Справа № 751/550/20 Суддя (судді) першої інстанції: Деркач О.Г.
04 березня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Земляної Г.В., Черпіцької Л.Т.,
за участю секретаря: Рагімової Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з адміністративним з позовом до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0833/10200/19 від 05.09.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України та накладення штрафу в сумі 10 677 грн. 45 коп.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Скасовано постанову в справі про порушення митних правил №0833/10200/19 від 05 вересня 2019 року, винесену заступником начальника Чернігівської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Литвиненко В.В. про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 10 677 грн. 45 коп., і закрито справу про адміністративне правопорушення.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 грудня 2018 року ОСОБА_1 подав митну декларацію типу «ІМ 40 АА» № UA102230/2018/632123 для здійснення митного оформлення товару «Автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, такий що був у використанні марка «AUDI» модель «A6», номер кузова № НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2004; модельний рік виготовлення - 2004.
Разом з митною декларацією № UA102230/2018/632123 для здійснення митного оформлення транспортного засобу позивачем було надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 ; довідку про зареєстрований транспортний засіб від 07.12.2018 року № 16241667, що видана державною установою «REGITRA», Литовська Республіка.
У вказаних документах датою першої реєстрації транспортного засобу вказано 2004 рік.
У митній декларації позивачем здійснено нарахування митних платежів: мито 4594,70 грн., акцизний податок у розмірі 38557,44 грн., податок на додану вартість 17819,82 грн., благодійний внесок - 1 % у розмірі 8500 грн.
В ході проведення додаткової перевірки Чернігівською митницею ДФС направлено запит № 7828/7/25-70-20-01 від 13.08.2019 року до Науково - дослідного Бюро судових експертиз «САНТАДОР» щодо встановлення дати випуску транспортного засобу з номером кузова № НОМЕР_1 .
Листом від 14.08.2019 року №21 Науково - дослідне Бюро судових експертиз «САНТАДОР» зазначило, що при перевірці структури ідентифікаційного номеру за довідковою інформацією наявною в Бюро судових експертиз «САНТАДОР» та даними виробника встановлено, що автомобіль «AUDI A6» з номером кузова № НОМЕР_1 зібрано виробником до стану готовності у грудні місяці 2003 року, модельний рік - 2004.
На підставі отриманої інформації відповідач дійшов висновку, що при розмитненні автомобіля «AUDI A6», з номером кузова № НОМЕР_1 позивач неправильно вказав календарний рік виготовлення транспортного засобу, внаслідок чого було занижено розмір митних платежів станом на 15.12.2018 року по акцизному податку - 2 965, 96 грн. та по ПДВ - 593, 19 грн., які слід було сплатити при ввезенні автомобіля.
За вказаним фактом відносно позивача складено протокол про ПМП №0833/10200/19 за ст. 485 МК України - дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів у розмірі 3 559, 15 грн. під час митного оформлення товарів за митною декларацією № UA102230/2018/632123.
Постановою заступника начальника Чернігівської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Литвиненко В.В. від 05.09.2019 року в справі про порушення митних правил №0833/10200/19 року визнано винним позивача у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді 300% несплаченої суми митних платежів, що складає 10 677 грн. 45 коп.
Вважаючи оскаржувану постанову відповідача протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
За змістом ст. 485 цього Кодексу заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги є порушенням митних правил, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Частиною 1 ст. 257 цього Кодексу визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Статтею 54 цього Кодексу передбачено, що органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до положень ст. 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Під час проведення документальної перевірки посадові особи органу доходів і зборів повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з'ясування питань перевірки. У разі виявлення органом доходів і зборів під час проведення перевірки ознак порушень митних правил або контрабанди посадові особи органу доходів і зборів вживають передбачених законом заходів.
Згідно із ст. 352 цього Кодексу для підготовки висновків за результатами перевірок посадовими особами органів доходів і зборів можуть використовувати, зокрема: документи, визначені цим Кодексом; податкову інформацію; отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України. З метою здійснення митного контролю органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати інформацію щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України. Для підготовки висновків можуть бути використані матеріали, отримані від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на запит органу доходів і зборів в порядку статті 334 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 495 цього Кодексу доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Також відповідно до положень ст. 52 цього Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із ч. 2 ст. 270 Митного кодексу України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.
Підпунктом 215.3.5-1 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України передбачено, що ставка акцизного податку для автомобілів легкових та інших моторних транспортних засобів, призначених головним чином для перевезення людей, що відповідають товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД (крім моторних транспортних засобів, зазначених у товарній позиції 8702 згідно з УКТ ЗЕД), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони, гоночні автомобілі, у тому числі автомобілі, які в установленому законодавством порядку подаються до органів, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, для реєстрації або перереєстрації у зв'язку із зміною моделі транспортного засобу, що до переобладнання під час ввезення відповідала товарній позиції 8704 згідно з УКТ ЗЕД, а після переобладнання відповідає товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, визначається за формулою:
Ставка = Ставка базова х К двигун х К вік, де Ставка базова - ставка податку в євро за 1 штуку транспортного засобу; К двигун - коефіцієнт, що визначається діленням об'єму циліндрів двигуна внутрішнього згоряння відповідного транспортного засобу в куб. сантиметрах на 1000 куб. сантиметрів; К вік - коефіцієнт, що дорівнює кількості повних календарних років з року, наступного за роком виробництва відповідного транспортного засобу, до року визначення ставки податку(для нових транспортних засобів та транспортних засобів, що використовувалися до одного повного календарного року, коефіцієнт дорівнює 1, а для транспортних засобів, що використовувалися понад п'ятнадцять повних календарних років, коефіцієнт дорівнює 15).
Виходячи з викладеного, розмір акцизного податку транспортного засобу залежить від року виготовлення транспортного засобу.
Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року № 1118, зареєстрованим в Мiнiстерствi юстиції України 10.04.2008 року за № 291/1498, затверджено «Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобiв, що перемiщуються громадянами через митний кордон України».
Визначення календарного і модельного років виготовлення та першої реєстрації і терміну перебування в користуванні транспортного засобу (ТЗ) врегульовано пунктом 8 цих Правил.
Так, вказаним пунктом визначено, що якщо календарну дату виготовлення ТЗ, який перебував у користуваннi, визначити за його iдентифiкацiйним номером неможливо, то за основу береться рiк виготовлення, визначений за його iдентифiкацiйним номером, з урахуванням календарної дати першої реєстрацiї ТЗ. Датою першої реєстрацiї ТЗ, який перебував у користуваннi, є дата, зазначена в спецiальнiй графi технiчного паспорта (свiдоцтва про реєстрацiю), наприклад, паспорта нiмецького зразка, або дата видачi технiчного паспорта (свiдоцтва про реєстрацiю). У разi неможливостi визначення року виготовлення ТЗ за iдентифiкацiйним номером роком виготовлення вважати рiк, що значиться в реєстрацiйних i технiчних документах на ТЗ. Датою початку користування ТЗ, що були в користуваннi та ввозяться на митну територiю України, уважається дата першої реєстрацiї ТЗ, визначена в реєстрацiйних документах, якi виданi уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати цi ТЗ на постiйнiй основi.
Таким чином, відповідно до змісту наведених норм належним доказом дати виготовлення транспортного засобу, який був у користуваннi та ввозиться на митну територiю України, є дата його першої реєстрацiї, вказана в реєстрацiйних документах, виданих уповноваженими державними органами країни, в якій така реєстрація була здійснена.
В даному випадку таким документом є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Литовської Республіки, в якому в полі «В» зазначено дату першої реєстрації - 09.01.2004 року.
Крім того, відповідно до п. 8 зазначених Правил за наявностi обґрунтованих сумнiвiв щодо визначення року виготовлення ТЗ достовiрнiсть установлюється експертом, що має свiдоцтво про право проведення експертних дослiджень з вiдповiдної експертної спецiальностi та внесений до Реєстру атестованих судових експертiв державних i пiдприємницьких структур та громадян Мiнiстерства юстицiї України.
Проте, відповідач, стверджуючи, що дата виготовлення автомобіля - грудень 2003, не призначив відповідної експертизи, обмежившись лише інформацією Науково - дослідного бюро судових експертиз «САНТАДОР».
З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при здійсненні митного оформлення вартість ввезеного автомобіля, а також відомості про рік його виготовлення вказані позивачем на підставі належним чином оформлених документів, які були надані митному органу. Позивач, визначаючи рік виготовлення транспортного засобу діяв добросовісно, без жодного умислу щодо заявлення неправдивих відомостей про імпортований транспортний засіб та зниження митної вартості, тому що пред'явив до митного оформлення виключно ті документи, які ніким не скасовані чи визнані недійсними, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Земляна Г.В.
Суддя Черпіцька Л.Т.