Справа № 560/3680/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач - Кузьменко Л.В.
03 березня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьменко Л.В.
суддів: Совгири Д. І. Франовської К.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року (рішення ухвалено суддею Тарновецьким І.І. 13.12.2019 року в м. Хмельницький в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо переведення ОСОБА_1 , на пенсію по інвалідності відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723 (лист Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 36800/03 від 12 листопада 2019 року);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 , з 01 листопада 2019 року пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України Про державну службу" №3723 в розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках №13/1-533 та №113/1-534 від 21.10.2019 та довідці № 13/1-538 від 01.11.2019.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що внаслідок порушення ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) та ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) відповідач незаконно відмовив йому у призначенні пенсії державного службовця, посилаючись на те, що Законом України "Про державну службу" №889 не передбачено призначення пенсії по інвалідності.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо переведення ОСОБА_1 , на пенсію по інвалідності відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 , з 01 листопада 2019 року пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723 в розмірі 60 відсотків від заробітку зазначеного в довідках Рахункової палати України №13/1-533 від 21.10.2019, №113/1-534 від 21.10.2019 та №13/1-538 від 01.11.2019.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" №899-VIII у відповідності до п. 10, п. 12 Прикінцевих положень якого пенсія державного службовця по інвалідності на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" не призначається. Також, зазначив, що позивач не досяг пенсійного віку, а тому не має права на переведення на пенсію по інвалідності державного службовця.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в відкритому судовому засіданні на 03 березня 2020 року.
28 лютого 2020 року до суду надійшло клопотання від позивача про розгляд справи без його участі.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 09.06.2005 отримував пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 року.
Наказом №737-о від 05.11.2009 позивача було звільнено з посади заступника голови Головного контрольно - ревізійного управління України.
З 10.06.2013 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності на підставі акту огляду Хмельницької обласної МСЕК серії АВ № 0154950 довічно.
З 30.05.2018 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-VІ.
01.11.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення його на пенсію по інвалідності відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року.
Листом від 12.11.2019 року №36800/03 відповідач відмовив позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності у відповідності до статті 37 Закону №3723-XII, у зв'язку з тим, що призначення даного виду пенсії згідно Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ не передбачене.
Позивач вважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в переведенні та призначенні пенсії по інвалідності 2-ї групи відповідно до статті 37 Закону №3723-XII протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність відмови відповідача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції зважаючи на таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Реалізацію права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 19.12.1993 (далі - Закон № 3723-ХІІ від 19.12.1993) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приписами частини дев'ятої статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина десята статті 37 Закону № 3723-XII).
Якщо особі з інвалідністю I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина дванадцята статті 37 Закону № 3723-XII).
Таким чином, позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців. Тому, суд апеляційної інстанції переконаний, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII, та, відповідно, правові підстави для переведення з пенсії по інвалідності, призначеної їй згідно із Законом №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII.
Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Згідно ч. 10 ст. 290 КАС України в рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: а) ознаки типових справ; б) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; в) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18) ознаками такої типової справи визначено:
а) позивач - особа, яка займає (або займала) посаду держслужби та якій встановлена інвалідність;
б) відповідач - територіальний орган Пенсійного фонду України;
в) предмет спору - вимога зобов'язати відповідача призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723.
Також зазначено, що Висновки Великої Палати Верховного Суду в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст.37 Закону № 3723. На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, можуть впливати відмінності в обставинах справи, зокрема щодо стажу позивача.
Суд апеляційної інстанції враховує, що рішенням Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату позивачу з 31 січня 2018 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 31 січня 2018 року.
Предметом спору типової справи №822/524/18 була вимога щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію, а не нараховувати та виплачувати пенсію.
За змістом рішення Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 належним способом захисту прав позивача в таких типових справах є зобов'язання управління Пенсійного фонду України призначити та здійснити нарахування й виплату позивачу пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці.
Суд апеляційної інстанції вважає, що належним способом захисту права позивача, порушеного оскаржуваною відмовою відповідача є саме зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII з 01.03.2019, в розмірі 60% суми заробітної плати, зазначеної в довідках Рахункової палати України № 13/1-533 від 21.10.2019, №113/1-534 від 21.10.2019 та № 13/1-538 від 01.11.2019.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 05 березня 2020 року.
Головуючий Кузьменко Л.В.
Судді Совгира Д. І. Франовська К.С.