про закриття провадження у справі
Справа № 500/2606/19
03 березня 2020 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чепенюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,
представника позивача Головатого Г.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Петриківська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування висновку,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 28.03.2019 №3178/82-19 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 .
Позов обґрунтовано тим, що 26.07.2018 ОСОБА_1 звернулася до Петриківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (далі - Петриківська сільська рада) із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0400 га у власність для індивідуального садівництва, яка розташована в межах села Петриків Тернопільського району Тернопільської області. Оскільки така заява протягом місяця не була розглянута, то позивачка з урахуванням статей 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) замовила у Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний земельно-кадастровий центр «Галицькі землі»» (далі - ТОВ «Регіональний земельно-кадастровий центр «Галицькі землі»») проект землеустрою, про що повідомила сільську раду. В цей час Петриківська сільська рада повідомила ОСОБА_1 про прийняте рішення по її заяві, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. В подальшому Петриківська сільська рада відмовила позивачці у затвердженні проекту землеустрою, який пройшов державну експертизу, на земельну ділянку, сформовану за проектом, виготовленим на замовлення позивачки ТОВ «Регіональний земельно-кадастровий центр «Галицькі землі»», з присвоєнням кадастрового номера у Державному земельному кадастрі.
Після другої відмови у затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_1 звернулася до суду. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано відмови сільської ради та зобов'язано Петриківську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність площею 0,0359 га для індивідуального садівництва в межах села Петриків Тернопільського району Тернопільської області.
Не зважаючи на рішення суду, Петриківською сільською радою знову відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Одночасно позивачці стали відомі обставини, що на цю ж земельну ділянку надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_2 , проект якого після двох відмов державного експерта у його погодженні, було все ж таки погоджено оскаржуваним висновком Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 28.03.2019 №3178/82-19. Такий проект погоджено з зазначенням складу угідь - пасовища, загальною площею 0,0359 га, але підставою для розробки проекту землеустрою згідно з рішенням Петриківської сільської ради є дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення - рілля.
В дійсності спірна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення, а за складом угідь в межах даного призначення - пасовища, а не рілля.
Такі обставини, на думку позивачки, мав виявити експерт державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Київській області та відмовити у погодженні проекту землеустрою ОСОБА_2 . При цьому в паперовому примірнику проекту землеустрою міститься інформація про те, що земельна ділянка за складом угідь належить до ріллі, а в електронному - до пасовища.
Під час надання погоджувального висновку відповідачем не враховано, що власником земельної ділянки не надано дозволу на зміну виду її цільового використання (з пасовища на ріллю), що призводить до самовільної зміни цільового призначення та порушення прав ОСОБА_1 , як рівноправного учасника земельних правовідносин, який дотримався законодавчих процедур для отримання цієї ж земельної ділянки у власність.
Також державний експерт мав би врахувати, що в Державному земельному кадастрі спірна земельна ділянка вже була сформована з присвоєнням кадастрового номера за проектом землеустрою, який виготовлявся ТОВ «Регіональний земельно-кадастровий центр «Галицькі землі»» на замовлення ОСОБА_1 , та у зв'язку з цим відмовити у погодженні іншого проекту землеустрою третій особі.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на положення ЗК України, зокрема, щодо порядку формування земельних ділянок та погодження проекту землеустрою, норми Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-VI (далі - Закон №3613-VI), Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858- IV (далі - Закон №858-IV), Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051), Тимчасовий порядком взаємодії між територіальним органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності від погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 №580 (далі - Тимчасовий порядок №580).
Ухвалою суду від 19.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами загального позовного провадження (а.с.1-3).
09.12.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому Головне управління Держгеокадастру у Київській області проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні (а.с.38-42). В обґрунтування заперечень посилається на Тимчасовий порядок № 580, відповідно до якого для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки особа, яка відповідно до вимог статті 26 Закону №858- IV є розробником проекту землеустрою, подає до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою у паперовому та електронному вигляді. Проект землеустрою в електронному вигляді засвідчується за допомогою кваліфікованого електронного підпису розробника, який підтверджує його відповідність оригіналу проекту землеустрою у паперовому вигляді. Після цього територіальний орган Держгеокадастру в день надходження проекту землеустрою перевіряє відповідність оригіналу проекту землеустрою у паперовому вигляді проекту землеустрою в електронному вигляді та вносить до системи електронного документообігу Держгеокадастру проект землеустрою в електронному вигляді. І саме проект землеустрою в електронному вигляді, що засвідчений кваліфікованим електронним підписом розробника, передається до відповідного територіальному органу Держгеокадастру для підготовки висновку щодо його погодження чи відмови у погодженні. Територіальним органом Держгеокадастру опрацьовується саме проект землеустрою в електронному вигляді.
Через систему електронного документообігу Держгеокадастру до відповідача надійшов проект землеустрою за № 694-885/2/81-19 від 21.03.2019 щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: село Петриків Тернопільського району Тернопільської області, проект розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю «СМП ГЕОДЕЗІЯ» (далі - ТОВ «СМП «Геодезія»), яке як розробник несе відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.
Щодо твердження позивачки, що проект землеустрою, який виготовлений розробником на замовлення ОСОБА_2 , не відповідає цільовому призначенню даної земельної ділянки і розроблений на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, склад угідь рілля, то відповідач зазначив таке. Позивачем до матеріалів справи доданий висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 14.03.2019 № 4366/32-19, виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, згідно з яким ОСОБА_2 відмовлено в погодженні проекту землеустрою. Такі зауваження були усунуті, що відповідає положенням частини шостої статті 186-1 ЗК України та пункту 19 Тимчасового порядку № 580. Після усунення (доопрацювання) зауважень розробником ТОВ «СМП ГЕОДЕЗІЯ», викладених у висновку від 14.03.2019 № 4366/32-19, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства було подано повторно на погодження з контрольним листом щодо виправлення зауважень та пропозицій, що міститься в проекті землеустрою. Після опрацювання та перевірки матеріалів проекту на відповідність чинному законодавству з урахуванням всіх наявних документів, що надав розробник ТОВ «СМП ГЕОДЕЗІЯ», державний експерт Головного управління Держгеокадастру у Київській області оцінив проект позитивно згідно з оскаржуваним висновком від 28.03.2019 № 3178/82-19. Проект відповідає вимогам статті 50 Закону №858- IV і не містить тих даних, на які позивається ОСОБА_1 .
При цьому експертом при розгляді матеріалів проекту землеустрою не було виявлено складу угідь - рілля ні в текстовій частині, ні в графічних матеріалах проекту землеустрою. До проекту долучалось рішення Петриківської сільської ради від 31.05.2018 № 1193 про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення угіддя - пасовища в межах населеного пункту. Така інформація підтверджена довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями на території Петриківської сільської ради.
Оскільки в діях експерта державної експертизи відсутні порушення, то позовні вимоги до задоволення не підлягають. Також відповідач вказує на норми статті 118 ЗК України, відповідно до яких питання передачі земельної ділянки у власність вирішуються органами місцевого самоврядування.
18.12.2019 до суду надійшла відповідь представника позивачки на відзив (а.с.58-60), у якій звернута увага на те, що відповідач підтвердив існування двох рішень Петриківської сільської ради за одним номером та датою, в одному з яких ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення - пасовища в межах населеного пункту, а в іншому - за рахунок земель сільськогосподарського призначення - ріллі в межах населеного пункту.
Також на думку представника позивачки, відповідач підтвердив наявність розбіжностей між паперовим та електронним примірниками проекту землеустрою, розробленого ТОВ «СМП ГЕОДЕЗІЯ», паперовий примірник містить відомості про склад угідь - рілля, а електронний примірник проекту землеустрою розроблений про склад угідь - пасовища.
Звертає увагу, що відповідач при складанні висновку керувався тими документами, які були надані в його розпорядження, та не спростовує висновку про те, що земельна ділянка уже була сформована (їй присвоєно кадастровий номер).
06.02.2020 до суду від представника ОСОБА_1 надійшли пояснення, в яких зазначається про те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 передбачає лише зміну сільськогосподарських угідь земельної ділянки (переведення пасовища в ріллю) і на час його розроблення земельна ділянка була вже сформована (кадастровий номер: 6125286700:02:001:3165 присвоєно 05.11.2018). Підстав для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 після 05.11.2018, тобто після її формування та присвоєння кадастрового номера в Державному земельному кадастрі, за проектом землеустрою, виготовленим на замовлення позивачки, немає.
Вважає, що оскільки фактично мова йде про одну і ту ж земельну ділянку, на яку претендувала позивачка і така земельна ділянка входить до складу угідь пасовища, то надаючи дозвіл ОСОБА_2 для складання проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення угіддя - рілля в межах населеного пункту, Петриківська сільська рада повинна була б спочатку перевести сільськогосподарські угіддя з пасовища в ріллю.
Зазначає, що земельна ділянка площею 0,0359 га в межах села Петриків Тернопільського району тривалий час знаходиться в користуванні сім'ї ОСОБА_1 , за що сплачується земельний податок.
Вказує на відсутність усіх необхідних документів у проекті землеустрою, виготовленому на замовлення третьої особи, які подаються одночасно з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до органу місцевого самоврядування.
14.02.2020 до суду надійшли ще одні письмові пояснення представника ОСОБА_1 , аналогічні тим, що викладені у позові, відповіді на відзив, поясненнях (а.с.170-174).
Від відповідача інших заяв по суті не надходило. Третіми особами письмові пояснення до суду не подані.
Ухвалою суду від 17.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.215-216).
У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, відповіді на відзив та поясненнях.
Представник позивачки вважає, що даний спір підвідомчий адміністративному суду, оскільки стосується оскарження рішення суб'єкта владних повноважень та зачіпає права позивачки, як особи, що претендує на отримання у власність земельної ділянки, якою користується, та яка протиправно передана у власність третій особі.
У судове засідання представник відповідача та треті особи (їх представники) не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, повідомлень про поважність причин їх неприбуття до суду не надходило, тому відповідно до статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи проведено за їх відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
26.07.2018 ОСОБА_1 звернулася до Петриківської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0400 га у власність для індивідуального садівництва, яка розташована в межах села Петриків Тернопільського району Тернопільської області (а.с.181).
Оскільки протягом одного місяця відповіді від сільської ради щодо результатів розгляду своєї заяви позивачка не отримала, то у порядку визначеному статтями 116, 118, 121 та 122 ЗК України за принципом «мовчазної згоди» 12.09.2018 уклала з ТОВ «Регіональний земельно-кадастровий центр «Галицькі землі»» договір №2009/18 на виконання робіт по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0359 га для індивідуального садівництва за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (землі, не надані у власність або постійне користування в межах населених пунктів-пасовища) в межах села Петриків Тернопільського району Тернопільської області та замовила розроблення такого проекту.
24.09.2018 позивачка письмово повідомила Петриківську сільську раду про замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0400 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована в межах села Петриків Тернопільського району, Тернопільської області та долучила до письмового повідомлення договір на виконання робіт по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.182).
В подальшому Петриківською сільською радою листом від 26.09.2018 повідомлено позивачку про те, що рішенням сесії від 19.09.2018 №1292 відмовлено їй у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0400 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована в селі Петриків Тернопільського району Тернопільської області (а.с.183-184).
02.11.2018 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність площею 0,0359 га, розроблений ТОВ «Регіональний земельно-кадастровий центр «Галицькі Землі»», пройшов державну експертизу в Головному управлінні Держгеокадастру у Дніпропетровській області та погоджений без зауважень (висновок про погодження проекту землеустрою від 02.11.2018 № 12610/82-18) (а.с.175-190).
05.11.2018 Відділом у Тернопільському районі Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області сформовано земельну ділянку з присвоєнням кадастрового номера 6125286700:02:001:3165 (а.с.21).
06.11.2018 ОСОБА_1 подала до Петриківської сільської ради на затвердження проект землеустрою та просила надати їй у власність земельну ділянку за кадастровим номером 6125286700:02:001:3165 для індивідуального садівництва.
16.11.2018 Петриківська сільська рада рішенням №1437 відмовила у затвердженні проекту землеустрою позивачці, у зв'язку з чим ОСОБА_1 29.11.2018 вдруге звернулася до Петриківської сільської ради із цим самим питанням. Рішенням сільської ради від 21.12.2018 року № 1471 знову відмовлено у затвердженні проекту землеустрою.
Такі відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та у затвердженні проекту землеустрою позивачка оскаржила до суду. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2019 у справі №500/296/19 визнано протиправними та скасовано рішення Петриківської сільської ради від 19.09.2018 № 1292 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, від 16.11.2018 № 1437 та від 21.12.2018 № 1471 про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зобов'язано Петриківську сільську раду повторно розглянути заяву позивачки щодо затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність площею 0,0359 га для індивідуального садівництва в межах села Петриків Тернопільського району Тернопільської області (а.с.191-197).
Після рішення суду Петриківська сільська рада 09.09.2019 рішенням №1853 знову відмовила ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Разом з тим, на земельну ділянку, на яку претендує позивачка, в цей час розроблено та погоджено проект землеустрою ОСОБА_2 і спірну земельну ділянку передано йому у власність.
Щодо передачі у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , то суд встановив такі обставини.
В матеріалах справи є наявні дві копії рішення Петриківської сільської ради під одним і тим самим номером і тією ж датою № 1193 від 31.08.2018, згідно з якими ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,0428 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення - рілля, в межах населеного пункту, в одному випадку, а в іншому то й же дозвіл тільки за рахунок земель сільськогосподарського призначення - пасовища (а.с.19, 84).
ТОВ «СМП ГЕОДЕЗІЯ» на замовлення ОСОБА_2 розробило проект землеустрою на спірну земельну ділянку, який було подано на погодження до органів Держгеокадастру (а.с.70, 72-129).
Висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 14.03.2019 №4366/32-19, виданим Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області, ОСОБА_2 відмовлено в погодженні проекту землеустрою (а.с.22, 73).
В подальшому після усунення зауважень та недоліків, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області складено висновок від 28.03.2019 №3178/82-19, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, склад угідь - пасовища, загальною площею 0,0359 га, яка знаходиться на території с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_3 , що є предметом оскарження у цій справі (а.с.24).
В судовому засіданні досліджено електронний примірник проекту землеустрою, який через систему електронного документообігу Держгеокадастру був переданий відповідачу (а.с. 70, 72-129). Проект містить рішення Петриківської сільської ради від 31.05.2018 № 1193 про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення угіддя - пасовища в межах населеного пункту (а.с.84); довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями на території Петриківської сільської ради, видану Міжрайонним управлінням Держгеокадастру у Тернопільському районі та м. Тернопіль від 17.12.2018 № 3679/177-18 про те, що згідно даних Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка відноситься до земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) угіддя - пасовища (а.с.89).
Також судом встановлено, що рішенням Петриківської сільської ради від 27.09.2019 № 1938 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0359 га у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі не надані у власність та постійне користування) за адресою село Петриків Тернопільського району Тернопільської області. Передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0359 га у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства (землі не надані у власність та постійне користування) за адресою село: Петриків Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125286700:02:001:3165 (а.с.230).
Щодо наявності розбіжностей в офіційних документах Петриківської сільської ради, невідповідності паперового примірника проекту землеустрою, розробленого ТОВ «СМП Геодезія», електронному, то в провадженні СВ Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області перебувають матеріали кримінального провадження від 20.12.2018 за частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України (а.с.202).
Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, суд враховує таке.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначеннями, наведеними у пунктах 1, 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.
Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 19 ЦПК України, у частині першій якої зазначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Аналіз змісту статті 19 КАС України та статті 19 ЦПК України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Відповідно до абзацу першого частини першої, частини другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений у статті 118 ЗК України. Так, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим (частина перша статті 118 КАС України).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абзац другий частини сьомої статті 118 ЗК України).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма статті 118 ЗК України).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев'ята статті 118 ЗК України).
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).
Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначає стаття 186-1 ЗК України.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина перша статті 186-1 ЗК України).
Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (частина четверта статті 186-1 ЗК України).
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п'ята статті 186-1 ЗК України).
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина шоста статті 186-1 ЗК України).
У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження (частина восьма статті 186-1 ЗК України).
Отже, за змістом наведених положень ЗК України до повноважень органів місцевого самоврядування - сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; а на територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, органи Держгеокадастру покладено повноваження щодо погодження чи відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності.
Процедура безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян включає певний алгоритм дій та поетапність процесу, одним з яких є погодження проекту територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України.
Судом встановлено, що в даному випадку на одну й ту ж земельну ділянку претендують дві фізичні особи: позивачка ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 . При цьому Петриківською сільською радою прийнято кінцеве рішення, яке визначене ЗК України у процедурі безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян, про затвердження проекту землеустрою та передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .
Мотиви позову ОСОБА_1 зводяться до того, що саме за проектом землеустрою, виготовленим на її замовлення, було сформовано земельну ділянку у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера, а тому саме вона має першочергове право на отримання її у власність. Саме такі обставини мав встановити та врахувати експерт державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Крім того, позивачка вказує на порушення, допущені Петриківською сільською радою при прийнятті рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_2 в частині визначення угідь в одному випадку - рілля, в іншому - пасовища, на порушення, допущенні виконавцем проекту ТОВ «СМП Геодезія» та Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області, щодо неналежної перевірки паперової копії з електронною копією проекту землеустрою і допущення у них невідповідностей; неврахування тієї обставини, що земельна ділянка перебуває у її користуванні, проте будь-яке документальне оформлення такого права користування відсутнє.
Всі ці обставини свідчать про те, що порушується право позивачки на отримання у власність земельної ділянки, яка як, зазначав її представник, тривалий час перебуває у користуванні сім'ї Головатих (перейшла від батьків) через надання цієї земельної ділянки у власність третій особі.
Будь-які правовідносини між позивачкою та Головним управлінням у Київській області відсутні.
При цьому оспорювання рішення органу, який погоджував проект землеустрою, як суб'єкта владних повноважень поглинається спором про речове приватне право (право власності на земельну ділянку), яке могло належати позивачці, проте з огляду на прийнятий висновок Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, який в подальшому реалізований через прийняття рішення Петриківською сільською радою про надання земельної ділянки у власність третій особі, право власності виникло саме у третьої особи, а тому захист права позивачки має відбуватися у порядку цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію про те, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після своєї реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися не в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Позивачка в своєму позові оскаржує рішення, яке перешкоджає їй отримати у власність земельну ділянку через реалізацію права на безоплатне отримання земельної ділянки третьою особою на цю ж земельну ділянку. Оскільки в результаті прийняття оскаржуваного рішення щодо проекту землеустрою ОСОБА_2 порушується право ОСОБА_1 на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачки у сфері публічно-правових інтересів (оскаржуваний висновок прийнятий щодо третьої особи), а стосується захисту її приватних інтересів, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Обраний позивачкою спосіб захисту не усуває спору про визнання за нею права власності на земельну ділянку, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
З огляду на наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спір у цій справі про оскарження рішення про погодження проекту землеустрою третій особі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).
Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим і, зважаючи на суб'єктний склад та характер правовідносин у цій справі, має вирішуватись у порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур). В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах. Розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини в пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Петриківська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування висновку необхідно закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України з одночасним роз'ясненням позивачці, що розгляд цієї справи має здійснюватися в порядку цивільного судочинства.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина друга статті 239 КАС України).
Згідно із частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Як передбачено частинами першою, другою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011, №3674-VІ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отож, оскільки провадження у цій справі закрито з інших підстав, ніж у зв'язку з відмовою позивачки від позову, а саме на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, тому позивачці необхідно повернути з бюджету судовий збір в сумі 768,40 грн, сплачений згідно з квитанцією від 15.11.2019 № 21.
Керуючись статтею 143, пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 238, статтями 239, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Петриківська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування висновку закрити.
Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп), сплачений згідно з квитанцією від 15.11.2019 № 21.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано 06.03.2020.
Головуючий суддя (підпис) Чепенюк О.В.
Згідно з оригіналом:
Суддя Чепенюк О.В.