Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
02 березня 2020 рокуСправа № 912/3973/19
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3973/19
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6
до відповідача: Комунального підприємства "Долинське міське комунальне господарство" при Долинській міській раді, 28500, Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Нова, 80-А
про стягнення 494 999,43 грн
Представники:
від позивача - Остапенко В.М., посвідчення адвоката №1659 від 28.03.17, довіреність №14-201 від 17.05.19;
від відповідача - Пирогов Г.М., посвідчення адвоката № 149 від 21.02.05 , довіреність №25/01-08 від 09.01.20.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з Комунального підприємства "Долинське міське комунальне господарство" при Долинській міській раді (далі - КП "Долинське міське комунальне господарство", відповідач) заборгованості в сумі 494 999,43 грн, з яких: 154 832,75 грн грн пені, 109 295,83 грн - 3% річних та 230 870,85 грн інфляційних, з покладенням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору постачання природного газу №5106/1718-ТЕ-18 від 12.09.2017 в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Ухвалою від 02.01.2020 за поданим позовом відкрито провадження у справі №912/3973/19; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 31.01.2020.
24.01.2020 до господарського суду від КП "Долинське міське комунальне господарство" надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить суд зменшити розмір пені до 1,00 грн (том ІІ а.с. 47-48).
31.01.2020 до господарського суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти зменшення пені.
31.01.2020 суд розпочав підготовче провадження.
Протокольною ухвалою від 31.01.2020 на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в підготовчому засіданні по розгляду справи № 912/3973/19 до 18.02.2020.
18.02.2020 суд продовжив підготовче провадження, в якому оголошено перерву до 02.03.2020.
20.02.2020 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримано позицію щодо зменшення розміру пені до 1,00 грн. Відповідач просить суд при винесенні рішення врахувати інтереси обох сторін, співрозмірність неустойки ступеню виконання зобов'язання відповідачем, співвідношення розміру пені і понесених позивачем збитків у зв'язку з порушенням відповідачем свого зобов'язання, значну заборгованість населення перед відповідачем за споживання теплової енергії, значення діяльності відповідача для забезпечення міста теплом, а також те, що заборгованість за спожитий природний газ відповідачем сплачена в повному обсязі.
В підготовчому засіданні 02.03.2020 представниками сторін подано письмову згоду про можливість початку розгляду справи по суті в цей же день.
Ухвалою від 02.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в даному судовому засіданні 02.03.2020.
02.03.2020 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 02.03.2020 представником позивача підтримано позовні вимоги повністю; представник відповідача просить зменшити розмір пені до 1,00 грн.
В судовому засіданні 02.03.2020 досліджено докази у справі.
Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, які наведено в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступний перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
12.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Долинське міське комунальне господарство" при Долинській міській раді (Споживач) укладено договір постачання природного газу №5106/1718-ТЕ-18 (далі - Договір) (а.с. 22-31), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
За умовами п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг та постачання гарячої води населенню.
Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 по 31 березня 2018 (включно) природний газ обсягом до 3260 тис куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис.куб.м.), згідно наведеної у п. 2.1. Договору таблиці.
Згідно з п. 3.1. Договору постачальник передає споживачу газ у його загальному потоці у разі передачі:
- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;
- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.
Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 4.1. Договору кількість газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу у відповідності до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493.
За умовами п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м. газу за цим Договором на дату укладення Договору становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% . Усього до сплати з ПДВ - 5 930,40 грн.
Додатковою угодою № 2 від 04.04.2018 до Договору (а.с. 34) сторонами погоджено п.2.1. Договору додати абзацом у наступній редакції:
"Постачальник передає споживачу з 01 квітня 2018 по 31 травня 2018 (включно) природний газ обсягом до 187 тис куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис.куб.м.), згідно наведеної у п. 2.1. Договору таблиці.
Пунктом 5.4. Договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Згідно з умовами п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За змістом п. 12.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 04.04.2018), останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір постачання природного газу № 5106/1718-ТЕ-18 від 12.09.2017 та додаткові угоди до нього підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.
На виконання умов договору позивач протягом періоду з жовтня 2017 по квітень 2018 включно поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 11 346 978,27 грн, що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу:
- від 31.10.2017 на суму 549 842,96 грн;
- від 30.11.2017 на суму 1 760 213,88 грн;
- від 31.12.2017 на суму 1 794 248,45 грн;
- від 31.01.2018 на суму 2 524 660,24 грн;
- від 28.02.2018 на суму 2 347 803,85 грн;
- від 31.03.2018 на суму 2 204 721,08 грн;
- від 30.04.2018 на суму 165 487,81 грн (а.с. 35-41).
Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.
Між тим, як повідомляє позивач, відповідач розрахувався за поставлений природний газ з порушенням встановлених договором строків, що є порушенням зобов'язання, у зв'язку з чим позивач нарахував пеню в розмірі 154 832,75 грн, 109 295,83 грн - 3% річних та 230 870,85 грн інфляційних, які просить стягнути згідно поданого позову.
При вирішенні спору у даній справі господарський суд застосовує наступні норми законодавства.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу вимог частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
У п. 8.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 15.01.2018 до Договору) сторони узгодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.
Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього Договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2020 № 256 не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором (п. 8.3. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 15.01.2018).
Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.
Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені порушень норм чинного законодавства та умов договору судом не встановлено. Нарахування пені проведено у відповідності до встановленого договором розміру (15,3% річних), що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ.
Згідно з розрахунком позивача:
- сума пені за невчасну сплату заборгованості за газ, отриманий у жовтні 2017 за період 28.11.2017 по 29.11.2017 складає 8,99 грн та 3% річних за період з 27.11.2017 по 04.02.2018 складають 3 034,86 грн;
- сума пені за невчасну сплату заборгованості за газ, отриманий у листопаді 2017 за період 26.12.2017 по 13.02.2018 складає 3 170,79 грн та 3% річних за період з 26.12.2017 по 25.03.2018 складають 9 241,71 грн;
- сума пені за невчасну сплату заборгованості за газ, отриманий у грудні 2017 за період 26.01.2018 по 01.04.2018 складає 6 643,97 грн та 3% річних за період з 26.01.2018 по 25.04.2018 складають 9 719,87 грн;
- сума пені за невчасну сплату заборгованості за газ, отриманий у січні 2018 позивачем не нараховувалась; 3% річних за період з 27.02.2018 по 22.05.2018 складають 12 932,69 грн;
- сума пені за невчасну сплату заборгованості за газ, отриманий у лютому 2018 за період 27.03.2018 по 12.11.2018 складає 34 975,80 грн та 3% річних за період з 27.03.2018 по 22.11.2018 складають 27 387,63 грн;
- сума пені та 3% річних за невчасну сплату заборгованості за газ, отриманий у березні 2018 за період 26.04.2018 по 20.01.2019 складають 97 269,33 грн пені та 43 704,29 грн 3% річних;
- сума пені та 3% річних за невчасну сплату заборгованості за газ, отриманий у квітні 2018 за період 26.05.2018 по 22.01.2019 складають 12 763,87 грн пені та 3 274,78 грн 3% річних, всього 154 832,75 грн пені та 109 285,83 грн 3% річних.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що розрахунок пені проведено позивачем з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.
Наведений розрахунок відповідачем не заперечено.
Суд перевірив розрахунок пені та 3% річних (а.с. 8-16) та вважає його обґрунтованим та арифметично правильним, а суми нарахованих пені у розмірі 154 832,75 та 3% річних у розмірі 109 285,83 грн такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з розрахунком позивача інфляційні втрати за невчасну сплату заборгованості за газ, отриманий у жовтні 2017 за період 12.2017-01.2018 складають 13 451,30 грн; у листопаді 2017 за період 01-02.2018 складають 28 780,86 грн; у грудні 2017 за період 02-03.2018 складають 21 214,75 грн; у січні 2018 за період 03-04.2018 складають 31 228,22 грн; у лютому 2018 за період 04-10.2018 складають 31 490,00 грн; у березні 2018 за період 05-12.2018 складають 96 129,56 грн; у квітні 2018 за період06-12.2018 складають 8 576,16 грн, всього 230 870,85 грн.
Щодо розрахунку інфляційних втрат, суд враховує, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Разом з тим, позивачем нараховано інфляційні втрати з урахуванням встановленого індексу інфляції за попередні місяць, тобто "інфляційні" нараховані на "інфляційні", що є неправомірним.
Суд враховує останню правову позицію, викладено в постанові Верховного суду від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, відповідно до якої зазначено:
"29. Враховуючи положення статей 3, 509, 625 ЦК України, за змістом яких передбачається правомірне нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, касаційна інстанція відхиляє безпідставне твердження скаржника про те, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.
Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від якої колегія суддів не вбачає підстав відступати".
В частині інфляційних втрат, з урахуванням наведеної вище позиції, за розрахунком суду, здійсненим із використанням інформаційно-пошукової системи "Законодавство", інфляційні за зобов'язаннями листопада 2017- березня 2018 року з наступних сум боргу становлять:
за зобов'язаннями листопада 2017
- з суми боргу 1 760 213,88 грн за січень 2018 року інфляційні втрати становлять 26 403,21 грн;
- з суми боргу 237 779,82 грн за лютий 2018 року інфляційні втрати становлять 2 140,02 грн,
всього за зобов'язаннями листопада 2017 - інфляційні становлять 28 543,23 грн;
за зобов'язаннями грудня 2017
- з суми боргу 1 794 248,45 грн за лютий 2018 інфляційні втрати становлять 16 148,24 грн;
- з суми боргу 444 443,27 грн за березень 2018 року інфляційні втрати становлять 4 888,88 грн,
всього за зобов'язаннями грудня 2017 - інфляційні становлять 21 037,12 грн;
за зобов'язаннями січня 2018
- з суми боргу 2 524 660,24 грн за березень 2018 інфляційні втрати становлять 27 771,26 грн;
- з суми боргу 404 348,51 грн за квітень 2018 року інфляційні втрати становлять 3234,79 грн,
всього за зобов'язаннями січня 2018 - інфляційні становлять 31 006,05 грн;
за зобов'язаннями лютого 2018
- з суми боргу 2 347 803,85 грн за квітень 2018 інфляційні втрати становлять 18 782,43 грн;
- з суми боргу 1 789 272,36 грн за травень 2018 року інфляційні втрати дорівнюють 0,00 грн;
- з суми боргу 1 482 693,36 грн за червень 2018 року інфляційні втрати дорівнюють 0,00 грн;
- у липні 2018 мала місце дефляція, отже інфляційні втрати з суми боргу 1 138 027,36 грн становлять - 7966,19 грн;
- з суми боргу 920 557,36 грн за серпень 2018 року інфляційні втрати дорівнюють 0,00 грн;
- з суми боргу 637 786,36 грн за квітень вересень 2019 інфляційні втрати становлять 12117,94 грн;
- з суми боргу 476 070,36 грн за жовтень 2018 інфляційні втрати становлять 8 093,20 грн;
всього за зобов'язаннями лютого 2018 - інфляційні становлять 31 027,38 грн;
за зобов'язаннями березня 2018
- з суми боргу 2 204 721,08 грн за травень-жовтень 2018 інфляційні втрати становлять 64 088,46 грн грн;
- з суми боргу 1 980 433,44 грн за листопад 2018 року інфляційні втрати становлять 27726,07 грн,
- з суми боргу 334 512,19 грн за грудень 2018 року інфляційні втрати становлять 2676,10 грн,
всього за зобов'язаннями березня 2018 - інфляційні становлять 94 490,63 грн.
Всього, враховуючи розрахунок позивача та суду, інфляційні втрати за зобов'язаннями листопада 2017 по квітень 2018 становлять 228 131,87 грн.
Підстави для стягнення решти інфляційних втрат, нарахованих позивачем, відсутні.
Як вже зазналось вище, відповідач у відзиві на позов зазначив, що несвоєчасна оплата за використаний природний газ виникла внаслідок несплати бюджетними організаціями та іншими споживачами плати за отримані послуги теплопостачання. У відзиві на позовну заяву заявлено письмове клопотання про зменшення розміру пені до 1,00 грн.
У своїх доводах відповідач посилається на скрутне фінансове становище та на несвоєчасну сплату населенням та організаціями заборгованості за використаний природний газ, а також на те, що ним повністю оплачено вартість поставленого газу. Зазначено про відсутність вини підприємства в несвоєчасному розрахунку.
На підтвердження наведених доводів надано довідки № 69/01-08 від 17.01.2020, № 71/01-08 від 17.01.2020 та №94/01-18 від 21.01.2020 про наявність дебіторської та кредиторської заборгованості (том ІІ а.с. 49-56).
Позивач проти задоволення клопотання відповідача заперечив з підстав, викладених у відповіді на відзив, в якій просив суд врахувати, що станом на 01.01.2020 торгова дебіторська заборгованість (за основним видом діяльності підприємства є продаж газу) перед позивачем з боку Споживачів становила 49,533 млрд грн має тенденцію до зростання.
Станом на 30.09.2019, відповідно консолідованого звіту про фінансовий стан позивача, - розмір короткострокових позик складає 34,466 млрд грн, довгострокових - 24,321 млрд грн, всього 60,787 млрд грн (дана інформація є публічно-доступною, копія звіту надається том ІІ а.с. 69-70). Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів 2017/2018, 2018/2019 та 2019/2020 років. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2019-2020.
При розгляді клопотання про зменшення розміру пені суд виходить з наступного.
У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В силу положень частини 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд враховує, що надані відповідачем документи (довідки) не є документами бухгалтерського обліку і фінансової звітності та не відображають фінансовий стан підприємства, а отже не підтверджують його збитковість.
Разом з цим, суд враховує, що Комунальне підприємство "Долинське міське комунальне господарство" є залежним від своєчасності та періодичності розрахунків споживачами послуг. Розрахунок позивача перед АТ "НАК "Нафтогаз України" залежить не лише від відповідача, а і від виконання зобов'язань з боку споживачів послуг боржника, а також наявністю категорії населення у місті Долинська, які користуються пільгами та субсидіями (дитячі садки, школи, лікарні та інші бюджетні установи).
Отож, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, а саме:
- закупівлю газу відповідачем на підставі Договору виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню;
- повне виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого за Договором газу;
- незначні періоди прострочення відповідачем взятих на себе за Договором зобов'язань, господарський суд вважає за можливе скористатись своїм правом та зменшити пред'явлену до стягнення суму пені. Однак, зменшення пені до 1,00 грн є значним та нівелює суть відповідальності за порушення зобов'язання.
Також господарський суд приймає до уваги і заперечення та пояснення АТ "НАК "Нафтогаз України" в цій частині. Однак враховує, що пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує також проценти річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
Оцінивши в сукупності доводи позивача та відповідача, а також обставини розрахунку і періоди прострочення, суд вважає за можливе зменшити пеню на 50%.
З підстав викладеного господарський суд згідно клопотання відповідача зменшує пеню на 50%, тобто до 77 416,38 грн.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог, а саме а саме у розмірі 7 383,91 грн.
При цьому в частині штрафних санкцій судовий збір покладається на відповідача без урахування їх зменшення.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Долинське міське комунальне господарство" при Долинській міській раді (28500, Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Нова, 80-А, ідентифікаційний код 36188893) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 77 416,38 грн пені, 109 295,83 грн - 3% річних, 228 131,87 грн інфляційних, а також 7 383,91 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Належним чином засвідчені копії рішення направити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за адресою: 01601, м. Київ, вул.Б. Хмельницького, 6 та Комунальному підприємству "Долинське міське комунальне господарство" при Долинській міській раді за адресою: 28500, Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Нова, 80-А.
Повне рішення складено 06.03.2020.
Суддя В.В.Тимошевська