Справа № 507/682/19
Провадження № 2/507/18/2020
Номер рядка звіту 52
"26" лютого 2020 р. Любашівський районний суд Одеської області
в складі: головуючого судді -Дармакуки Т.П.,
при секретарі судового засідання - Копищик М.С.,
із участю позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любашівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом , в якому в обґрунтування вимог вказувала, що 08 вересня 2018 року водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «SUZUKI NEW SX 4» , рухаючись по автодорозі Київ-Одеса, не впорався із керуванням та допустив зіткнення передньою частиною автомобіля марки «CHEVROLET CRUZE» , який рухався в попутному напрямку під керуванням ОСОБА_4
Дніпровським районним судом м. Києва ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.
В результаті ДТП , було пошкоджено автомобіль марки «CHEVROLET CRUZE» , який належав позивачці . Вартість відновлювального ремонту складає 137 147 грн. 11 коп., із яких за страховкою її було відшкодовано 109 437 грн., залишок в сумі 27 710 грн. 11 коп. не відшкодовано), також її не відшкодовано вартості послуг авто евакуатора в сумі 5500 грн. та оплата проїзду до Дніпровського районного суду м.Києва на розгляд адміністративної справи в розмірі 2819 грн. Таким чином, розмір не відшкодованих збитків, завданих позивачу, складає 36 084 грн. 10 коп. Також вказувала, що її було заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в 130 000 грн, що виразилася в душевних переживаннях та погіршенні самопочуття. Крім того, вона понесла витрати на проведення експертизи в розмірі 2800 грн. та на судовий збір в загальному розмірі 3102 грн. 60 коп.
З урахуванням викладеного , позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 130 000 грн., матеріальну шкоду в розмірі 36084 грн. 10 коп., витрати на експертизу 2800 грн. та та витрати на судовий збір в загальному розмірі 3102 грн. 60 коп.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, із підставі викладених в позові.
Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача - адвокат Іванчик Р.Б., які приймали участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, позов не визнали повністю, обґрунтовуючи тим, що ліміт страхового відшкодування складає 100 000 грн. та додаткової страховки ще 100 000 грн., а отже цих коштів достатньо для відшкодування заподіяної шкоди позивачці, але вона своїм право не скористалася і добровільно погодилася на отримання суми меншої , ніж заподіяна шкода.
Третя особа: публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» надало пояснення, в яких зазначило, що ПАТ «СК «Країна» та ОСОБА_1 узгодили розмір страхового відшкодування та 26 грудня 2018 року ОСОБА_1 було сплачено страхове відшкодування у розмірі 100 000 грн. та на підставі додаткового договору страхування 10 грудня 2018 року було сплачено ще 9 437 грн.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 02 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 27 серпня 2019 р.
Ухвалою від 05 вересня 2019 року витребувано докази за клопотанням позивача.
Ухвалою від 05 вересня 2019 року залучено по справі публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» у якості третьої особи, яка не заявляє вимог.
Ухвалою від 02 грудня 2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.
Ухвалою від 15 січня 2019 року витребувано докази за клопотанням відповідача.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
В судовому засіданні встановлено що ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди 08 вересня 2018 року була власником автомобіля марки «CHEVROLET CRUZE» , реєстраційний номер НОМЕР_1 .
08 вересня 2018 року близько 00 години 10 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Сузуки» , державний номер НОМЕР_2 , на автодорозі Київ-Одеса, 321 км +420 (в напрямку м.Одеса), не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху , не зменшив швидкість аж до зупинки транспортного засобу при виникненні перешкоди, не впорався із керуванням, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення із автомобілем марки «Шевроле», державний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався по попереду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 19 лютого 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та провадження у справі закрито , у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст..38 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Сузукі», реєстраційний номер , яким є ОСОБА_5 , застрахована ПАТ «Страхова компанія «Країна», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/8230267, строк дії якого з 20 січня 2018 року до 19 січня 2019 року. За вказаним полісом ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну встановлений в розмірі 100 000 грн, франшиза - в розмірі 00,00 грн.
Також 20 січня 2018 року між ПАТ «Страхова компанія «Країна» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності № УА /0173055, строк дії якого з 20 січня 2018 року до 19 січня 2019 року, за вказаним полісом ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну встановлений в розмірі 100 000 грн, франшиза - в розмірі 00,00 грн.
28 листопада 2018 року позивач звернулася до ПАТ «СК «Країна» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с194, 198).
Відповідно до звіту вартості матеріального збитку № 257 від 30 жовтня 2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням фізичного зносу, як то передбачено положеннями статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» становить 137 147 грн 11 коп.
28 листопада 2018 року ОСОБА_1 та ПАТ «СК «Країна» досягли згоди про розмір страхового відшкодування за Полісом № АК 8230267 від 20 січня 2018 року в сумі 100 000 грн, за Полісом № УА173055 від 20 січня 2018 року в сумі 9437 грн., що підтверджується копіями заяви щодо погодження розміру страхового відшкодування (а.с.193, 197).
В судовому засіданні безспірно встановлено, що узгодженні суми страхового відшкодування ПАТ «СК «Країна» виплатило ОСОБА_1 .
Спірним є питання щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь майнової та моральної шкоди, спричиненої її внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Мотиви, з яких виходить суд та застосування норм права.
За загальними правилами, визначеними ст.ст.1166,1167,1187, 1190 ЦК України, тягар цивільної відповідальності має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП. Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст.999 ЦК законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1.07.2004 №1961-IV.
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності закон №1961-IV (ст.3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 закону №1961-IV).
Згідно зі ст.6 закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом закону №1961-IV (стст.9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до вимог ст.21 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон №1961-ІV) на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
У постанові від 04.07.2018 р. у справі №755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди
перевищує ліміт відповідальності страховика. Проте покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування відповідальності та сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Велика Палата вважає, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі виникнення деліктного зобов'язання страховик бере на себе виконання обов'язку страхувальника у межах суми страхового відшкодування.
Порядок відшкодування шкоди пов'язаний з пошкодженням транспортного засобу закріплений у ст. 29 Закону №1961-IV, де вказано, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу,розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити настоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного.
Судом встановлено і визнано сторонами, що розмір відновлювального ремонту транспортного засобу, належного позивачу і пошкодженого внаслідок ДТП складає 137 147 грн. 11 коп., витрати на евакуацію транспортного засобу із місця ДТП поніс ОСОБА_6 в розмірі 5 500 грн. (а.с.12-51); що ліміт відповідальності страховика визначено в сумі 100 000 грн (а.с. 117) та за додатковим договором ще 100 000 грн. (а.с.118), тобто в загальному розмірі 200 000 грн., що страховик і потерпіла уклали угоду, за умовами якої визначили розмір страхового відшкодування за страховим випадком - ДТП, що мала місце 08 вересня 2018 року - в розмірі 100 000 грн.(а.с.193) та за додатковим договіром добровільного страхування в розмірі 9437 (а.с.197). Також в судовому засіданні встановлено, що суму страхового відшкодування, визначену в угоді, позивач отримала.
Разом із тим, суд звертає увагу і на те, що відновлювальний ремонт автомобіля позивачем не здійснювався, автомобіль нею проданий в ушкодженому стані, що виключає можливість проведення такого ремонту в майбутньому.
Таким чином, з огляду на те, що вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини ОСОБА_2 , не перевищує розмір страхового відшкодування , проте позивач не скористалася своїм правом на відшкодування в повній мірі її шкоди за страховими полісами, відповідно до яких ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну встановлений в загальному розмірі 200 000 грн., а в силу положень статті 1194 ЦК України винна особа несе відповідальність тільки у тому розмірі, яка не покрита страховим відшкодуванням, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової шкоди не підлягають задоволенню.
Також не підлягають витрати позивачки на поїздки до м.Києва в сумі 2819 грн. 10 коп., як такі що не доведені, зокрема позивачкою не надано судові повістки про виклик у судові засідання для участі у розгляді адміністративної справи відносно ОСОБА_2 із відміткою про її участь у судовому засіданні.
Щодо позовної вимоги про стягнення коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди , суд зазначає наступне.
Відповідно до чинного законодавства України особа, якій завдано збитків, має також право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, оскільки де є порушення права людини це призводить до виникнення в неї конкретного права на компенсацію моральної шкоди.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 із змінами і доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд вважає, що позивачці дійсно заподіяно моральну (немайнову) шкоду, у зв'язку із пошкодженням автомобіля, в результаті ДТП, яка виникла з вини відповідача.
При цьому, суд виходить з того, що внаслідок ДТП автомобіль позивача було пошкоджено і позивач та її родина не мали можливості користуватися особистим транспортним засобом, що призвело до порушення налагодженого стану життя, позивач витратила свій час і зусилля на те, щоб налагодити свій та своєї родини сталий стан життя та роботи.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталася в червні 2019 року до Кропивницького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за психологічною допомогою із скаргою на фізичний та психоемоційний стан, які погіршилися в результаті психотравмуючої ситуації (ДТП) (а.с.215).
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Отже, враховуючи зазначені обставини та керуючись положенням ст.23, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди”, від 31 вересня 1995 року, суд вважає, що позивачем явно завищено розмір моральної шкоди та виходячи із засад розумності і справедливості, приходить до висновку стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду, яку визначає в розмірі 3000 грн. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер правопорушення, глибину душевних страждань та переживань,їх тривалість, ступінь вини відповідача, який завдав моральної шкоди.
Відповідно до ст..81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Розмір моральної шкоди, який визначено позивачем в сумі 130 000 грн. є недоведеним, суд вважає вказаний позивачем розмір явно завищеним, направленим на збагачення.
Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі повного задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов підлягає до
часткового задоволення щодо однієї вимоги про стягнення моральної шкоди, за яку позивачем сплачено 1950 грн., а отже вказані витрати підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь позивачки, в розмірі пропорційно до задоволених вимог, що становить 45 грн., решту понесених судових витрат слід залишити за позивачем.
Підстави для негайного виконання рішення відсутні.
Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.
Керуючись ст.ст. 258 ,259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 (жителя АДРЕСА_1 , ІНПН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (жительки АДРЕСА_2 , ІНПН НОМЕР_5 ) 3000 грн. моральної шкоди та 45 грн. судових витрат.
В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Любашівський районний суд. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 06.03.2020 року.
Суддя: Т.П. Дармакука