Іменем України
05 березня 2020 року
Київ
справа №140/1547/19
адміністративне провадження №К/9901/29946/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О., судді Чиркіна С.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду у складі судді Каленюк Ж.В. від 14 травня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Попки Ю.Я., Хобор Р.Б., Сеника Р.П. від 01 жовтня 2019 року,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;
- зобов'язати на підставі частини другої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та згідно з Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, донарахованої за період з 01 січня 2016 року по 31 вересня 2018 року на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №803/1130/18, здійснити щомісячний розрахунок та виплату в тому ж місяці, у якому буде здійснена виплата заборгованості, компенсації втрати частини доходів, починаючи з 26 січня 2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року у справі №803/1130/18, яке набрало законної сили, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії з 01 січня 2016 року у розмірі 79% від суми грошового забезпечення. На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії, виплату якої в розмірі 79% грошового забезпечення розпочато фактично з 01 жовтня 2018 року. Разом з тим, виплата частини доходу у вигляді заборгованої пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року в загальному розмірі 27871,40 грн відповідачем не здійснена. Позивач вказує, що з вини відповідача він за вказаний період щомісячно не отримував дохід у вигляді суми пенсії (недоплаченої) у розмірі 840,48 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанції виходили з того, що звернення до суду з позовними вимогами про бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати перерахованої пенсії позивача на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року в справі №803/1130/18 є передчасним, оскільки виплата заборгованості не відбулася, а тому умови для розрахунку компенсації не настали.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити позовні вимоги.
Касаційну скаргу подано до Верховного Суду 30 жовтня 2019 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 жовтня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Чиркіна С.М.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 140/1547/19.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року у справі №803/1130/18 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 79 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01 січня 2016 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року у розмірі 79 % відповідних сум грошового забезпечення (а.с.17-22). Вказане рішення суду набрало законної сили 02 жовтня 2018 року.
На виконання рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачеві в розмірі 79 % грошового забезпечення за період з 01 січня 2019 року по дату набрання рішенням законної сили (02 жовтня 2018 року), щомісячний розмір пенсії збільшено на 840,48 грн, розмір доплати за вказаний період становить 27871,40 грн, фактично здійснюється виплата пенсії у новому розмірі з 02 жовтня 2018 року, що становить 7377,53 грн (тобто в розмірі 79% грошового забезпечення), що підтверджується розрахунком на доплату (виплату утримання пенсії) за пенсійною справою №ХА6136 за дорученням №ДХА6136/18, відповідним перерахунком пенсії. З приводу несвоєчасної виплати пенсії у перерахованому розмірі з жовтня 2018 року спір між сторонами відсутній.
01 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій вказав, що виплата пенсії з 01 січня 2016 року по 02 жовтня 2018 року не здійснена, та просив на підставі частини другої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» забезпечити здійснення щомісячного розрахунку та виплату в тому ж місяці, у якому буде здійснено виплату заборгованості, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року в справі №803/1130/18 за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Листом від 12 квітня 2019 року №385/Б-01 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для нарахування та виплати грошової компенсації за несвоєчасну виплату частини пенсії. Також інформовано, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року в справі №803/1130/18 проведено перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року, основний розмір пенсії визначено в сумі 7377,56 грн, сума доплати за період з 01 січня 2016 року по 06 жовтня 2018 року становить 27871,40 грн, виплата якої буде проводитися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» від 22 серпня 2018 року №649, якою визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги, що обставини для нарахування та виплати компенсації вже настали, адже відповідач згідно з наявними у справі доказами одночасно з тим, що визнає наявність невиплаченого позивачу доходу та порушення строків його виплати з його вини, категорично відмовляється виплачувати як цей борг, так і нараховувати й виплачувати відповідну компенсацію. Натомість, згідно з нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відповідач мав би нараховувати компенсацію втраченого доходу щомісячно аж до виплати заборгованості..
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III) від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з положеннями статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина друга статті 2 Закону №2050-III).
Статтею 3 Закону №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 134/89/16-а, від 10 лютого 2020 року у справі № 134/87/16-а.
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази виплати позивачу коштів за період з 01 січня 2016 року по 01 жовтня 2018 року в сумі 27871,40 грн, правомірним є висновок судів, що правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини перерахованої пенсії у зв'язку із порушенням строків її виплати та зобов'язання здійснити щомісячний розрахунок та виплату компенсації втрати частини таких доходів, починаючи з 26 січня 2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, відсутні.Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (п. 29 рішення у справі "Кантоні проти Франції" (Cantonі v. France" № 17862/91), у п. 64 рішення у справі "Вєренцов проти України"№ 20372/11).
У випадку, що є предметом даного судового дослідження, застосовані судами норми вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не потребують двозначного трактування, є конкретними та передбачуваними у своєму застосуванні.
Суд у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Желєзний
Судді: Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін