестування індивідуально для кожної особи шляхом випадкового вибору із загального переліку тестових питань та завдань.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
08.02.2020 набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Статтею 6 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Тобто, Суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або наявність інших ущемлень прав та свобод позивача.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та відповідно до матеріалів справи, перелік тестових питань автоматизованого анонімного тестування для проведення кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, затверджено згідно з протоколом засідання тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців від 10.02.2017 № 3 та оприлюднено на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Вказаний перелік включає тестові завдання з тем, які стосуються виконавчого провадження, із загальних юридичних дисциплін, та з антикорупційного законодавства.
Питання розроблено тимчасовою кваліфікаційною комісією приватних виконавців у складі, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 08.11.2016 № 1492/7, спільно з Координатором проектів ОБСЄ в Україні. За результатами обговорення на засіданні до вказаного переліку увійшли лише ті з розроблених питань, які Комісія визначила за доцільне прийняти до використання.
За таких обставин, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що протокол засідання Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців від 10.02.2017 № 3 прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України. Підстави для визнання його нечинним відсутні.
Окрім того, аналізуючи норми діючого законодавства, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в межах даної адміністративної справи судами не встановлено порушеного права позивача у спірних правовідносинах, тому відсутні підстави для визнання нечинним оскаржуваного рішення відповідача з підстав, зазначених позивачем в адміністративному позові.
Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у даній справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, в касаційній скарзі не зазначено.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Судді Верховного Суду