Справа № 640/16022/19 Головуючий у 1 інстанції: Шейко Т.І.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
02 березня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Собківа Я.М.
Шурка О.І.
За участю секретаря Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" звернувся до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просив визнати протиправною з моменту прийняття та скасувати постанову НКРЕКП від 30 липня 2019 року №1596 «Про накладення штрафу на АТ «Київоблгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову НКРЕКП від 30 липня 2019 року №1596 «Про накладення штрафу на АТ «Київоблгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу». В решті позовної вимоги відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти в нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що, за результатами перевірки, відносно позивача було складено акт, який відповідає уніфікованій формі акта перевірки.
28 лютого 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» є юридичною особою, ідентифікаційний код 20578072, місце знаходження: 08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Шевченка, будинок 178. Одним із основних видів діяльності товариства є «Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи (основний)» (код КВЕД 35.22).
Згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 29 червня 2017 року №855 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «Київоблгаз», позивачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації підприємства.
Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», оформленого протоколом від 28 березня 2019 року №24, змінено тип названого товариства з публічного акціонерного на приватне акціонерне та найменування товариства з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», про що внесено зміни до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
13 лютого 2019 року до НКРЕКП зі скаргою на протиправну діяльність працівників Києво-Святошинської ФЕГ ПАТ «Київоблгаз» звернулася ОСОБА_1 , у якій просила провести позапланову виїзну перевірку Києво-Святошинської ФЕГ ПАТ «Київоблгаз», у зв'язку з порушенням її прав у сфері енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», відповідач листом від 01 березня 2019 року №4105/14/9-19 звернувся до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування Державної регуляторної служби України щодо надання дозволу на проведення позапланової перевірки ПАТ «Київоблгаз».
Листом від 26 квітня 2019 року №2920/0/20-19 Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування Державної регуляторної служби України погодила проведення вищевказаної позапланової перевірки.
14 травня 2019 року НКРЕКП прийнято Постанову №727 «Про проведення позапланової перевірки ПАТ «Київоблгаз», якою передбачено здійснити позапланову перевірку дотримання Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКР від 16 лютого 2017 року №201, у частині питань, необхідність перевірки яких, стала підставою для здійснення цього заходу.
Згідно з преамбулою цього наказу, його прийнято відповідно до статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», на підставі скарги гр. ОСОБА_1 від 13 лютого 2019 року, ураховуючи лист Державної регуляторної служби України від 26 квітня 2019 року №2920/0/20-19.
Відповідним посадовим особам НКРЕКП (комісія з перевірки) видано посвідчення на проведення позапланової перевірки від 10 липня 2019 року №294 на строк з 19 липня 2019 року по 25 липня 2019 року із зазначенням переліку питань, щодо яких здійснюватиметься державний нагляд (контроль): виконання вимог пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов з розподілу щодо дотримання вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинного Кодексу газорозподільчих систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2494, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, зокрема, виконання вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», глав 9 та 10 розділу Х Кодексу ГРМ, глави 5 розподілу ХІ Кодексу ГРМ, постанов Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 р. №1195 «Про затвердження Порядку встановлення міжповірочних інтервалів для законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями», від 08.07.2015 р. №474 «Про затвердження Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт».
19 липня 2019 року комісія з перевірки прибула за місцезнаходженням позивача та пред'явила його посадовій особі, а саме: фінансовому директору АТ «Киїоблгаз» Кравчуку Сергію Миколайовичу. посвідчення на проведення перевірки та надала його копію.
Однак, директором АТ «Київоблгаз» повідомлено посадових осіб відповідача про їх недопуск до проведення перевірки та надано лист від 19 липня 2019 року №81018-Сл-11374-0719, відповідно до якого, причинами відмови в допуску до перевірки є:
- відсутність на офіційному веб-сайті НКРЕКП затвердженої уніфікованої форми акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання, що відповідає Методиці, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 року №342;
- рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 року у справі №1-17/2018(5133/16) визнано неконституційними низку статей Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» щодо утворення НКРЕКП, що ставить під сумнів повноваження цього органу, в тому числі, щодо здійснення ним заходів державного нагляду (контролю) з використанням неуніфікованих форм актів.
У зв'язку із цим, посадовими особами НКРЕКП складено Акт за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу від 19 липня 2019 року №253, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року №201, щодо здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме, положень статті 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в частині обов'язку суб'єкта господарювання допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.
На підставі вказаного акту, 30 липня 2019 року на засіданні НКРЕКП прийнято постанову від 30 липня 2019 року №1596 «Про накладення штрафу на АТ «Київоблгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу», відповідно до пунктів 11, 12 частини першої статті 17, статей 19 та 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», якою на позивача накладено штраф у розмірі 850 000,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон №877-V) визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Частиною 1 статті 1 вищевказаного Закону передбачено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року № 222-VIII, орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган.
В силу пункту 3 частини 2 статті 6 вищевказаного Закону, орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення.
Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII (далі - Закон №1540-VIII) визначено правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1540-VIII, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Частиною 1 статті 2 Закону №1540-VIII передбачено, що регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії; діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу; діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом.
В силу частини 1 статті 3 Закону №1540-VIII, регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону №1540-VIII, регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
Нормами частини 3 статті 3 Закону №1540-VIII передбачено, що основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
Відповідно до статті 4 Закону №1540-VIII, основними принципами діяльності Регулятора є: 1) законність; 2) самостійність і незалежність; 3) компетентність; 4) ефективність; 5) справедливість; 6) прогнозованість та своєчасність прийняття рішень; 7) адресність регулювання; 8) неупередженість та об'єктивність під час прийняття рішень; 9) відкритість і прозорість, гласність процесу державного регулювання; 10) недопущення дискримінації; 11) відповідальність за прийняті рішення.
В силу частини 1 статті 19 Закону №1540-VIII, регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.
Положеннями ч.ч. 2-3 ст. 19 Закону №1540-VIII передбачено, що перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.
Згідно частини 4 статті 19 Закону №1540-VIII, під час здійснення державного контролю Регулятор має право: 1) вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; 2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; 3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; 4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; 5) приймати обов'язкові до виконання суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.
Відповідно до частини 7 статті 19 Закону №1540-VIII, підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є: 1) подання суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, письмової заяви про здійснення заходу державного контролю; 2) обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про порушення суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, її законних прав; 3) обґрунтоване звернення суб'єктів господарювання та споживачів про порушення суб'єктом природної монополії законодавства з питань доступу до електричних/теплових/газових мереж та/або порушення ліцензійних умов; 4) перевірка виконання рішень Регулятора щодо усунення порушень вимог законодавства, прийнятих за результатами планових або позапланових перевірок. Строк проведення позапланової виїзної перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - трьох робочих днів. У разі великих обсягів перевірки за рішенням Регулятора строк проведення позапланової виїзної перевірки може бути збільшений до 20 робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва - до п'яти робочих днів з внесенням відповідних змін до посвідчення на проведення перевірки.
В силу частини 5 статті 19 Закону №1540-VIII, за результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. Один примірник акта про результати перевірки передається суб'єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі. У разі відмови суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи прийняти акт про результати перевірки такий акт надсилається суб'єкту господарювання рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дня підписання акта членами комісії з перевірки. Суб'єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п'яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом. Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб'єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора до розгляду акта на засіданні Регулятора.
Відповідно до вимог законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та інших законодавчих і нормативно-правових актів, які регулюють діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розроблено Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, який затверджено Постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 428 (далі - Порядок № 428).
Згідно п. 1.3 Порядку № 428, цей Порядок застосовується НКРЕКП при здійсненні контролю за дотриманням законодавства та ліцензійних умов ліцензіатами шляхом проведення планових та позапланових перевірок.
Положеннями п. 2.1 Порядку № 428 передбачено, що організація перевірок та їх методологічне супроводження здійснюється структурним підрозділом НКРЕКП, на який покладено функції державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято Постанову від 14 травня 2019 року №727 «Про проведення позапланової перевірки ПАТ «КИЇВОБЛГАЗ» (Т.1 а.с. 48).
Вищевказаною постановою передбачено здійснити позапланову перевірку дотримання Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року №201, у частині питань, необхідність перевірки яких, стала підставою для здійснення цього заходу.
На виконання Постанови НКРЕКП від 14 травня 2019 року №727, відповідачем видано Посвідчення на проведення позапланової перевірки від 10 липня 2019 року №294, в якому зазначено перелік питань, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль) (Т.1 а.с.26-27).
Згідно Пояснень про причини відмови у допуску до проведення перевірки Голови правління АТ «КИЇВОБЛГАЗ» від 19 липня 2019 року №81018-Сл-11374-0719, позивачем відмовлено представникам НКРЕКП у допуску до проведення позапланової перевірки (Т.1 а.с. 52-56).
Підставою відмови стала відсутність на офіційному веб-сайті НКРЕКП затвердженої уніфікованої форми акта, в якій передбачається перелік питань, залежно від ступеня ризику провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання, що відповідає Методиці, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 року №342.
Внаслідок недопуску до проведення позапланової перевірки, відповідачем складено Акт від 19 липня 2019 року №253, у якому зафіксовано вищевказані обставини (Т.1 а.с. 57-62).
Так, на засіданні НКРЕКП, на підставі Акту від 19 липня 2019 року №253, відносно позивача винесено Постанову від 30 липня 2019 року №1596 «Про накладення штрафу на АТ «Київоблгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу», якою, на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" накладено штраф у розмірі 850 000,00 грн. (Т.1 а.с. 19-20).
Колегія суддів зазначає, що підставою для винесення вищезазначеної постанови, став недопуск позивачем посадових осіб НКРЕКП до здійснення заходів державного нагляду (контролю).
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.
Аналогічна норма міститься в п.п. 12 п. 7.1 «Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов».
Згідно частини 15 статті 4 Закону № 877-V, при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
В силу частини 2 статті 5 Закону № 877-V, орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності. Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю). Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю). Залежно від ступеня ризику орган державного нагляду (контролю) визначає перелік питань для здійснення планових заходів (далі - перелік питань), що затверджується наказом такого органу. Уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п'яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством. Виключно в межах переліку питань орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу та ступеня ризику визначає питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 342 затверджена нова Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі - Методика № 342).
Пунктом 2 цієї постанови були визнані такими, що втратили чинність: постанова КМУ від 28.08.2013 р. № 752 «Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також, уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)»; постанова КМУ від 24.05.2017 р. № 362 «Про внесення змін до методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)»; п. 20 змін, що вносяться до постанов КМУ, затверджених постановою КМУ від 18.12.2017 р. № 1103.
Так, уніфіковані форми актів, розроблені, відповідно до вимог Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 року № 752, не містили переліку питань, залежно від ступеня ризику.
При цьому, переліки питань залежно від ступеня ризику містяться виключно в уніфікованих формах актів, затверджених органами державного нагляду (контролю), відповідно до Методики № 342.
Таким чином, з початком застосування нових Методик, всі критерії та уніфіковані форми актів, розроблені органами державного нагляду (контролю) на підставі Методик, затверджених постановами Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 року № 342, є нечинними, оскільки, вони не відповідають новим Методикам.
Органи державного нагляду (контролю), які не затвердили та не оприлюднили у встановленому Законом порядку уніфіковані форми актів, що відповідають новій Методиці, втратили можливість проведення заходів державного нагляду (контролю), оскільки, за результатами перевірок можливо складання актів перевірок виключно за уніфікованою формою.
Тобто, якщо органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акту, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, суб'єкт господарювання мав право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю).
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що, оскільки, посадовими особами НКРЕКП не було дотримано встановлений Законом № 877-V порядок здійснення державного нагляду, а саме: не затверджена та не оприлюднена на офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеню ризику, АТ "Київоблгаз" правомірно використав своє право, надане статтею 10 Закону № 877-V, щодо недопуску посадових осіб органу державного нагляду (контролю).
Щодо доводів апелянта про те, що частиною 2 статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не встановлений строк, протягом якого, орган державного нагляду (контролю) має затвердити такі уніфіковані форми актів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 15 статті 4 вищевказаного Закону, при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
Оскільки, як було зазначено вище, Постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 342 була затверджена нова Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), при цьому, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зобов'язує відповідача використовувати виключно уніфіковані форми актів, колегія суддів вважає, що НКРЕКП зобов'язана була невідкладно вжити заходи для приведення власних уніфікованих форм актів у відповідність до Методики № 342 шляхом затвердження та оприлюднення їх на власному офіційному веб-сайті.
Доводи апелянта про те, що Державна регуляторна служба при погодженні проведення НКЕРКП позапланових заходів нагляду, фактично надала оцінку і факту наявності/відсутності уніфікованої форми акту, та підтвердила наявність відповідного права у відповідача на проведення перевірки, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно п 4 ч. 9 ст. 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», позапланові перевірки додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов проводяться у разі наявності хоча б однієї з таких підстав: обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про те, що внаслідок порушення ліцензіатом вимог ліцензійних умов такій особі (особам) було завдано матеріальної шкоди або порушено її (їхні) законні права чи інтереси, - з метою перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов у відповідній частині.
В силу частини 10 статті 19 Закону № 222-VIII, позапланова перевірка додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов з підстав, передбачених пунктами 2, 4 та 5 частини дев'ятої цієї статті, здійснюється лише за наявності погодження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, яке надається на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування за зверненням органу ліцензування. Звернення органу ліцензування повинно містити документальне підтвердження виявлення інформації, передбаченої пунктом 2 частини дев'ятої цієї статті, або завірену ним копію відповідного звернення чи повідомлення, передбачених пунктами 4 або 5 частини дев'ятої цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 222-VIII, Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
Положеннями ч. 12 ст. 5 Закону № 222-VIII передбачено, що доведення доцільності проведення органом ліцензування позапланової перевірки ліцензіата на підставах, передбачених пунктами 4 та 5 частини дев'ятої статті 19 цього Закону, покладається на юридичну або фізичну особу, яка подала відповідне звернення (повідомлення), для чого такі особи або їхні представники запрошуються на засідання Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що Державна регуляторна служба України, при вирішенні питання про надання погодження на проведення позапланової перевірки, перевіряє виключно наявність підстав для проведення перевірки та доцільність її проведення.
При цьому, на думку колегії суддів, встановлення, чи відповідають уніфіковані форми актів, які відповідач використовує у своїй діяльності, вимогам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Методики № 342, не належить до кола питань, які Державна регуляторна служба України зобов'язана перевіряти та враховувати при наданні погодження на проведення перевірки.
Твердження апелянта про те, що позивачем не надано достатніх доказів щодо того, яким чином незатверджена НКРЕКП уніфікована форма акту порушує його права, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки, відповідно до статті 10 Закону № 877-V, незатвердження та неоприлюднення органом державного нагляду (контролю) на власному офіційному веб-сайті уніфікованої форми акту, є самостійною та достатньою підставою для недопуску суб'єктом господарювання посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення перевірки.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому, підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243,250, 287, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Собків Я.М.
Шурко О.І.
Повний текст постанови виготовлено 06.03.2020 року