Іменем України
06 березня 2020 року
м. Київ
справа № 308/5864/17
провадження № 61-3182ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Закарпатського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного Державного українського музично-драматичного театру про поновлення особистого немайнового права,
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 «за статтею 447 ЦПК України у порядку Конституції України про виконання діяти у спосіб і т. д. обов'язок абзац 2 статті 19 Конституції України в ухвалі від 09 вересня 2019 року у справі № 308/5864/17» відмовлено.
ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою, в якій просить видати роз'яснення по ухвалі від 26 листопада 2019 року у справі № 308/5864/17.
У своїй заяві посилається на нечинність оскаржуваної ухвали у зв'язку з дією постанови Верховного суду від 10 жовтня 2019 року.
Зазначає про своє право на роз'яснення судового рішення та вважає, що оскаржувана ухвала суду не відповідає вимогам закону.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Закарпатського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що роз'ясненим може бути тільки судове рішення, яке підлягає реалізації в порядку пред'явлення до примусового виконання за наслідками розгляду справи по суті, оскільки ухвала Закарпатського апеляційного суду від 04 березня 2019 року стосується процедурного питання, рішення по суті спору не ухвалювалося й оскаржувана ухвала не підлягає примусовому виконанню, тому вона не може бути предметом роз'яснення у розумінні статті 271 ЦПК України.
15 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2020 року.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з вимогами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу суду апеляційної інстанцій слід відмовити з таких підстав.
Статтею 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.
За змістом зазначеної норми процесуального права судове рішення може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Суть роз'яснення судового рішення полягає у тому, що суд не повинен надавати відповідь на нові питання та вирішувати нерозглянуті вимоги, він має роз'яснити положення ухваленого рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.
Якщо у заяві про роз'яснення судового рішення фактично порушено питання про зміну рішення або внесення у нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні такого рішення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення Закарпатського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року, оскільки це судове рішення є чітким, ясним та зрозумілим, не допускає різних варіантів тлумачення, тоді як заява ОСОБА_1 про роз'яснення рішення по своїй суті зводиться до незгоди із ухваленим судовим рішенням.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.
Отже, оскільки правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним й не викликає розумних сумнівів, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Закарпатського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара