Іменем України
06 березня 2020 року
Київ
справа №820/5882/13-а
адміністративне провадження №К/9901/9161/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року (головуючий суддя - Спірідонова М.О.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Калиновський В.А., судді - Бенедик А.П., Водолажська Н.С.)
у справі №820/5882/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс Схід Компані»
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
третя особа: Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс Схід Компані» (далі - Товариство, ТОВ «Атлантіс Схід Компані», позивач, платник) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Московському районі) третя особа: Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Дзержинському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правомірність визначення своїх податкових зобов'язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року, адміністративний позов задоволено повністю:
- скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 23.04.2013 №0000952220 та №0000962220;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Схід Компані" витрати зі сплати судового збору в сумі 2 294, 00 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2014 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задоволено частково, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2013 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій укладених між позивачем та контрагентами ТОВ «Праксет-Харків», ТОВ «Спецтрубомонтаж» та ПП «Будком-Алон» у періоді, що перевірявся, а саме: не встановлено наявність у контрагентів позивача технічних та технологічних можливостей для здійснення зазначених господарських операцій; не перевірено здійснення позивачем фактичної оплати податку на додану вартість в ціні придбаних товарів/послуг, з відповідним документальним підтвердженням цього, тощо.
Під час нового розгляду справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2015 року, адміністративний позов задоволено у повному обсязі:
- скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 23.04.2013 № 0000952220, № 0000962220;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Схід Компані" сплачений судовий збір у розмірі 2 294 грн 00 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність формування Товариством податкового кредиту та витрат по взаємовідносинах із ТОВ «Парксет-Харків», ТОВ «Спецтрубомонтаж» та ПП «Будком-Алон».
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Дзержинському районі подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом має довести наявність порушення оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень саме її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту, при цьому не наводить жодних доводів на спростування реальності виконання укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами господарських договорів.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2015 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
19 грудня 2019 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ПП "Будком-Алон" за період з 01.04.2012 по 31.08.2012, ТОВ "Праксет-Харків" за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 та ТОВ "Спецтрубомонтаж" за період травень, вересень 2012 року та подальшої участі отриманих товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) у фінансово-господарських операціях.
За результатами перевірки складено акт від 09.04.2013 № 1408/22.2-05/34332486 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акту перевірки, ДПІ у Московському районі дійшла висновку про порушення Товариством вимог:
- п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено та підлягає сплаті до бюджету податок на прибуток на загальну суму 562 375 грн за 2 квартал 2012 року - 81 730 грн, за 3 квартал 2012 року - 480 645 грн;
- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого податковим органом зроблений висновок про заниження та сплаті до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "БудкомАлон" за період з 01.04.2012 по 31.08.2012, ТОВ "Праксет-Харків" за період з 01.06.2012 по 31.06.2012 та ТОВ "Спецтрубомонтаж" за період травень, вересень 2012 року на загальну суму 535 595 грн (том 1 а.с. 45-61).
На підставі Акту перевірки, ДПІ у Московському районі прийнято податкові повідомлення-рішення: від 23.04.2013 №0000962220, яким Товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у розмірі 669 493, 75 грн, у тому числі: за основним платежем - 535 595, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 133 898, 75 грн та від 23.04.2013 №0000952220, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 702 968, 75 грн, у тому числі: за основним платежем - 562 375 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 140 593, 75 грн (том 1 а.с. 62-63).
Відповідач дійшов висновку про протиправність формування Товариством податкового кредиту та валових витрат за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ "Праксет-Харків", ТОВ "Спецтрубомонтаж" та ПП "Будком-Алон, оскільки вони реально не виконувались, натомість були спрямовані на мінімізацію податкових зобов'язань Товариства.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з п.п. 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.
Підпунктом 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.3 статті 138 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.06.2012 між ТОВ "Атлантіс Схід Компані" (Замовник) та ТОВ "Праксет-Харків" (Виконавець) укладено договір про надання послуг, за умовами якого Змовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати йому відповідно до умов договору, послуги з розміщення (забезпечення житлом) співробітників Замовника у м. Херсон у відповідності до заявки, а Замовник зі свого боку зобов'язується прийняти вказані послуги та оплатити їх (том 1 а.с. 64).
На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивач надав копії: акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг), податкової накладної; платіжного доручення з відміткою банку про виконання (а.с. 68, т.1).
Також між ТОВ "Спецтрубомонтаж" (Постачальник) та ТОВ "Атлантіс Схід Компані" (Покупець) укладено договір поставки №ДГ 03/09 від 03.09.2012, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю будівельні матеріали (далі за текстом - товар) партіями на підставі заявок Покупця, в яких зазначається асортимент та кількість необхідного товару, а також на підставі видаткових накладних, які оформлюються на кожну партію товару, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити за товар.
На підтвердження реальності виконання умов зазначених договорів, позивач надав копії видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень завірених банком, товарно-транспортних накладних, тощо.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на підставі договору оренди №15/4 від 03.04.2012, укладеного між ПП фірма "Бриз-СПД" (Орендодавець) та "Атлантіс Схід Компані" (Орендар) позивачем використовується складське приміщення, що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Сидоренківський, 1а, що відповідає зазначеному в товарно - транспортних накладних пункту розвантаження товару.
Крім того, 31.02.2012 між ПП "Будком-Алон" (Постачальник) та ТОВ "Атлантіс Схід Компані" (Покупець) укладено договір поставки № 02-05 від 31.05.2012, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати Покупцю будівельні матеріали в асортименті, в подальшому "Продукція", а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити її відповідно до умов договору.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи надані копії податкових накладних; видаткових накладних, засвідчених банківською установою платіжних доручень, тощо.
Судами попередніх інстанцій також досліджена ліцензія Товариства щодо здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком згідно з додатком) строком дії з 09.08.2011 по 01.06.2016, встановлено, що придбані позивачем у ТОВ "Спецтрубомонтаж" та ПП "Будком-Алон" будівельні матеріали були використані позивачем у межах наступних договорів підряду: №12-06/Х від 16.06.2012, укладеного між ПАО "Макрохим" (Замовник) та ТОВ "Атлантіс Схід компані" (Підрядник), відповідно до умов якого матеріально-технічне забезпечення виконання робіт є обов'язком Підрядника - ТОВ "Атлантік Схід Компан; договору про закупівлю послуг №1206000323 від 07.06.2012, укладеного між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (Замовник) та ТОВ "Атлантіс Схід Компані" (Виконавець), відповідно до умов якого придбання обладнання та матеріалів, необхідних для виконання умов договору здійснюється Виконавцем та входить у вартість послуг; договору про закупівлю послуг №1206000324 від 07.06.2012, укладеного між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (Замовник) та ТОВ "Атлантіс Схід Компані" (Виконавець), відповідно до умов якого придбання обладнання та матеріалів, необхідних для виконання умов договору, здійснюється Виконавцем та входять у вартість послуг; договору підряду №10/4 від 12.04.2012, укладеного між ПАТ "Сумихімпром" (Замовник) та ТОВ "Атлантіс Схід Компані" (Підрядник), відповідно до умов якого замовлення та постачання матеріальних ресурсів здійснює Підрядник; договору підряду № 58/1230 від 24.05.2012, укладеного між ПАТ "Сумихімпром" (Замовник) та ТОВ "Атлантіс Схід Компані" (Підрядник), відповідно до умов якого замовлення та постачання матеріальних ресурсів здійснює Підрядник; договору №118 від 22.08.2012, укладеного між ТОВ "Титан Україна" (Замовник) та ТОВ "Атлантіс Схід Компані" (Підрядник), відповідно до умов якого визначено, що роботи виконуються із матеріалів підрядника.
Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраними судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов'язань.
Зокрема, судами досліджено вказані вище первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку.
Вказані документи, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом.
Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладеного договору та специфіку придбаного товару/послуг, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем податкові зобов'язання за господарськими операціями з вказаними вище контрагентами сформовано безпідставно за господарськими операціями, які не виконувались.
Крім того, касаційна скарга дублює зміст апеляційної скарги та не містить жодних конкретних доводів незаконності рішень судів попередніх інстанцій та доводів на спростування реального виконання укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами угод.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2015 року -без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова