Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
05 березня 2020 р. № 520/119/20
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тітова О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Командитного товариства "КАНКАСТ ІНТЕРНЕШНЛ ІНК." до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Командитне товариство "КАНКАСТ ІНТЕРНЕШНЛ ІНК." звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області , в якому просить суд:
- визнати дії Головного управління ДФС у Донецькій області протиправними, а саме нарахування Командитному товариству «КАНКАСТ ІНТЕРНЕШНЛ ІНК.» податкового боргу за неосновним місцем реєстрації, а саме Головне управління ДФС у Донецькій області (Покровсько-Добропільське управління) в розмірі 965924,30 грн. з орендної плати з юридичних осіб за землю;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Донецькій області скасувати нарахований Командитному товариству «КАНКАСТ ІНТЕРНЕШНЛ ІНК.» податковий борг у сумі 965924,30 грн. з орендної плати з юридичних осіб за землю.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача щодо нарахування Командитному товариству «КАНКАСТ ІНТЕРНЕШНЛ ІНК.» податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб за землю є протиправними.
Ухвалою суду від 08.01.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представником відповідача, 03.02.2020 надано відзив на позовну заяву, в якому він адміністративний позов не визнав, зазначив, що позивач знаходиться на обліку у ГУ ДФС у Донецькій області та є платником орендної плати з юридичних осіб. Позивачем самостійно задекларовано зобов'язання з орендної плати за землю за 2015, 2016 роки. Звернув увагу, що відповідно п.56.11 ст.56 ПК України, оскарженню не підлягає грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду замінено відповідача на його правонаступника - ГУ ДПС у Донецькій області.
Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з п.10 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, Командитне товариство "КАНКАСТ ІНТЕРНЕШНЛ ІНК." зареєстроване в якості юридичної особи та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи 01350080, дата реєстрації 19.10.1994 та є правонаступником ПАТ "ЯСИНУВАТСЬКИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ", місцезнаходження: 86001, Донецька обл., місто Ясинувата, ВУЛИЦЯ ГЕРЦЕНА, будинок 17.
Позивач перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДПС у Харківській області.
Знаходився на обліку, як платник окремого виду податку у ГУ ДПС у Донецькій області.
Позивачем 11.02.2015 подано звітну податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік з визначенням загального річного зобов'язання в розмірі 915912,55 грн.
Командитне товариство «КАНКАСТ ІНТЕРНЕШНЛ ІНК.» звернулось до Покровсько- Добропільського управління ГУ ДФС у Донецькій області з заявою про отримання довідки про відсутність заборгованості з податків та зборів, зокрема з орендної плати за землю (вих. №20/06 від 20.06.2019).
Головне управління ДФС у Харківській області 07.05.2019 зареєструвало відмову в наданні довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи із посиланням на наявність боргу за не основним місцем реєстрації.
19.07.2019 Головне управління ДФС у Донецькій області зареєструвало лист №57379/10/05-99-45-22 в якому зазначило, що станом на 20.06.2019 за Позивачем обраховується заборгованість із сплати орендної плати у сумі 965 924.30 грн., яка виникла у термін з 30.01.2015 по 30.01.2016.
Не погоджуючись з діями Головного управління ДПС у Донецькій області щодо нарахування позивачу податкового боргу за неосновним місцем реєстрації, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 61. 1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно до приписів п.п.16.1.4. п.16.1ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За вимогами п.п.14.1.136 п.14.1ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до п.п. 14.1.175. податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.п 16.1.4 п.16.1 ст.16 платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 36.1 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 286.2 статті286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Як передбачено п.287.3 ст.287 цього Кодексу, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 2 вересня2014року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII(далі- Закон № 1669-VII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.
Разом з тим, суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» від 17 травня 2016 року внесено зміни до Закону № 1669-VII, які набрали чинності 8 червня 2016року.
На підставі цих змін положення Закону № 1669-VII викладені в наступній редакції: стаття 6: звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.
Відповідно до статті 7 законодавцем визначено: скасувати орендну плату за користування державним та комунальним майном і концесійний платіж за право на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, розташованим у населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4цього Закону.
Відповідно до частини 4 статті 4 зазначено, що перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.
Наведені переліки населених пунктів затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р від 7 листопада 2014 року (зміни відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р).
Отже, пільга щодо звільнення від сплати орендної плати за користування земельними ділянками, зокрема, у м. Ясинувата, Донецької області, розповсюджується на позивача на підставі норми Закону № 1669-VII в період з 14 квітня 2014 року.
Відповідно до статті 11 Закону №1669, Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
З огляду на викладене, оскільки орендована земельна ділянка знаходиться у населеному пункті, на території якої здійснювалася антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені ст.7 Закону №1669, поширюються на позивача, як платника орендної плати.
Аналізуючи зазначене вище, суд зазначає про те, що Закон №1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.
Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Положення цього Закону підлягають застосуванню у межах спірних відносин виходячи із положень податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та пунктом 56.21 статті 56 цього кодексу.
Відповідно до п.п. 38.7 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або операції Об'єднаних сил (ООС), плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.
Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або операції Об'єднаних сил (ООС), плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.
Враховуючи зазначені судом обставини, аналізуючи норми закону, позивач, в силу приписів Закону №1669, звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, починаючи з 14.04.2014, оскільки земельна ділянка знаходиться в м. Ясинувата Донецької області.
Суд звертає увагу позивача, що пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Позивач 29.01.2016 та 24.06.2019 подавав уточнюючі податкові декларації задля зменшення зобов'язань з плати за землю, але зазначені податкові декларації не були прийняті податковим органом, оскільки подані з пропуском строку, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України.
Водночас, з 15 квітня 2017 року набув чинності Закон України „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 23 березня 2017 року № 1989-VIII, реченням другим абзацу двадцять шостого якого передбачено, що до нарахованих та сплачених сум за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269 - 289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції грошових зобов'язань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 Податкового кодексу України.
Отже, на момент подачі позивачем уточнюючої податкової декларації 24.06.2019 діяла норма, яка звільняла Підприємство від застосування строків, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що податковим законодавством не визначено правового механізму зміни та/або скасування самостійно нарахованого платником податку податкового боргу не інакше, як подання уточнюючої податкової декларації.
Проте, в межах позовних вимог позивачем не оскаржуються дії відповідача щодо прийняття та опрацювання уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2015 рік, якою зменшено податкове зобов'язання з плати за землю за 2015 рік.
Відсутність обов'язку сплати податкового зобов'язання виключає можливість утворення податкового боргу та, як наслідок цього, формування контролюючим органом податкових вимог та податкового-повідомлення рішення.
В той же час, судом встановлено, що податковим органом, податкові вимоги не приймались, штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання не нараховувались. Податкове зобов'язання визначено позивачем самостійно і набуло статусу податкового боргу зі сплати земельного податку за 2015 рік щодо землі у м. Ясинувата в силу вимог податкового кодексу.
Отже, відповідач діяв у порядок та спосіб визначений Законом.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно з нормами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд не вбачає протиправності в діях відповідача, отже, вимоги позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Командитного товариства "КАНКАСТ ІНТЕРНЕШНЛ ІНК." до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Тітов