Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
05 березня 2020 р. № 520/12897/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко О.В., розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, буд.5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області) щодо відмови в призначенні пенсії по втраті годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення в порушення вимог ст.26, 32, 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" неправомірно відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Вважаючи, свої соціальні права порушеними, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
20.12.2019 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області, надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" має дружина (чоловік), якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку та мають необхідний страховий стаж, визначені ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в даному випадку загального стажу не менше 15 років). Вказує, що у позивача наявний страховий стаж становить 3 роки 11 місяці 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, а це є основною умовою на отримання пенсії по втраті годувальника.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів адміністративної справи встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус внутрішньо переміщеної особи, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6302009819 від 24.07.2018.
Судовим розглядом встановлено, що позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що 11.09.2018 Барвінківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області видано свідоцтво про смерть НОМЕР_2 (а.с.11).
22.11.2018 позивач звернулася до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника чоловіка за померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Листом №1628/14-13 від 10.12.2018 Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії по втраті годувальника, посилаючись на те, що відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком мають жінки після досягнення встановленого Законом відповідного віку та за наявності стажу роботи не менше 15 років. Наявний страховий стаж заявника складає 0 років 9 місяців 23 дні, що не дає їй права на пенсію за віком за статтею 26 Закону (а.с.12).
З метою досудового врегулювання спору позивач звернулась до Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України зі скаргою на дії Ізюмського ОУПФУ в Харківській області.
Листом №26266/Б-1 від 12.11.2019 року Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України заявника повідомлено, що у зв'язку з відсутністю у неї необхідного страхового стажу, відсутні й підстави для призначення пенсії по страті годувальника.
Не погоджуючись з таким діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
За приписами п. 6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За змістом ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоровя, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_3), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Отже, зазначеною нормою права визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв'язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.
Члени сім'ї, які вважаються непрацездатними, визначаються відповідно до ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За змістом п. 1 ч. 2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника стало не досягнення позивачкою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з приписами ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року.
Частиною 2 статті ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначеного, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років.
Згідно частини 4 ст.26 Закону №1058-ІV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії паспорта позивача, серії НОМЕР_3 , виданого Первомайським МВ УМВС України в Луганській області 28.11.2000 року, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с7-8.).
Отже, право на призначення пенсії по втраті годувальника позивачка має при досягненні нею віку - 63 років за наявності відповідного страхового стажу.
Як встановлено судом позивач має загальний страховий стаж 03 роки 11 місяців 11 днів.
Мінімальний розмір страхового стажу, необхідний для призначення пенсії за віком згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" складає 15 років.
Виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначаються, зокрема: коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Законом про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ч.3 ст.4 Закону).
У статті 9 Закону визначені види пенсійних виплат і соціальних послуг. Так, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.
Статтею 10 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Як зазначалося, статтею 36 Закону встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно з частиною другою вказаної норми непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, необхідною умовою для призначення зазначеним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого зазначеною статтею.
Відповідно до статті 38 Закону № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Таким чином, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні та до яких, зокрема, відноситься дружина померлого годувальника, яка досягла пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-ІV.
Як слідує із встановлених обставин справи, підставою для відмови позивачу у відновленні призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника був висновок відповідача стосовно відсутності у позивача достатнього страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону України №1058-ІV.
Однак суд вважає такі доводи відповідача наслідком неправильного тлумачення Закону, оскільки, за приписами статей 26, 38 Закону №1058-ІV підставою для віднесення члена сім'ї до категорії непрацездатної особи є факт досягнення такою особою пенсійного віку, а не наявність у неї страхового стажу. Таке поняття як "страховий стаж" є обов'язковою умовою стосовно годувальника, який помер, про що прямо зазначено законодавцем у ст. 36 названого Закону. Таким чином, законодавець чітко розрізняє ці поняття і встановлює відповідні умови для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Суд зазначає, що пенсійний вік встановлений законодавством вік, по настанні якого, людина може претендувати на виплату пенсії за віком. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не дає визначення поняттю "пенсійний вік". Тобто, пенсійний вік можна визначити як вік людини, з настанням якого особа може, за загальним правилом, звернутися за призначенням пенсії.
Стаття 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років і визначається як загальний пенсійний вік і для чоловіків, і для жінок.
Враховуючи, що станом на час звернення позивача за призначенням пенсії, а саме 22.11.2018 позивач досягла віку 61 року, тобто пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону №1058-ІV, у розумінні приписів ч.3 ст.36 Закону №1058-ІV вважається непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника її чоловіка, а тому мала і має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а дії відповідача у відмові в призначенні пенсії з підстав недостатності у позивача страхового стажу з 01.01.2018, є протиправними.
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про припинення виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, діяв з порушенням матеріально-правових засад діяльності суб'єктів владних повноважень, закріплених у ч.2 ст.2 КАС України, з огляду на що дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії підлягають визнанню протиправними, а право позивача на отримання державного соціального забезпечення - судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача поновити виплату призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника з часу її звернення - 22.11.2018.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та враховуючи докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з втратою годувальника з 22.11.2018 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Панченко