Справа № 947/3744/20
Провадження № 1-кс/947/1748/20
28.02.2020 року
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника КЕВ в Одесі ОСОБА_4 , представника ТОВ «УВГП-Система» ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні в місті Одесі клопотання прокурора відділу Військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017160500005678 від 13.09.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.367, ст.356 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017160500005678 від 13.09.2017 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.367, ст.356 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється прокурорами військових прокуратур Південного регіону України та Одеського гарнізону.
В ході досудового розслідування встановлено, що посадові особи Південного Управління капітального будівництва МО України (далі - Південне УКБ МО України) внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків через несумлінне ставлення до них, не проконтролювали виконання забудовником умов договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004, що призвело до заволодіння та самочинної забудови невстановленими особами земель оборони, в межах території військового містечка № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , чим завдали істотної шкоди державним інтересам (ч. 1 ст. 367 КК України).
Водночас у вказаному провадженні досліджуються обставини вчинення наступних кримінальних правопорушень:
- факт можливої причетності службових осіб Південного УКБ МО України внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків, за відсутності будь-яких погоджень власника майна - в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Війскторгсервіс", які допустили демонтаж приміщення їдальні №22, 1967 року будівництва, площею 384,1 кв. м за адресою: м. Одеса, просп. Гагаріна, 19, що спричинило істотну шкоду інтересам держави в особі Міністерства оборони України(ч. 1 ст. 367 КК України);
- ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.11.2018 зобов'язано Військову прокуратуру Одеського гарнізону внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_7 від 12.09.2018 на протиправні дії будівельників будівельних компаній «Будова», якими 04.09.2018 на території військового містечка № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , проводились роботи з руйнування військового майна(ст. 356 КК України).
В ході досудового розслідування встановлено, що 25.11.2004 між Південним УКБ МО України (замовник) та ТОВ «УВГП-Система» (пайовик) укладено договір №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей.
Відповідно до п. 2.1 предметом цього договору є фінансування та будівництво пайовиком в повному обсязі, згідно одержаної у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, групи житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, підземними паркінгами, обладнанням, інженерними мережами споруд орієнтовною загальною площею 35 тис.м2, на земельній ділянці загальною площею орієнтовно 2,5 га в АДРЕСА_1 (військове містечко № НОМЕР_1 ).
Пунктом п. 3.4 вказаного Договору визначено, що розподіл об'єкту між сторонами здійснюється таким чином, що замовнику належить 20% від загальної площі об'єкту, що на момент укладання угоди орієнтовно складає 7000 м2.
Крім того, на земельній ділянці загальною орієнтовною площею 2,5 га в АДРЕСА_1 (військове містечко № НОМЕР_1 ) розташовані об'єкти нерухомості - військове майно, а саме: будівлі № 9 та № 10 за генеральним планом (далі - ГП), які перебувають на обліку в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Одеси (далі - КЕВ м. Одеса).
Вказані об'єкти нерухомості до Південного УКБ МО України не передавались, у встановленому законом порядку не списувались та демонтажу (руйнуванню) не підлягали.
Відповідно до повідомлення КЕВ м. Одеси від 19.07.2019, встановлено факт демонтування об'єктів нерухомості - військового майна, а саме: будівель № 9 та № 10 за ГП, які розташовані на земельній ділянці орієнтовною площею 2,5 га, за адресою: АДРЕСА_1 (військове містечко № НОМЕР_1 ).
20.08.2019 прокурорами Військової прокуратури Південного регіону України, на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 08.08.2019, за участі представників КЕВ м. Одеси, Південного УКБ МО України та ТОВ «УВГП-Система», з метою фіксації та встановлення важливих обставин кримінального провадження, проведено огляд земельної ділянки, прилеглої території, будівельного майданчику, місцевості, комплексу споруд, будівель та приміщень об'єктів нерухомості - військового майна, а саме: будівель № 9 та № 10 за ГП у військовому містечку №186 за адресою: м. Одеса, просп. Гагаріна, 19-21.
За результатами огляду підтвердився факт повного демонтажу (руйнування) у військовому містечку №186 будівлі за ГП № 9, загальна площа 443 кв.м, залишкова балансова вартість 18 488,43 грн та факт часткового демонтажу (руйнування) будівлі за ГП № 10, загальна площа 149 кв.м, залишкова балансова вартість 38 600,22 грн. При цьому, залишки будівельних матеріалів від демонтажу (руйнування) вказаних будівель на склади КЕВ м. Одеси (балансо утримувача майна) не передавались.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» (далі - Закон), військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Згідно із ч.2 ст.3 Закону, з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку (1282-2002-п,1225-2000-п), що визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 18 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого Постановою КМ України від 04.08.2000 № 1225 (далі - Положення), списання військового майна проводиться за актами якісного (технічного) стану, інспекторськими посвідченнями та за актами списання.
Згідно з ч.3 ст.4 Закону та п. 19 Положення, списання військового майна за актами технічного стану та інспекторськими посвідченнями провадиться командирами військових частин і посадовими особами органів військового управління відповідно до їх компетенції в порядку ( z0118-15, z0214-17), встановленому Міністерством оборони України.
Пунктом 1.8. Порядку списання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 12.01.2015 № 17 (далі - Порядок) передбачено, що військове майно, яке підлягає списанню, не може бути знищено, розібрано або використано як навчальні посібники до отримання затверджених актів на переведення в останню (найнижчу) категорію або актів списання.
Відповідно до п. 1.12. Порядку, розбирання та демонтаж будівель і споруд, які стали непридатними для експлуатації (крім випадків розбирання об'єктів, що постраждали внаслідок аварії, з метою знешкодження вибухонебезпечних предметів і очищення території), проводяться тільки після затвердження акта про їх списання у тримісячний строк.
Будівлі № 9 та № 10 за ГП у військовому містечку № НОМЕР_1 за адресою: м. Одеса, просп. Гагаріна, 19-21 у встановленому законом порядку не списувались. Відтак, службовими особами Південного УКБ МО України та ТОВ «УВГП-Система» допущено безпідставний демонтаж (руйнування) будівлі № 9 за ГП та частковий демонтаж (руйнування) будівлі № 10 за ГП, без їх списання у встановленому порядку, чим спричинено шкоду інтересам держави на загальну суму 57 088,65 гривень.
Будівля № 10 за ГП у військовому містечку № 186 зберегла на собі сліди кримінального правопорушення, а тому постановою Військової прокуратури Південного регіону України від 20.08.2019її визнано речовим доказом. Вказане рішення прокурора не оскаржувалось та не скасовувалось, та є таким, що прийняте із дотриманням положень ст.ст. 98, 110 КПК України.
В ході досудового розслідування виникла об'єктивна необхідність у накладенні арешту на майно, яке є речовим доказом.
Крім того, будівля № 10 за ГП як речовий доказ має суттєве значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до ст. 91 КПК України.
Імовірний повний демонтаж (руйнування) будівлі № 10 за ГП, як і будівлі №9 за ГП, у військовому містечку № 186 позбавить балансоутримувача - КЕВ м. Одеси можливості здійснення організаційно-господарських повноважень щодо вказаного майна, так як будівля як матеріальний об'єкт взагалі зникне.
У такому випадку речові докази будуть втрачені, а забезпечити подальше проведення експертиз щодо визначення заподіяної державі шкоди, довести спричинення такої шкоди, притягнути до відповідальності винних осіб, а також забезпечити відшкодування збитків, стане неможливим, чим буде порушене право власності держави на майно.
Метою накладення арешту на пошкоджену будівлю № 10 за ГП, в тому числі,єзахист майна власника від протиправного позбавлення його права власності через демонтаж (руйнування). У зв'язку із цим доцільним є передача будівлі № 10 за ГП на відповідальне зберігання службовим особам КЕВ м. Одеса, тобто органу який наділений правом на здійснення організаційно-господарських повноважень щодо цього майна.
Водночас, не накладення арешту на будівлю № 10 за ГП у військовому містечку № 186 фактично позбавляє слідчого та прокурорів у кримінальному провадженні, можливості виконувати свої обов'язки, визначені в КПК України щодо збирання доказів. У випадку продовження виконання будівельних робіт на вказаному об'єкті нерухомого майна, будуть знищені речові докази та приховані факти її руйнування (демонтажу), що в свою чергу унеможливить проведення експертизи щодо визначення заподіяної шкоди державним інтересам та узаконить заподіяння шкоди державі.
За таких підстав прокурор звертається з клопотання про накладення арешту на майно.
Прокурор в судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі, та просив клопотання задовольнити.
Представник КЕВ в Одесі ОСОБА_4 в судовому засіданні частково підтримав клопотання прокурора посилаючись на обставини, викладені в письмових поясненнях.
Представник ТОВ «УВГП-Система» ОСОБА_5 , в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку прокурора та інших учасників судового розгляду, вважаю, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Відповідно до приписів ч.ч.1-3 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.
Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.
Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.
Як вбачається матеріалів клопотання, прокурор посилається на те, що пошкоджена будівля № 10 загальною площею 149 кв.м. за генеральним планом у військовому містечку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , визнана речовим доказом, у зв'язку із чим слідчий просить накласти арешт на об'єкт нерухомого майна з метою забезпечення збереження, виключення можливості псування, знищення даного об'єкту нерухомого майна.
Однак, ні в клопотанні, ні в доданих до клопотання матеріалах, прокурором жодним чином не обґрунтовується можливість досягнення завдань застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Так, сам по собі факт визнання даного об'єкту нерухомого майна речовим доказом, не доводить тих обставин, що зазначений об'єкт нерухомого майна повністю відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, як доказ у кримінальному провадженні, тобто який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Крім того, прокурором не доведено, у який спосіб зазначений об'єкт нерухомого майна, є предметом кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 367, ст.356 КК України.
Також, у даному кримінальному провадженню жодній особі не повідомлено про підозру, та не заявлено цивільний позов.
Крім того, санкціями ч.1 ст.367, ст.356 КК України не передбачено конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
На підставі викладеного, враховуючи, що прокурором не обґрунтовано необхідність в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому з урахуванням норм національного законодавства та практики ЄСПЛ, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором у клопотанні не доведено необхідність в накладенні арешту на зазначене майно та мети арешту майна, у зв'язку із чим клопотання прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні клопотання прокурора відділу Військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017160500005678 від 13.09.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.367, ст.356 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1