Справа № 496/5224/18
Провадження № 2/496/848/20
18 лютого 2020 рокуБіляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Буран В.М.,
за участю:
секретаря - Дигуляр А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що йому на праві власності належить 48/100 житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В зазначеному житловому будинку зареєстровані, але не проживають з 2015 року колишня дружина позивача та її діти. Відповідачі по справі не є власниками чи співвласниками вищевказаного нерухомого майна, витрат по оплаті комунальних послуг та утриманню житла не здійснюють, їх особисті речі в будинку відсутні, відповідачі добровільно не бажають зніматись з реєстрації, тому позивач змушений звернутись до суду з відповідною позовною заявою.
Позивач у судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю та зазначив що на позові наполягає, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 58).
Відповідачі у судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про час та місце слухання справи, але від них повернулись конверти з відмітками Укрпоши за закінченням строку зберігання (а.с. 55, 56, 57), тому судом було здійснено оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади. В установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки відповідачі не подали до суду відзив на позовну заяву, будь-яких заяв на адресу суду не надсилали.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з тим, що відповідачі повідомлені належним чином про час та місце слухання справи, відповідачі не з'явились в судове засідання без повідомлення причин, відповідачі не подали відзив та враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд вважає за необхідне ухвалити рішення про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 01.11.2018 року було розірвано шлюб між позивачем та ОСОБА_2 (а.с. 5).
48/100 частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить позивачу, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок № НОМЕР_1 від 27 квітня 2007 року зареєстрованого в реєстрі за № 210 (а.с. 6), що також підтверджується довідкою виконавчого комітету Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області № 399 від 10.02.2020 року (а.с. 59).
Відповідно до акту про не проживання від 22.10.2018 року, вбачається, що 48/100 частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , відповідачі по справі зареєстровані за вищевказаною адресою, але не проживають, їх особистих речей та предметів в будинку не знайдено (а.с. 7).
Також факт не проживання відповідачів у 48/100 частині житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується довідкою виконавчого комітету Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області № 3883 від 22.10.2018 року (а.с. 8).
Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном. Звернення до суду із даною позовною заявою про позбавлення права користування житловим приміщенням є однією із форм захисту власником своїх прав.
Пунктами 33, 34 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року передбачено, що відповідно до положень ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень прав, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Підстави для визнання члена сім'ї власника таким, що втратив право користування житловим приміщенням, визначені ч. 2 ст. 405 ЦК України, а саме відсутність члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином згідно п. 3 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Відповідно до п. 26 вказаних вище Правил зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт не проживання відповідачів в житловому будинку доведено належними і допустимими доказами.
Керуючись ст. ст. 10, 76, 259, 264-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, ч. 16, 319, 321, 391 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 28.02.2020 року.
Суддя Буран В.М.