Справа № 513/469/18
Провадження № 2-о/513/39/20
Саратський районний суд Одеської області
24 лютого 2020 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді Бучацької А.І., присяжних Кваша Г.І., Кожухар Є.І., за участю: секретаря судового засідання Фабрикатор Н.В., представника Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області Щербатюк Л.І., представника служби у справах дітей Саратської районної державної адміністрації Одеської області Яковець К.С, заінтересованої особи ОСОБА_1 та її представника адвоката Власенко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сарата цивільну справу за заявою виконавчого комітету Сергіївської сільської ради Саратського району в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Саратська районна державна адміністрація Одеської області як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Саратської районної державної адміністрації Одеської області, Орган районної опікунської ради з питань захисту прав повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки Саратської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області, про визнання ОСОБА_1 недієздатною,
16 травня 2018 року представник виконкому Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати недієздатною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заяву обґрунтував тим, що з вересня 2016 року ОСОБА_4 проживає з малолітніми дітьми на території Сергіївської сільської ради Саратського району, поводиться неадекватно, не могла облаштувати свій побут, їжу не готувала, за дітьми догляд здійснювала не належним чином.
В листопаді 2016 року ОСОБА_1 проходила лікування в КУ «Одеська психіатрична лікарня № 4» м. Білгород-Дністровський, звідки повернулася 17 січня 2017 року. На початку лютого 2017 року її стан здоров'я погіршився і 03 лютого 2017 року за її згодою вона знову була направлена на лікування.
Повернулась ОСОБА_1 на територію сільської ради в липні 2017 року, але в будинку за місцем реєстрації фактично не проживає. 11 вересня 2017 року у зв'язку з агресивною та неадекватною поведінкою Сергіївська сільська рада примусово відправила ОСОБА_1 до КУ «Обласна психіатрична лікарня № 4» м. Білгород-Дністровський. Дитину Самойлову Емму 12 вересня 2017 року було направлено до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Тарутинської РДА, де вона і перебуває до теперішнього часу.
Згідно медичної довідки, виданої лікарем-психіатром Саратського району ОСОБА_1 знаходиться на диспансерному обліку у психіатра. Відповідно довідки МСЕК від 14 грудня 2017 року ОСОБА_1 є інвалідом другої групи.
У період загострення хвороби ОСОБА_1 не до кінця розуміє значення своїх дій та не здатна керувати ними, у зв'язку з чим потребує опіки.
Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 22 травня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі (а.с.14).
Ухвалами Саратського районного суду від 25 червня 2018 року до участі у справі залучено Саратську районну державну адміністрацію Одеської області як орган опіки та піклування та витребувано докази - карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 (а.с.27, 28).
Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 24 січня 2019 року у справі було призначено стаціонарну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання 1.Чи хворіє ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в даний час на хронічне, стійке психічне захворювання? 2.Чи здатна вона в даний час усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними ? ( а.с.82).
Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 15 квітня 2019 року було задоволено клопотання експерта про надання додаткових матеріалів та надано експерту наступні матеріали: акти обстеження побутових умов проживання ОСОБА_1 складені 25 лютого 2019 року та 11 квітня 2019 року; характеристику ОСОБА_1 та амбулаторну картку (а.с. 110).
Під час розгляду справи представник заявника ОСОБА_5 заяву підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити. Пояснила, що виконавчий комітет Сергіївської сільської ради звернувся до суду із заявою про визнання ОСОБА_1 недієздатною у зв'язку з необхідністю встановлення статусу для дітей ОСОБА_1 ..
Представник служби у справах дітей Саратської районної державної адміністрації Одеської області Яковець К.С. підтримала заяву, не заперечувала проти її задоволення.
Заінтересована особа ОСОБА_1 та її представник адвокат Власенко Л.В. заперечували проти задоволення заяви, оскільки відсутні підстави для визнання ОСОБА_1 недієздатною. Послались на те, що ОСОБА_1 розуміє значення своїх дій та здатна керувати ними. В період загострення хвороби проходить курс лікування.
Представник Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області, якого належним чином повідомили про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Представник Саратської районної державної адміністрації Одеської області як органу опіки та піклування та представник органу районної опікунської ради з питань захисту прав повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки Саратської районної державної адміністрації, яких належним чином повідомили про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися (а.с. 150).
Вислухавши представника заявника, представника Служби у справах дітей Саратської районної державної адміністрації Одеської області, заінтересовану особу ОСОБА_1 та її представника адвоката Власенко Л.В., дослідивши та оцінивши письмові докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви з таких підстав.
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Тверська Апшерського району Краснодарського краю, що підтверджено копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданого 02 вересня 2015 року Саратським РС ГУ ДМС України (а.с.4).
З довідки про реєстрацію місця проживання особи від 25.04.2018 року № 343, за відомостями Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 28 квітня 2018 року по теперішній час (а.с. 9).
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 (а.с. 5, 6).
З довідки Сергіївської сільської ради Саратського району від 07.05..2018 року за № 355, вбачається, що ОСОБА_2 , 2011 року народження, на даний час перебуває в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Тарутинської РДА, а ОСОБА_3 , 2013 року народження, тимчасово проживає по АДРЕСА_2 (а.с.11).
Згідно довідки Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Тарутинської районної державної адміністрації від 12.09.2017 року № 47, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , влаштована до закладу 12.09.2017 року (а.с.8).
З медичної довідки, виданої КЗ «Саратська центральна районна лікарня», виданої 03.05.2018 року, ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку у лікаря психіатра з діагнозом «Шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу. Виражений комбінований дефект з частими загостреннями» (а.с.10).
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 888611, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11.08.2017 року є особою з інвалідністю другої групи за загальним захворюванням (а.с. 7).
У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч.1,2 ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого, психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст. 298 ЦПК України, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
За положеннями ч.1 ст.299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування.
Згідно висновку судово-психіатричних експертів № 91 від 29 жовтня 2019 року, за результатами проведеного судово-психіатричного дослідження комісія експертів-психіатрів дійшла висновку, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на хронічний психічний розлад у вигляді «Шизофренії параноїчної, епізодичний тип перебігу, медикаментозна ремісія» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики «F20/08» за міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду). Відсутність у ОСОБА_1 на даний час проявів загострення притаманного їй хронічного психічного розладу, а саме редукція психопатологічної симптоматики, не позбавляє її на час огляду експертною комісією здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 124-135).
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За положеннями ст. 100 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідно до ст.78 ЦПК України, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оцінюючи висновок експерта, суд враховує, що експертиза проведена експертною установою, що має відповідні повноваження; висновок відповідає вимогам ст.102 ЦПК України та є достатньо обґрунтованим. Порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, не встановлено.
Письмових доказів, які б спростовували висновок експерта, матеріали справи не містять.
За положеннями ст.90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.
На підтвердження заявлених вимог щодо наявності підстав для визнання ОСОБА_1 недієздатною заявник посилається на показання свідків ОСОБА_6 , яка працює завідувачем Сергіївським фельдшерсько-акушерським пунктом та ОСОБА_5 , яка працює діловодом Сергіївської сільської ради, які були допитані в судовому засіданні.
Однак, суд критично оцінює показання зазначених свідків, оскільки ОСОБА_6 не є лікарем психіатром і вона лише підтвердила, що у момент загострення захворювання ОСОБА_1 скаржилась на сильний головний біль та неодноразово проходила лікування в "Обласній психіатричній лікарні № 4" м. Білгород-Дністровський. Щербатюк Л.І. отримувала інформацію про стан здоров'я ОСОБА_1 зі слів сусідів. Під час перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні зазначені свідки її не відвідували та з нею не спілкувались. Окрім того, показання свідків в цій частині спростовуються висновком судово-психіатричної експертизи.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 пояснила, що на стан свого психічного здоров'я в неї скарг немає, вона усвідомлює значення своїх дій та здатна керувати ними.
Абзацами 1, 2 ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлено, що психічні розлади - розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті;
тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку;
Відповідно до положень ст.3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
За змістом ч.1 ст.7 Закону України "Про психіатричну допомогу" діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов'язаних зі станом її психічного здоров'я.
Відповідні положення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачають те, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Так, у п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Анатолій Руденко проти України» від 17 квітня 2014 року (Заява № 50264/08) Суд наголосив, що відповідно до його усталеної практики особа не може вважатися «психічно хворою» та позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов; по-перше, об'єктивна медична експертиза повинна достовірно показати, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (див. рішення від 24 жовтня 1979 року у справі «Вінтерверп проти Нідерландів» (Winterwerp v. the Netherlands), п. 39, Series А № 33). У зазначеній справі Європейський суд констатував порушення підпунктів «с» та «є» пункту 1 статті 5 Конвенції, пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції, коли заявник повністю залежав від органів влади, які позбавили його шансів довести свою адекватність.
Таким чином, необґрунтоване визнання особи недієздатною або визнання її психічно хворою є порушення її прав.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд не вбачає підстав для визнання ОСОБА_1 недієздатною, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з провадженням в справі слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 30, 39 ЦК України, ст.ст. 2-15, 258, 259, 263-265, 268, 273, 297, 299, 300 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви виконавчого комітету Сергіївської сільської ради Саратського району в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Саратська районна державна адміністрація Одеської області як орган опіки та піклування, служба у справах дітей Саратської районної державної адміністрації Одеської області, орган районної опікунської ради з питань захисту прав повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки Саратської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області, про визнання ОСОБА_1 недієздатною - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 06 березня 2020 року.
Суддя А. І. Бучацька
Присяжні :Г.І.Кваша Є.І.Кожухар