Справа № 523/2361/20
Номер провадження 3/523/1752/20
"06" березня 2020 р.
Суддя Суворовського районного суду м.Одеси Середа І.В., за участю прокурора - Бєда К.Е. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП,
Згідно протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, №10/2020 від 05.02.2020 р., ОСОБА_1 , перебуваючи з 16.05.2017 р. на посаді інспектора роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, маючи спеціальне звання -лейтенант поліції та спеціальний жетон з індивідуальним номером -0002957, після звільнення зі служби в поліції 09.10.2018 року, несвоєчасно подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чим порушив вимоги передбачені ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції». Вказані дії які містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6КУпАП .
Наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 16.05.2017 р. №161 о/с ОСОБА_1 призначено інспектором роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції.
Наказом Департаменту від 03.10.2018 р. №953 о/с ОСОБА_1 звільнено з 09.10.2018 р. зі служби за власним бажанням на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
25.11.2017 р. ОСОБА_1 ознайомився з нормами вказаних законів. 25.09.2018 р. він був повідомлений про відповідальність за неподання та несвоєчасне подання декларації.
Згідно абз.1 ч.2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Відповідно до вимог ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 , будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, на якого поширюється дія Закону, зобов'язаний був подати електронну декларацію за 2018 рік у строк до 01.04.2019 року.
Обставини, викладені в протоколі, підтверджуються повідомленням заступника начальника Департаменту патрульної поліції, послідовністю дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осі, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 у період з 01.01.2019 р. по 20.05.2019 р..
Часом вчинення правопорушення є 20 год. 17.04.2019 р., час подання ОСОБА_1 відповідної декларації, а моментом виявлення є день зібрання всіх матеріалів та складення протоколу-05.02.2020 р.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, а саме, несвоєчасно подав без поважних причин декларацію (після звільнення) особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
У суді ОСОБА_1 були роз'яснені права відповідно до ст.268 КУпАП, вину у вчиненні правопорушення він визнав, вказуючи на те, що не навмисно, без умислу на вчинення порушення. При цьому, також вказував, що під час оформлення протоколу допущено порушення, оскільки його складено у його відсутності.
Прокурор ОСОБА_2 повністю підтримав обґрунтованість та законність складеного протоколу, визначеної кваліфікації дій, та зазначав про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Заслухавши ОСОБА_1 та прокурора, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону визначено, що корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Частиною 1 ст.172-6 КУпАП передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з'ясувати факт вчинення адміністративного правопорушення, винність особи, що притягується, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вирішуючи справи пов'язані з корупцією, суди повинні керуватися Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року),Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції», Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У цьому аспекті слід зауважити, що рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Згідно з вимогами ч.3 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15,212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Таким чином, виходячи із вказаної норми, стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Як видно з матеріалів справи, виявлено порушення 25.04.2019 року - дата, коли було повідомлено НАЗК заступником начальника Департаменту патрульної поліції про неподання щорічної е-декларації за 2018 рік ОСОБА_1 , а не дата складення протоколу.
Отже, приймаючи до уваги те, що з дня виявлення правопорушення минуло три місяці, приходжу до висновку, що строк для накладення стягнення закінчився, що відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП є окремою підставою для закриття провадження.
Разом з тим, необхідно звернути увагу на наступне.
Відповідно до п.1, п.п.1 п. 3, п. 5 «Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі Порядку), затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 56 від 10.02.2017 року, цей Порядок визначає механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно п.2 - п.5 розділу II Порядку, НАЗК здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій. У разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, НАЗК перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб'єктом декларування. У випадку встановлення факту неподання декларації НАЗК письмово повідомляє про це суб'єкта декларування та спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції у визначеному НАЗК порядку.
Згідно абз. 2 п.1 ч.1 ст.255 КУпАП уповноважені особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) мають право складати протоколи про правопорушення у справах про адміністративні правопорушення, передбачених ст.ст.172-4 - 172-9 КУпАП
Разом з тим, Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України не відноситься до суб'єктів, які наділені правом перевірки як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб'єктів декларування. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції.
Посадовці ДВБ НП України, відповідно до п.4 розділу II Порядку, вправі, виключно у випадку встановлення факту неподання декларації, або неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єктом декларування, після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціального уповноваженого суб'єкту у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів скласти протокол про адміністративне правопорушення.
В той же час, усі обов'язкові дії по проведенню перевірки, у тому числі після встановлення, що суб'єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, чи не повідомив про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно працівники НАЗК, у тому числі на підставі листа отримати пояснення від такої особи і вирішувати питання щодо її притягнення до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
На підставі викладеного суддя приходить до висновку, що досудова перевірка по справі проведена неуповноваженим органом, що дає підстави визнати недопустимими всі докази по справі, та є підставою для закриття провадження по справі.
За таких обставин, суддя приходить до висновку про необхідність закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 і звільнення його від адміністративної відповідальності.
Керуючись ст.ст.38, ч.1 ст.172-6,221,247,251,283,284 КУпАП -
Провадження у справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- закрити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Суворовський районний суд м.Одеси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: