Іменем України
04 березня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/35/20
Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., за участю секретаря судового засідання Скороход А.О., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Е.Т.Е. Актив", юридична адреса: вул. Пітерська, 5-А, м. Київ, 03087, код ЄДРПОУ 40455031, адреса для листування: вул. Студентська, 3, м. Рівне, 33000
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Актив Груп", юридична адреса: вул. Князя Чорного, буд. 4, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 41399900, адреса для листування: вул. М.Коцюбинського, 4/9, м. Чернігів, 14000
про розірвання договору та стягнення 541 363,91 грн
За участю представників сторін:
позивача: Андрійчук О.І. - адвокат, Трохимчук М.М.-директор,
відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні, на підставі ч.1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить суд розірвати укладений 30.11.18 між товариством з обмеженою відповідальністю "Е.Т.Е. Актив" та товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Актив Груп" Договір субпідряду №А-30/11-01 та стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 541 363,91 грн, в тому числі, 490903,65 грн заборгованості зі сплати вартості виконаних робіт, а також 50460,26 грн пені за просрочку вартості неоплачених робіт.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.20 справа №927/35/20 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.01.20 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом ухвалено здійснювати розгляд даної справи у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.02.20, встановлено позивачу та відповідачу строки подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, додаткових документів тощо.
Відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №1400047165913, №1400047165883 (а.с. 67, 68). У підготовче засідання відповідач не з'явися, відзиву на позов, заяв та клопотань на адресу суду не надіслав.
В судове засідання 17.02.20 з'явився представник позивача та просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.
За наслідками розгляду справи 17.02.20 в підготовчому засіданні суд постановив ухвалу від 17.02.20, із занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.03.20.
У відповідності до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, на адресу відповідача було направлено ухвалу від 17.02.20 з повідомленням про дату та час розгляду справи по суті. В судовому засіданні від 04.03.20 позивач надав для залучення до матеріалів справи копію наказу №А24/04-01 від 27.04.16 "Про призначення директора" та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №3301804529480 в якості доказу отримання відповідачем позовної заяви з додатками, надісланих позивачем на адресу відповідача, виклав суть позовних вимог та просив їх задовольнити. Суд надані докази залучив до матеріалів справи.
В судове засідання 04.03.20 відповідач не з'явився, останній належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №1400047410845 (а.с. 75), проте своїми процесуальними правами не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, враховуючи, що відповідач неодноразово належним чином повідомлявся про дату, час та місце судових засідань, однак явку повноважного представника до суду не забезпечив, відзив на позов у встановлений судом строк не надав, з огляду на зміст частини 9 статті 165, частини 2 статті 178, частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неприбуття відповідача у судове засідання та неподання ним відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи та матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
30.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Актив Груп" (далі Генпідрядник - Відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Е.Т.Е. Актив" (далі Субпідрядник - Позивач) укладено договір субпідряду № А-30/11-01 "Реконструкція очисних споруд і КНС в с. Киселівка, Чернігівського району, Чернігівської області продуктивністю 200 м3/добу (коригування з виділенням пускових комплексів)" (ДК 021:2015-45454000-4 «Реконструкція») (далі - договір).
За змістом п. 1.1., 1.2. Договору Субпідрядник зобов'язується власними силами та засобами, або з їх залученням, виконати роботи про обсяг яких зазначено у кошторисі, який є невід'ємною частиною цього договору. Генпідрядник зобов'язується сплатити вартість виконаних робіт по зазначених нижче цінах.
Згідно з пунктами 2.1., 2.2., 2.3. Договору, загальна вартість робіт на момент укладання договору з ПДВ становить - 810 903,65 грн. Об'єм робіт, що зазначений в кошторисі, є умовним, він уточнюються в ході виконання робіт по факту і відповідно оплачується. Договірна ціна є тверда.
Відповідно до п.3.1. Договору, розрахунки по договору відбуваються у нижче викладеній послідовності:
До початку робіт Субпідряднику перераховується аванс в розмірі 30% від загальної вартості робіт, зазначеної в п.2.1. цього договору, що становить 243 241,10 грн (п.п.3.1.1. Договору).
Решта коштів перераховується Субпідряднику протягом п'яти днів після приймання і підписання виконаних робіт або видаткових накладних представником Замовника (п.п.3.1.2.).
Згідно з п.3.2. Договору, документом, який свідчить про виконання та приймання робіт, є акт приймання виконаних робіт або видаткова накладна, що стає невід'ємною частиною цього договору з моменту підписання.
Акт приймання виконаних робіт (Ф-2в) і довідка про вартість виконаних робіт (Ф-3) підписуються Генпідрядником протягом 48 годин після одержання їх від Субпідрядника (п.3.3. Договору).
Відповідно до розділу 4 Договору визначено обов'язки сторін. Так, відповідно до п.п. 4.1.2. Договору, Генпідрядник зобов'язується повністю здійснити оплату за виконані Субпідрядником роботи в договірних цінах, не пізніше, як через п'ять днів після підписання сторонами акту прийому-здачі робіт. За приписами п.4.2. Договору Субпідрядник зобов'язується:
Якісно і своєчасно виконати всі зазначені в кошторисі роботи в строк до 31 грудня 2018 року (п.п.4.2.1.).
За змістом п. 5.2. Договору сторони визначили, що у разі порушення Генпідрядником п. 3.1.1., 3.1.2, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день просрочки неоплочених робіт по договірній ціні.
Розділом 7 Договору визначено додаткові умови. Так, п.7.1. Договору, сторони негайно після підписання цього договору призначають своїх уповноважених представників на будівельному майданчику, визначають коло їх повноважень та інформують про це одна одну. Головним документом, що відображає хід робіт, з початку і до закінчення, є журнал робіт, що ведеться сторонами по встановленій формі (п.7.2. Договору). Генпідрядник не має права використовувати окремі приміщення або споруди об'єкту для власних потреб до підписання акту приймання-здачі робіт (п.7.3. Договору). Всі суперечки вирішуються Господарським судом України у встановленому порядку (п.7.4. Договору). Врешті, що не передбачено цим договором, - відносини між сторонами реіулюються чинним законодавством (п.7.5. Договору). Цей договір укладено у двох примірниках, по одному для кожної з сторін (п.7.6. Договору).
Договір підписано та скріплено печатками обох сторін.
На виконання Договору субпідряду сторони склали та погодили шляхом підписання та скріплення печатками Договірну ціну на будівництво "Реконструкція очисних споруд і КНС в с. Киселівка, Чернігівського району, Чернігівської області продуктивністю 200 м3/добу (коригування з виділенням пускових комплексів)" (ДК 021:2015-45454000-4 «Реконструкція»), що здійснюється в 2018 році, в поточних цінах станом на 15 травня 2018 року на загальну суму 810 903,65 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору субпідряду позивач виконав роботи у 2018 році, а відповідач у свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за 26.12.18 форми №КБ-2в на загальну суму 715 810,43 грн, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 26.12.18 на загальну суму 715 810, 43 грн форми КБ-3, видаткової накладної №РН-12/04 від 26.12.18 на суму 91 500,00 грн, акту №ОУ-12/03 здачі-прийняття робіт (надання послуг) по Договору №А-30/11-01 від 30.11.18 від 26.12.18, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.
Позивач стверджує, що відповідач на виконання Договору субпідряду за виконані роботи розрахувався частково у розмірі 320 000,00 грн (06.12.18 у сумі 70 000,00 грн, 12.12.18 - 50 000,00 грн, 26.02.18 - 100 000,00 грн, 15.08.19 - 50 000,00 грн, 21.08.18 - 50 000,00 грн), у зв'язку із чим, з врахуванням часткової оплати, у нього виникла заборгованість у розмірі 490 903,65 грн. (810 903,65 - 320 000,00).
З метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу претензію №1 від 10.05.19 з актом звірки розрахунків №28 від 10.05.19 та розрахунком пені станом на 10.05.19 (а.с. 40-45), претензію №2 від 01.07.19 з актом звірки розрахунків №37 від 01.07.19 та розрахунком пені станом на 01.07.19 (а.с. 46-51), з вимогами про сплату заборгованості та неустойки.
Однак, вказує позивач, відповідач заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України).
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
В матеріалах справи міститься підписаний та скріплений печатками обох сторін Акт звірки взаєморозрахунків за період 01.09.18-06.09.19, за яким із загального розміру заборгованості на суму 810 903,65 грн залишок несплаченої станом на 01.09.18 заборгованості відповідача перед позивачем становить 490 903,65 грн.
Стосовно останнього, суд зазначає наступне. 04.12.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові у справі № 916/1727/17 (ЄДРСРУ № 86075502) виклав правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Таким чином, зважаючи на документальне підтвердження виконання робіт матеріалами справи, підтвердження відповідачем дати та сум здійснення часткової оплати робіт в акті звірки взаєморозрахунків, вимога позивача про стягнення з відповідача 490 903,65 грн заборгованості зі сплати вартості виконаних робіт підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.
Згідно з приписами статті 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з приписами статті 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Згідно з умовами статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09 липня 2002 року N 15-рп/2002 справа N 1-2/2002, положення частини другої статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Згідно з положеннями статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
З аналізу вказаної статті суд робить висновок, що істотність порушення договору є позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору. Значна міра позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору має визначатися посилаючись на об'єктивні обставини. Так зміст договору може допомогти визначити очікування особи на які вона розраховувала при укладенні договору і які вона визначила об'єктивно погоджуючи його умови.
Відповідно до положень статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Відповідно до ч.1 ст. 584 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Судом встановлено, що відповідач кількість та якість робіт перевірив, підписавши акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за 26.12.18 форми №КБ-2в на загальну суму 715 810,43 грн, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 26.12.18 на загальну суму 715 810, 43 грн форми КБ-3, видаткову накладну №РН-12/04 від 26.12.18 на суму 91 500,00 грн, акт №ОУ-12/03 здачі-прийняття робіт (надання послуг) по Договору №А-30/11-01 від 30.11.18 від 26.12.18, без зауважень та заперечень. Матеріали справи не містять відмови відповідача від приймання виконаних позивачем робіт з підстав неналежної якості, обсяг виконаних робіт погоджений сторонами.
Таким чином, суд встановив наявність правових підстав для розірвання договору з боку позивача у зв'язку з систематичним та істотним порушенням умов договору з боку відповідача.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не оплатив виконані позивачем роботи у строки встановлені умовами договору, отже, позовні вимоги про розірвання укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Е.Т.Е. Актив" та товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Актив Груп" 30 листопада 2018 року Договору субпідряду №А-30/11-01 є законними, обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню.
Крім вимог щодо розірвання спірного договору та стягнення заборгованості зі сплати вартості виконаних робіт у розмірі 490 903,65 грн, позивач просить стягнути з відповідача 50 460,26 грн пені за період з 11.09.19 по 10.01.20.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляді обов'язку сплатити неустойку.
Як вище встановлено судом, п. 5.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення Генпідрядником п. 3.1.1., 3.1.2, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день просрочки неоплочених робіт по договірній ціні.
Здійснивши перевірку розрахунку заявленого до стягнення за період з 11.09.19 по 10.01.20 пені у розмірі 50 460,26 грн, господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, вимоги позивача у вказаній частині підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та задовольняє позовні вимоги повністю.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, 202, 232 233, 236-238, 240 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Розірвати укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Е.Т.Е. Актив" та товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Актив Груп" 30 листопада 2018 року Договір субпідряду №А-30/11-01.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Актив Груп" (вул. Князя Чорного, буд. 4, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 41399900, ІПН 413999025268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Е.Т.Е. Актив" (вул. Пітерська, 5-А, м. Київ, 03087, код ЄДРПОУ 40455031, ІПН 404550326586) 490 903 (чотириста дев'яносто тисяч дев'ятсот три) грн 65 (шістдесят п'ять) коп заборгованості, 50 460 (п'ятдесят тисяч чотириста шістдесят) грн 26 (двадцять шість) коп пені, та 10 222 (десять тисяч двісті двадцять дві) грн (сорок сім) 47 коп судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 06 березня 2020 року.
Суддя М.В. Фесюра
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/