Справа № 946/7439/19
Провадження № 2/946/563/20
02 березня 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого - судді Грубіян Л.І.,
при секретарі - Івановій Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,-
У жовтні 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно.
Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 після якої відкрилась спадщина. Мати позивача мешкала за адресою АДРЕСА_1 .
На день смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, яке складається із 1/2 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , яке належало їй на підставі рішення Народного суду м. Ізмаїла Одеської області від 15.12.1976 року, та 1/2 частка земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель площею 0,0611 га кадастровий номер 5110600000:01:022:0209, розташована по АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 23.07.2003 р.
За життя ОСОБА_2 залишила заповіт від 19.07.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Гнесько В.Г. в реєстрі №1819, за яким все своє майно мати заповіла своєму сину ОСОБА_1 .
Приватний нотаріус Гнесько В.Г. надала позивачу нотаріальну відмову №682/02-14 від 09.09.2019 року у прийнятті спадщини після смерті матері на 1/2 житлового будинку по АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що не визначена частка право власності на вказаний об'єкт нерухомості і не визначена частка в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 за кадастровимномером НОМЕР_2 : НОМЕР_3 . Листом приватного нотаріуса Гнесько В.Г. йому було рекомендовано звернутися до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області для вирішення питання щодо визнання права власності на спадкове майно.
Частка матері визначена у рішенні Народного суду м. Ізмаїл від 15.12.1976 р. при розлученні з батьком ОСОБА_3 , тому що після його смерті позивач прийняв спадщину і на підставі рішення Ізмаїльського міського суду Одеської області від 05.10.2001 року він прийняв спадщину після свого батька а саме 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 . Тому вважає, що факт щодо визначення часток доказаний і не потребує додаткових доказів. Тому 1/2 частка житлового будинку по АДРЕСА_1 належить його матері ОСОБА_2 на підставі рішення Народного суду м. Ізмаїл від 15.12.1976 року.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, позов визнав в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги можуть бути задоволені з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що 06.02.2019 року згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 07.02.2019 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 239, ОСОБА_2 помела. (а.с.18).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Після смерті ОСОБА_1 , згідно ст. 1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якого входить 1/2 частина житлового будинку з надвірними спорудами, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 частина земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель загальною площею 0,0611 га за зазначеною адресою.
Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарським будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , зазначений будинок збудовано у 1965 році (а. с. 8-11).
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
19.07.2017 року ОСОБА_2 залишила заповіт №1819, згідно умов якого, всю частину житлового будинку з надвірними спорудами та частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) вона заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.12)
Згідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №55892471, наданої приватним нотаріусом Гнесько В.Г. 17.04.2019 року, заповіт ОСОБА_2 від 19.07.2017 року зареєстрований за № 1819 не змінювався та не скасовувався.
Частиною 1 ст. 1241 ЦК України, встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та не працездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту після смерті ОСОБА_1 немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 у передбачений ст. 1270 ЦК України строк звернулась до приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гнесько В.Г. із заявою про прийняття спадщини, тому вважається такою, що фактично прийняв спадщину відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України.
Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Гнесько В.Г. №682/02-14 від 09.09.2019 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що частка померлої не визначена в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку та відсутні документи, які підтверджують право власності на частку у праві власності на житловий будинок з надвірними спорудами а реєстрацію цього права на ім'я померлої.(а.с.17)
Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв'язку з чим задовольняє позов.
Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 83, 95, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.1216,1217, 1220, 1221,1222, 1223,1261, 1268, 1270 ЦК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (паспорт серії НОМЕР_5 виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 30.03.1999 року народження, ідентифікаційний код НОМЕР_6 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати право власності на 1/2 частку земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель, площею 0,0611 га кадастровий номер 5110600000:01:022:0209, державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-ОД №034145 від 23.07.2003 року, розташовану по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Л.І.Грубіян