Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"03" березня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1179/19
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Нероди І.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Семенов М.М. - адвокат, ордер КВ №802963 від 16.12.19
від відповідача: не прибув
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк" (м. Київ)
до Фізичної особи-підприємця Голотюка Олександра Васильовича (м. Малин)
про стягнення 104413,00 грн.
Процесуальні дії по справі.
Відповідно до ухвали суду від 11.11.2019 року справу за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк" (м. Київ) до відповідача Фізичної особи - підприємця Голотюка Олександра Васильовича (м. Малин) про стягнення 104413, 00 грн розглянуто за правилами загального позовного провадження.
В межах підготовчого провадження постановлено наступні ухвали суду: від 20.12.2019 року про продовження строку підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладення розгляду підготовчого засідання на 21.01.2020 року; від 21.01.2020 року про відкладення підготовчого засідання на 10.02.2020 року.
Ухвалою суду від 10.02.20 року підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 03.03.2020 року.
В судовому засіданні 03.03.2020 року прийнято вступну та резолютивну частини рішення суду про часткове задоволення позовних вимог.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач Акціонерне товариство "Таскомбанк" звернувся до суду з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Голотюка Олександра Васильовича про стягнення 104 413, 00 грн, з яких: 37 495, 00 грн заборгованість за кредитом, 1 750, 00 грн заборгованість за комісією, 47 616, 33 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту, 0,06 грн прострочена заборгованість за відсотками, 6 250, 00 грн прострочена заборгованість за комісією, 11 301, 61 грн пені.
В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 526, 629, 1049, 1054 ЦК України.
В обґрунтування підстав поданого позову позивач посилається на порушення умов кредитного договору відповідачем та не повернення кредитних коштів у встановлені договором строки.
Відповідач у своєму поясненні на позовну заяву позовні вимоги заперечує, вважає їх необґрунтованими, а розрахунок заборгованості за кредитом таким, що не відповідає дійсності.
Крім того, відповідач доводить, що позивач скористався правом зазначеним у підпункті а) пункту 18.1.17.3. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" та надіслав повідомлення вимогу від 03.10.2019 року, що являється зміною умов кредитування та продовжив період безпосереднього користування кредитом до 10.10.2019 року.
Крім того, відповідач, посилаючись на норми ч. 3 ст. 551 ЦК України зазначив, що позивач не надав ніякі докази, які підтверджували нанесення йому збитків.
Позивач у відповіді на письмові пояснення відповідача зазначив, що останнім не конкретизовано суть заперечень, а також не подано доказів на спростування розрахунку заборгованості, не подано контррозрахунку.
Щодо посилання відповідача на направлення банком повідомлень на його електронну адресу після пред'явлення вимоги від 03.10.2019 року, позивач доводить, що жодним чином не впливає на процес та поточний стан зобов'язання за Договором, оскільки зміст даних повідомлень має виключно інформативний характер, не має на меті зміну чи реорганізацію умов кредитування, в той час як вимога від 03.10.2019 року дійсно встановлює обов'язок з повного повернення сум боргу, строки здійснення такого повернення та посилання на можливі наслідки, передбачені чинним законодавством у випадку невиконання даної вимоги, про що також зазначає сам відповідач. Разом з тим, посилання відповідача на норму, що передбачає можливість зменшення сум неустойки прямо свідчить про усвідомлення останнім власної відповідальності та визнання факту порушення умов договору, що і призвело до нарахування неустойки.
19.02.2020 року до суду повернулася ухвала суду від 10.02.2020, надіслана на адресу місцезнаходження відповідача з відміткою органу зв'язку про причини повернення "за закінченням встановленого строку зберігання".
Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання розгляду справи по суті обов'язковою не визнавалась, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України.
Отже, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України справу вирішено судом за наявними матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
04 червня 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Таскомбанк" (як банк) та Фізична особа-підприємець Голотюк Олександр Васильович (позичальник) уклали Заяву-договір №ІD4780877 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу"), згідно якого за умови наявності вільних коштів банк зобов'язався надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим Договором, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору (надалі за текстом - Заява-договір №ІD4780877).
Кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника №2600.3.845997.001, відкритий у АТ "Таскомбанк" з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів позичальника, та на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес.
Умови надання кредиту сторони погодили у розділі 2 Заяви-договору №ІD4780877, так розмір кредиту: 100 000, 00 грн (сто тисяч грн. 00 коп) (п. 2.1. Заяви-договору №ІD4780877).
Валюта кредиту: гривня (п. 2.2. Заяви-договору №ІD4780877).
Вартість кредиту: - розмір процентної ставки за користування кредитом: 0,0001% річних (2.3.1. Заяви-договору №ІD4780877);
- розмір комісійної винагороди: 1,75% від суми виданого кредиту (щомісячно) (п. 2.3.2. Заяви-договору №ІD4780877).
Тип процентної ставки: фіксована (п. 2.4. Заяви-договору №ІD4780877).
Терміни і порядок погашення кредиту: згідно графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку 1 до цього Договору (п. 2.5. Заяви-договору №ІD4780877).
Термін повернення кредиту: 04.06.2020 (п. 2.6. Заяви-договору №ІD4780877).
Позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту (п. 3.1. Заяви-договору №ІD4780877).
Остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше дати зазначеної в п. 2.6. цього Договору (п. 3.2. Заяви-договору №ІD4780877).
У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення (п. 3.3. Заяви-договору №ІD4780877).
Цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" та цінові параметри продукту є кредитним договором (п. 4.1. Заяви-договору №ІD4780877).
Цей договір є договором приєднання у визначенні статті 634 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим:
- умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.tascombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому (п. 4.2.1. Заяви-договору №ІD4780877);
- особа, що виявила намір укласти договір, не може запропонувати банку внести зміни до запропонованих умов договору або запропонувати включення до договору своїх умов (4.2.2. Заяви-договору №ІD4780877);
- у випадку незгоди зі змістом та формою цього договору чи окремих його положень особа, яка виявила намір укласти договір має право відмовитися від його укладення (п. 4.2.3. Заяви-договору №ІD4780877).
Підписання Договору є підтвердження наміру позичальника укласти кредитний договір, а дата підписання вважається датою укладання Договору (п. 4.3. Заяви-договору №ІD4780877).
Дана Заява-договір №ІD4780877 підписана 04.06.2018 року із використання електронно-цифрового підпису відповідача (а.с. 26).
Додатком №1 до Заяви-договору №ІD4780877 є графік погашення кредиту (підписаний відповідачем за допомогою ЕЦП) (а.с. 27).
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Заяві-договору №ІD4780877 підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 04.06.2018 по 04.06.2018 на суму 100 000, 00 грн (а.с. 50).
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків згідно погодженого графіку не виконав належним чином, що зумовило позивача звернутися до відповідача з повідомленням-вимогою за №19883/70 від 03.10.2019 року про дострокове погашення кредиту у зв'язку з наявністю простроченої заборгованості на суму 104 413, 00 грн.
Оскільки відповідач в досудовому порядку не задовольнив вимогу позивача про дострокове повернення кредиту у зв'язку із наявністю заборгованості на суму 104413, 00 грн, позивач звернувся з позовом до суду про примусове стягнення заборгованості на суму 85 111, 33 грн по тілу кредиту, 0,06 грн заборгованості по відсоткам, 8000,00 грн заборгованості за комісією.
Додатково позивач заявив вимогу про стягнення пені на суму 11 301, 61 грн
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 вказаної норми визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно зі ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Випискою із особового рахунку від 04.06.2018 р. підтверджується надання позивачем кредиту на суму 100 000, 00 грн. Цю обставину відповідач не заперечує.
В свою чергу, зобов'язання щодо повернення кредитних коштів у погоджені сторонами строки відповідач належним чином не виконав.
Як встановив суд, кредитні кошти відповідач повернув частково, а саме: 04.07.2018 на суму 882, 99 грн, 10.07.2018 на суму 3284,01 грн, 08.08.2018 на суму 4167, 00 грн, 04.09.2018 на суму 4167, 00 грн та 02.11.2018 року на суму 2387, 67 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Станом на дату звернення позивача з повідомленням-вимогою за №19883/70 від 03.10.2019 року про дострокове погашення кредиту, простроченою вважалась заборгованість за кредитом в сумі 47616,33грн та оскільки позивач скористався правом вимагати дострокового його повернення, залишок боргу за кредитом складав 37495,00грн.
З врахуванням викладеного, та оскільки відповідач після 03.10.2019р. жодних платежів на виконання зобов'язання за кредитом не провів, позивач обґрунтовано заявив до стягнення за цим позовом заборгованість за кредитом на загальну суму 85 111, 33 грн.
Повідомлення-вимога за №19883/70 від 03.10.2019 року про дострокове погашення кредиту змінила умови кредитування , оскільки право відповідача погашати кредит на умовах погодженого графіку до 04.06.2020року припинилося , так само , як і право позивача вимагати сплати відсотків та комісії.
Так, за умовами п. 2.6. Заяви-договору №ІD4780877, термін повернення кредиту - 04.06.2020.
Згідно з ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Згідно з правилом ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Розмір кредиту, розмір відсотків за користування кредитом та строк, на який передано кошти і протягом якого позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити відсотки, є істотними умовами договору (постанова ВП ВС від 23 січня 2019 року у цивільній справі № 464/3790/16-ц).
Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, у зв'язку із наявністю прострочення з повернення кредиту, позивач скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту, про що і надіслав відповідачу вимогу від 03.10.2019 за №19883/70.
Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12 зазначила, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання
До зміни умов кредитування - 03.10.19р. позивач обґрунтовано заявив до стягнення за цим позовом 0,06 грн заборгованості по відсоткам та 8000, 00 грн заборгованості за комісією. Позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Щодо позовної вимоги про стягнення пені на суму 11 301, 61 грн за період з 04.06.2018 по 02.10.2019 року включно.
У п. 3.3. Заяви-договору №ІD4780877 сторони домовились, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
Дослідивши розрахунок пені на суму 11301, 61 грн, суд встановив, що фактично пеня нарахована в загальній сумі 8540,90грн на суму простроченої заборгованості по тілу кредиту та в сумі 1028,29грн на суму простроченої заборгованості по комісії , загалом на суму 9569,19 грн. Водночас суд відмовляє у стягненні пені на суму 1732, 42 грн, визначену позивачем у розрахунку як штраф, оскільки право на зазначену неустойку позивачем не доведено.
Щодо клопотання відповідача зменшити пеню на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України , оскільки позивач не довів, що неналежним виконанням умов кредитного договору йому заподіяно збитки.
За положенням частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Водночас наявність у кредитора можливості стягувати надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання, однак не може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Суд не встановив наявність тих обставин, за яких можливе зменшення неустойки, оскільки відповідач, попри всі повідомлення позивача виконати зобов'язання з повернення кредитних коштів, останнє не виконав, допустив значне його прострочення та не запропонував позивачу шляхи можливого добровільного усунення порушення та його наслідків.
На підставі ст.86 ГПК України суд не знайшов підстав для застосування правила ч.3 ст. 551 ЦК України до заявленої вимоги про стягнення пені в обґрунтованому розмірі 9569,19грн, тому відмовляє у відповідному клопотанні сторони спору.
За правилом ст. 73 ГПК України суд оцінив доводи та заперечення сторін спору, та дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Щодо розподілу судового збору
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Голотюка Олександра Васильовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (10132, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ідентифікаційний код 09806443): 85 111, 33 грн заборгованості за кредитом; 0,06 грн заборгованості за відсотками; 8000, 00 грн заборгованості за комісією; 9569, 19 грн пені; 1889, 13 грн судового збору.
Видати наказ.
3. У стягненні 1732, 42 грн пені (штрафу) відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 06.03.20
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати: 1 - в справу , 2,3 - сторонам (рек. з повідом.)