Провадження № 2/522/1669/20
Справа № 520/13886/17
25 лютого 2020 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Домусчі Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Вадуцкої В.І.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
14 листопада 2017 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2017 року відкрито провадження у цивільній справі.
Апеляційним судом Одеської області від 06 квітня 2018 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2017 року про відкриття провадження у цивільній справі було скасовано і прийнято постанову, якою направлено цивільну справу до Приморського районного суду міста Одеси для розгляду за встановленою підсудністю.
Ухвалою Приморського районного суду від 02.05.2018 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини було прийнято до провадження суддею Домусчі Л.В.
Ухвалою суду від 02 травня 2018 року провадження у справі було відкрито.
До суду 02.07.2018 року надійшов відзив на позов від ОСОБА_6 (т.1, а.с.140-141), згідно якого позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала та просила відмовити із посиланням на те, що у позивача були відсутні об'єктивні перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини.
У зв'язку з неявкою сторін 08.10.2018 року розгляд справи відкладено на 18.10.2018року.
У ході розгляду справи, позивачка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Ухвалою Приморського районного суду від 22.10.2018р. провадження по справі було зупинено до залучення правонаступника померлого позивача.
Вказана ухвала суду була залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2019 року провадження по справі відновлено з призначенням до розгляду в підготовчому засіданні на 12.06.2019 року.
Ухвалою суду від 12 червня 2019 року за клопотанням представника ОСОБА_1 було витребувано копію спадкової справи, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ..
У зв'язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 15.07.2019 року.
Матеріали спадкової справи були надані до суду 05.07.2019 року (т.2, а.с.1-27).
Суд протокольною ухвалою 15 липня 2019 року замість померлої позивачки ОСОБА_2 залучив до участі у справі її правонаступника, сина ОСОБА_1 , також він був виключений зі складу відповідачів.
Також ухвалою суду від 18 липня 2019 року було витребувано докази із Приморської державної нотаріальної контори, а саме копію спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 .
Розгляд справи було відкладено на 07.10.2019 року.
Матеріали спадкової справи були надані до суду 07.10.2019 року (т.2, а.с.145-185).
Ухвалою суду від 07.10.2019 року підготовче провадження у справі було завершено та справу призначено до розгляду по суті на 04.12.2019 року.
Розгляд справи 04.12.2019 року був відкладений на 25.02.2020 року у зв'язку з неявкою відповідачів.
У судовому засіданні 25.02.2020 року була присутня представник позивача ОСОБА_1 - адв. ОСОБА_9 , яка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
В обґрунтування позову посилалась на те, що відповідно до статті 55 ЦПК України, правонаступник набуває всіх не здійснених правопопередником на момент вступу у справу процесуальних прав і обов'язків. Для правонаступника всі дії, здійснені в процесі до його вступу, обов'язкові тою мірою, якою вони були б обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Оскільки в справу вступив спадкоємиць померлої ОСОБА_2 , він просить суд надати йому як правонаступнику його матері додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом, після померлого ОСОБА_8 .
До суду від представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , адвоката Деркач І. ОСОБА_10 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідачів та їх представника. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх представники сповіщені належним чином, в судове засідання не з'явилися.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог із огляду на наступне.
Позиція позивача по справі:
ОСОБА_2 не була членом родини спадкодавця - ОСОБА_8 та не входила у коло спадкоємців за законом, а тому не могла передбачити від колишнього чоловіка таких дій, як складання на її користь заповіту. Про сам заповіт вона дізналася від сина ОСОБА_1 , правонаступника по справі. Так, в ході розгляду справи № 522/23712/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших про визнання заповітів, договорів недійсними, визнання недійним шлюбу та визнання права власності на спадкове майно, були витребувані у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_11 всі посвідчені нею складені за життя померлим заповіти та договори, що є предметом оскарження у Приморському районному суді м.Одеси. В тому числі серед документів надісланих на адресу суду був й заповіт від 17.03.2016р. за № 93 посвідчений приватним нотаріусом Ковальскою В.В. по якому спадкодавець заповідав після своєї смерті квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4
ОСОБА_2 звернулася 26.06.2017р. до Першої Державної нотаріальної контори м.Одеси із заявою про прийняття спадщини. (Т.2 а.с.178). Листом від 04.07.2017р. за №1531/01-16 Першою Державною нотаріальною конторою м.Одеси, ОСОБА_2 було відмовлено у прийнятті заяви з причин пропуску нею шести місячного строку (Т.2 а.с.181).
Як вказувала позивачка ОСОБА_2 у своєму позові, а потім її правонаступник причини несвоєчасного прийняття спадщини її тяжку та важку хворобу від якої ОСОБА_2 померла так й необізнаність про складання заповіту на її користь, про що мала повідомити нотаріус після заведення спадкової справи на підставі заяви інших спадкоємців.
Позиція по справі відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 викладені у відзивах на позов зводиться до недоведеності обставин поважності пропуску строку на прийняття спадщини, на які посилалася позивачка ОСОБА_2 .
Судом встановлені наступні обставини по справі, які перевірені письмовими доказами, які містяться у матеріалах справи.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , про що складено актовий запис №9901 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (т.2, а.с.150). Після смерті останнього відкрилася спадщина на спадкове майно, що складається з рухомого та нерухомого майна.
Першою Державною нотаріальною конторою м.Одеси за заявою ОСОБА_1 , правонаступника по справі, заведена спадкова справа відносно майна його батька ОСОБА_1 за № 57/2017.
Суд вбачає, що за своє життя спадкодавець ОСОБА_8 склав ряд заповітів та уклав договори дарування. Останнє є предметом оскарження у Приморському районному суді м.Одеси по справі № 522/23712/16 (с.Домусчі Л.В.), позивачем по якому є ОСОБА_1 , за зустрічним позовом ОСОБА_7 .
При цьому, заповіт від 17 березня 2016р. за №93, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В.В., складений ОСОБА_8 на користь колишньої дружини, ОСОБА_2 (первинного позивача), відносно квартири АДРЕСА_1 , не є предметом оскарження у справі № 522/23712/16 (т.2, а.с.180).
26.06.2018 року ОСОБА_2 звернулася до Першої Державною нотаріальною конторою м.Одеси.
Листом від 14.07.2017р. за №1531/01-16 Першою Державною нотаріальною конторою м.Одеси, ОСОБА_2 було відмовлено у прийнятті заяви, якою остання повідомляла про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_8 , із причин пропуску строку та запропоновано заявнику звернутися до суду з позовом. (Т.2 а.с.181).
ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 05.09.2018 року (т.1, а.с.3).
Із витребуваної судом спадкової справи № 57/2017 вбачається наявність заяв про прийняття спадщини після смерті спадкодавця від ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ..
Також ухвалою суду була витребувана копія спадкової справи у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чередніченко А.О., яка заведена за заявою ОСОБА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
В якості підстав позову ОСОБА_2 вказувала на тяжку хворобу, на яку хворіла протягом останніх 4 років та, як вбачається з медичної картки № НОМЕР_3 , отримувала протягом всіх цих років курси хіміотерапії до самої своєї смерті. Весь час відчуваючи себе погано (слабкість,нудота,головокружіння, депресія та інше) вона з 2016 року не могла обходитися без сторонньої допомоги. На підтвердження чого була надана медична документація, з якої вбачається перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у Одеському онкодиспансері, інституті рака у Белорусії (м.Боровляни) та у м.Києві на 81 аркуші на підтвердження цих обставин. (Т.1 а.с.20-27; Т.2 а.с.46-126). У судовому засіданні від 25.02.2020 року судом були оглянуті оригінали медичної картки № НОМЕР_3 , протоколи досліджень, виписки з медичних карт стаціонарного хворого, результати медичних досліджень здійснених за життя ОСОБА_2
Виписний епікриз КУ «Одеського обласного онкологічного диспансеру», з якого вбачається операційне втручання та перебування у стаціонарі з 01.04.14р. по 11.04.2014р., після чого призначено променеву терапію (Т.2 а.с.56).
Епікриз КУ «Одеського обласного онкологічного диспансеру» про проведенню променеву терапії з 14.05.2014р. по 11.06.2014р.(Т.2 а.с.60).
Протокол дослідження ГУ «РНПЦ Онкології і медичної радіології ім. Н.Н. Александова» м.Мінську, рентгенівська комп'ютерна томографія від 28.10.2015р. встановлений рецидив раку тіла матки, метастази у легенях та лімфовузлах з 15.09.2015р. (Т.2 а.с.76).
Виписка з медичної карти стаціонарного хворого а/к 6180/15 від 14.06.2016р. ГУ «РНПЦ Онкології і медичної радіології ім. Н.Н. Александова» м.Мінськ. Максимішина В.М. поступила у стаціонар 14 червня 2016 р., де отримала хіміотерапію. (Т.2 а.с.78).
Окремо судом досліджена медична документація, що велася у період з 01.10.2016р по 01.04.2017 року, тобто час протягом якого спадкоємиця мала звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Так, з медичної карти амбулаторного хворого №3235/14 від 01.04.2014р. КУ «Одеський обласний онкологічний диспансер» вбачається, що ОСОБА_2 перебувала під наглядом і на лікуванні в ООД з 2014р. Відзначається прогресування хвороби з травня 2015 року у легенях, рецидив по піховому рубці. Так, у виписці вказується, що ОСОБА_2 за життя були поставлені наступні діагнози Сr тіла матки, mts легенів (2016), стан після ПХТ (02.17), прогресування у легенях (06.17). Генералізація злоякісного процесу. Від запропонованого лікування у ОООД відмовилася й самостійно звернулася до ГУ РНПУ онкології і радіології ім. Н.І. Александрова (м.Мінськ), де з 01.08.2015р.по 20.11.2015р. було проведено 6 курсів лікувальної ПХТ (хіміотерапії). З квітня 2016 року виявлено прогресування хвороби у легенях. З 08.05.2016р. по 17.03.17р. проведено всього 10 курсів лікувальної хіміотерапії. Тобто у період протягом якого слід було звернутися із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_2 приймала курси хіміотерапії у м.Мінськ (Білорусь). З липня 2017 року знов виявлено прогресування хвороби у легенях. В липні 2017р. знаходилася на консультації в інституті Раку. Та вже на при кінці 2017року виявлені метастази у печії. (а.с.20).
Також встановлений діагноз перелом ребра, що підтверджується НОМЕР_4 дослідження від 16.03.2017р. (т.2 а.с.100).
Внаслідок отримуваних ОСОБА_2 курсів хіміотерапії, в медичній картці відмічається погане почуття хворої та такі побічні прояви як нудота, рвота, біль в області ЖКТ та нирок, діарея, головний біль, слабкість, нестабільний артеріальний тиск, болі у м'язах, субфебрільна температура (підвищена температура тіла протягом тривалого часу), відсутність апетиту, випадіння волосся й сухість кожних покровів, нестабільний емоційний фон. Лікарями ОСОБА_2 був рекомендований щадний режим. (Т.2 а.с.81-99).
Отже, з медичної документації вбачається, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 із 2014 року мала стійке захворювання на рак, яке прогресувало та вже станом на 2015 рік хвороба поразила більшість життєво важливих її органів. Померла до кінця свого життя постійно приймала курси хіміотерапії, кількість яких щороку збільшувалося. Саме у період, коли спадкоємиця ОСОБА_2 мала звернутися із заявою про прийняття спадщини, стан її здоров'я істотно погіршився, внаслідок виявлення нових очагів з'явлення ракових клітин у легенях, лімфовузлах та печії та отримання нею 10 курсів хіміотерапії.
Іншою підставою позову ОСОБА_2 вказувала необізнаність спадкоємниці про складання на її користь заповіту та не вчинення дій нотаріусом з повідомлення її про наявність цього заповіту. Перевіряючи цю підставу позову, судом встановлено наступне.
При заведенні спадкової справи на підставі витягу зі Спадкового реєстру було виявлено заповіт, складений ОСОБА_8 03.2016 року, яким, він заповів належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , колишній дружині. Заповіт від 17.03.2016р. за №93 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В.В..
У судовому засіданні були дослідженні матеріали спадкової справи № 57/2017, з якої вбачається що нотаріусом Приморської Державної нотаріальної контори не було зроблено жодної спроби розшукати спадкоємця за заповітом. При цьому, судом враховано наявність у нотаріуса можливості повідомити ОСОБА_2 через її сина ОСОБА_1 , контакти якого є у матеріалах спадкової справи. Строк пропуску складає 3 місяці. Суд вбачає, що нотаріус, маючи контактний телефон та адресу сина спадкоємця за заявою якого була заведена справа, фактично безперешкодно могла повідомити спадкоємицю ОСОБА_2 про складений на користь останньої заповіту.
Доводи позивача та її правонаступника про те, що спадкоємиці ОСОБА_2 стало відомо про існування заповіту лише після того, як її син ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання заповітів та договорів недійсними, (справа №522/23712/16) є такими, що ґрунтуються на матеріалах справи.
Щодо правовідносин за позовними вимогами.
Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 ЦК).
Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судовими (стаття 16 ЦК України).
При вирішенні спору суд враховує принцип «свободи заповіту» як фундаментальний принцип спадкового права та дотримується принципу пропорційності між застосованим заходом і переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .
Зазначені правовідносини регулюються нормами ст.ст. 1216-1223,1233,1268,1270-1272 ЦК України пов'язані з набуттям права власності в порядку спадкування.
У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Також, відповідно до ст.ст.1216,1217,1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст.1233, ч.1 ст.1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Виходячи з вимог ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
При цьому приписи ч. 3ст. 1272 ЦК України передбачають, що за позовом спадкоємця,який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
Представником правонаступника позивача доведено наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви ОСОБА_2 до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини за заповітом від 17 березня 2016 року за №93.
Суд визнає причини пропуску ОСОБА_2 строку на прийняття спадщини поважними, адже будучи смертельно хворою особою, та не знаючи про наявність заповіту складеного на її користь, ОСОБА_2 не мала можливості звернутися своєчасно із відповідною заявою до нотаріальної контори з метою реалізувати своє право спадкоємиці з причин існування об'єктивних, непереборних та істотних труднощів.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, переборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до ч.4 ст.13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
При вирішенні спору, суд враховує правові висновки по аналогічним справам касаційної інстанції.
Правовий висновок зроблений у Постанові ВС від 28.10.2019 по справі № 761/42165/17-ц (№ в ЄДРСР 85354233) містить наступне. Позивач довів наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини за заповітом. Нотаріус не вчиняла дії для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснила його виклик як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчить про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця. Пропуск строку на прийняття спадщини складає 3 (три) дні, що у сукупності з іншими обставинами справи, вказує наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом. Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.
Справа № 6-496цс17 від 06.09.2017 р. ВСУ (визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини), колегія зробила висновок про поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини у зв'язку із тим, що спадкоємцю (не по закону) не було відомо про наявність заповіту та не повідомленням про наявність заповіту нотаріусом є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини.
При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Згідно рекомендацій наданих у Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір (ч. 5 ст. 8 ЦПК України).
Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п. 36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі- ОСОБА_12 проти Сербії" (п. 132).
Проте "право на суд" не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі "Жоффре де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992 року). З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі "Артіко проти Італії" (Artico c. Italie) від 13 травня 1980р.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що причини, за яких позивачка ОСОБА_2 пропустила шестимісячний строк для звернення до нотаріуса, є поважними.
Існування істотних непереробних та об'єктивних труднощів пов'язаних із реалізацією свого права на прийняття спадщини встановлено на підставі письмових доказів, які були досліджені у судовому засіданні. ОСОБА_2 була позбавлена можливості у визначений законодавством строк звернутися із відповідною заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті колишнього чоловіка ОСОБА_8 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки була тяжко хворою і ця хвороба стала причиною її смерті. Також спадкоємиця була необізнана про залишену на її користь спадщину з причин не виконання нотаріусом обов'язку передбаченого законом та підзаконними нормативними актами щодо розшуку та повідомлення її як спадкоємицю. Сама же ОСОБА_2 не очікувала та не могла передбачити від колишнього чоловіка складання на її користь заповіту.
Суд касаційної інстанції за розглядом справи № 523/17848/16-ц у постанові від 16 травня 2018 року вказав на те, що процесуальне правонаступництво у спорах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини ґрунтується також на нормах статті 1276 ЦК України, згідно з якою якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
З огляду на викладене суд приходить до висновку про наявність у ОСОБА_1 як спадкоємця померлої ОСОБА_2 на звернення до суд із даними вимогами.
У відповідності до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов доведений, а тому підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 15-16, 319, 321, 1216, 1218, 1268, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 191, 210, 211, 223, 241, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у три місяці із моменту набрання даним рішенням суду законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, мають право на поновлення строку на апеляційне оскарження.
Повний текст рішення суду складено 06.03.2020 року.
Суддя Домусчі Л.В.