ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
25 лютого 2020 року Справа № 923/1121/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м.Херсон
до відповідача: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м.Херсон
про стягнення 79000грн. 30коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Подоляк О.І. - уповн. предст., дов. від 11.12.2019
від відповідача: Жук Ю.В. - адвокат
Процесуальні дії у справі
19.12.2019 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» про стягнення заборгованості у розмірі 79000,30 грн. за утримання зовнішніх мереж водопостачання, господарсько-фекальної каналізації та мереж ливневої каналізації за 2016 рік.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2019 справу розподілено судді Ярошенко В. П.
Ухвалою суду від 21.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 21 січня 2020 року о 10:00.
10.01.2020 за вх. № 203/20 до суду надійшов відзив на позовну заяву.
20.01.2020 за вх. № 434/20 до суду надійшли заперечення на відзив від позивача, що за своєю правовою природою є відповіддю на відзив.
В підготовчому засіданні 21.01.2020 оголошувалась перерва до 11год. 00хв. 30.01.2020.
28.01.2020 за вх. № 676/20 до суду надійшли заперечення від відповідача.
Ухвалою суду від 30.01.2020 підготовче провадження у справі закрито, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 25 лютого 2020 року о 10:00.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та запереченнях на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві та запереченні.
Судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Стислий виклад позиції позивача
В обґрунтування своєї позиції, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» посилається на наступні твердження.
Між позивачем та відповідачем укладений договір № 14-П-ХЕФ-16/28Р від 09.02.2016 на відшкодовування Адміністрації витрат, пов'язаних зі споживанням Підприємством електроенергії, води питної якості та наданням послуг з водовідведення з доочисткою стічних вод (з урахуванням додаткового обсягу стічних вод).
Зазначений договір є доказом факту постачання Відповідачу води питної якості та наданням послуг з водовідведення з доочисткою стічних вод, що в свою чергу, було б неможливим без використання зовнішніх мереж водопостачання, господарсько-фекальної каналізації та мереж ливневої каналізації.
Позивач на підтвердження факту отримання послуг з водопостачання та водовідведення є акти, звіти та рахунки, які підписані представниками обох сторін та платіжні доручення за договором № 14-П-ХЕФ-16/28Р від 09.02.2016.
Позивач, як балансоутримувач, здійснював фактичне утримання зовнішніх мереж водопостачання, господарсько-фекальної каналізації та мереж ливневої каналізації, а відтак відповідач має компенсувати позивачу фактично понесені витрати на мережі, які були під'єднані до об'єктів Відповідача у розмірі 79 000 грн. 30 коп.
Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» зазначає, що відповідно на вимог ч. 3 ст. 18 Закону України «Про морські порти України», позивач неодноразово звертався до Відповідача листами № 26-03-07/412 від 14.06.2016, № 26-03-07/855 від 20.12.2016, № 26- 15/11-151 від 12.01.2017, № 26-23-30/42 від 30.10.2017 з пропозицією щодо укладення договору та відшкодування понесених витрат на утримання спільних мереж за 2016 рік.
Позивач стверджує, що відповідач фактично ухилявся від укладення договору протягом 2016 року, хоча, будучи користувачем технологічно пов'язаних з Позивачем об'єктів портової інфраструктури, був зобов'язаний укласти відповідний договір.
25.04.2019 супровідним листом № 957/26-05-03/Вих/26 Позивач направив на адресу Відповідача акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2358 від 23.04.2019 та рахунок на оплату № 830 від 23.04.2019 на відшкодування вартості фактичних витрат на утримання зовнішніх мереж (водопостачання, господарсько-фекальної каналізації, мереж ливневої каналізації) за 2016 рік.
Позивач зазначає, що відповідач не сплатив свою заборгованість у розмірі 79000,30 грн., а відтак дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
На підтвердження обставин справи, позивач надав суду: копії договорів про надання послуг з додатками, копії документів щодо нарахування заробітної плати, копії документів про використання товарно-матеріальних цінностей на утримання зовнішніх мереж за період січень-грудень 2016 року, Витяг з розподільчого балансу, копії схем розподілу зовнішніх мереж, копії листів Позивача на в 1 прим, копії листів Відповідача.
Правовими підставами позову, позивач зазначає положення ст.ст. 173, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 525, 526 ЦК України.
Стислий виклад позиції відповідача
Позовні вимоги Відповідачем не визнаються та у поданому до суду відзиві він зазначає наступне.
Договір №14-П-ХЕФ-16/28Р від 09.02.2016, укладений між ДП «ХМТП» та ДП «АМПУ» в особі ХФ ДП «АМПУ» на відшкодування Адміністрації витрат, пов'язаних зі споживанням Підприємством електроенергії, води питної якості та наданням послуг з водовідведення з доочисткою стічних вод, на який посилається Позивач як на підставу для сплати відшкодування, не містить обов'язку Відповідача відшкодовувати фактичних витрат на утримання зовнішніх мереж (водопостачання, господарсько-фекальної каналізації, мереж ливневої каналізації).
ДП «ХМТП» не надавало заявки на надання послуг щодо утримання ХФ ДП «АМПУ» зовнішніх мереж (водопостачання, господарсько-фекальної каналізації, мереж ливневої каналізації) та не отримувало вказані послуги протягом 2016 року. До того ж неодноразово ДП «ХМТП» виявляло своє непогодження з запропонованим проектом договору ХФ ДП «АМПУ». Своїм листом №02-02/151 від 03.08.2016 ДП «ХМТП» просило зазначити ХФ ДП «АМПУ» правові підстави обов'язковості укладення Договору про відшкодування витрат на утримання мереж водопостачання і водовідведення при постачанні води споживачам.
Договір між Позивачем та Відповідачем на відшкодування витрат утримання зовнішніх мереж (водопостачання, господарсько-фекальної каналізації, мереж ливневої каналізації) за 2016 рік не укладався, а відтак немає жодної відповідно до ст.174 Господарського кодексу України підстав для виникнення господарських зобов'язань у відносинах сторін по справі.
Відповідач просить застосувати строк позовної давності
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних взаємовідносин
Матеріали справи свідчать, що між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (ДП «АМПУ»), в особі в.о. начальника Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Херсонського морського порту) Рижкова Іллі Анатолійовича (далі - Адміністрація, Позивач, ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП)) та Державним підприємством «Херсонський морський торговельний порт» (далі - Підприємство, Відповідач, ДП «ХМТП») укладений договір № 14-П-ХЕФ- 16/28Р від 09.02.2016 на відшкодовування Адміністрації витрат, пов'язаних зі споживанням Підприємством електроенергії, води питної якості та наданням послуг з водовідведення з доочисткою стічних вод (з урахуванням додаткового обсягу стічних вод) (далі - Договір).
Підприємство відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства України зобов'язується відшкодувати Адміністрації витрати, пов'язані із споживанням Підприємством електроенергії, теплової енергії, води питної якості та наданням послуг з водовідведення з доочисткою стічних вод.
Згідно п. 2.2. Договору облік обсягів електроенергії, теплової енергії, води питної якості та водовідведення з доочисткою стічних вод, які отримуються Підприємством, здійснюється на підставі розрахунку Адміністрації, який обчислюється у відповідності до отриманих Підприємством електроенергії, теплової енергії, води питної якості та послуг з водовідведення з доочисткою стічних стічних вод, згідно лічильників, а у разі відсутності лічильників - згідно їх пропорційного розподілу між Адміністрацією та підприємством відповідно до площ приміщень, або кількості людей та у відповідності до існуючого енергоспоживаючого обладнання сторін.
Відповідно до п. 2.4. Відповідач відшкодовує витрати за споживання електроенергії, теплової енергії, води питної якості та послуги з водовідведення з доочисткою стічних вод, що надаються Підприємству після узгодження Сторонами Звітів про споживання електроенергії, теплової енергії, води питної якості та отримання послуг з водовідведення з доочисткою стічних вод.
Протягом 2016 року між Позивачем та Відповідачем згідно умов договору № 14-П-ХЕФ-16/28Р від 09.02.2016 підписано звіти про водоспоживання та водовідведення води питної якості з мереж міськводоканалу, надано акти-рахунки на оплату послуг водоканалу, рахунки на оплату та докази сплати наданих послуг Відповідачу.
Водопостачання та водовідведення здійснювалося за допомогою зовнішніх мереж водопостачання, господарсько-фекальної каналізації та мереж ливневої каналізації.
Відповідно до розподільчого балансу під час реорганізації та створення ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрації Херсонського МП) у 2013 році всі мережі перейшли на баланс ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрації Херсонського МП) та знаходяться на його повному утриманні.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про морські порти України» власники та/або користувачі технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури зобов'язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов'язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту.
Листами № 26-03-07/412 від 14.06.2016, № 26-03-07/855 від 20.12.2016, № 26-15/11-151 від 12.01.2017, № 26-23-30/42 від 30.10.2017 Позивач звертався до Відповідача з пропозицією щодо укладення договору та відшкодування понесених витрат на утримання спільних мереж за 2016 рік.
Листами № 02-02/151 від 03.08.2016, № 02-02/195 від 18.10.2016, № 24- 05/21 від 22.12.2016, № 24-05/23 від 29.12.2016, № 24-05/16 від 01.11.2017 Відповідач заперечував проти відшкодування витрат та укладення договору на відшкодування витрат на утримання зовнішніх мереж за 2016 рік.
Позивач стверджує, що ним фактично протягом 2016 року здійснювалося обслуговування та ремонт зовнішніх мереж загального користування на загальну суму 79000 грн. 30 коп., що підтверджується доказами по сплаті заробітної плати працівникам, які виконували роботи по утриманню та ремонту мереж за 2016 рік (розрахунки вартості фактичних витрат на утримання зовнішніх мереж (водопостачання, господарсько-фекальної каналізації та мереж зливової каналізації), трудомісткість робіт поточного ремонту зовнішніх мереж (водопостачання, господарсько-фекальної каналізації та мереж зливової каналізації) та відомостями про використані товарно-матеріальних цінностей на утримання зовнішніх мереж загального користування та наданих послуг (додаються до позовної заяви помісячно).
Таким чином, Позивач зазначає про обов'язок ДП «ХМТП» компенсувати Позивачу фактично понесені витрати на мережі, які були під'єднані до об'єктів Відповідача у розмірі 79000 грн. 30 коп.
25.04.2019 супровідним листом № 957/26-05-03/Вих/26 Позивач направив на адресу Відповідача акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2358 від 23.04.2019 та рахунок на оплату № 830 від 23.04.2019 на відшкодування вартості фактичних витрат на утримання зовнішніх мереж (водопостачання, господарсько-фекальної каналізації, мереж ливневої каналізації) за 2016 рік.
Листом № 02-02/148 від 03.05.2019 Відповідач повернув акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2358 від 23.04.2019 та рахунок на оплату № 830 від 23.04.2019 у зв'язку з відсутністю необхідного обґрунтування для його оплати.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Норми права, застосовані судом та оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи
Відповідно до ч 1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Принцип юридичної рівності суб'єктів цивільного права, перш за все, характеризується тим, що всі учасники даних правовідносин є юридично незалежними, самостійними та непідвладними один одному.
Згідно п.1 4.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГКУ, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати:
1. безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
2. з акту управління господарською діяльністю;
3. з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
4. внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
5. у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом положень статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ч.1 ст. 630 ЦК України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.
Зі змісту ч.1 ст. 638 ЦК України вбачається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.3, ч.6 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він ґрунтований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Як зазначено в ч. 1 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Порядок укладання господарських договорів встановлений ст.181 ГК України.
Статтею 187 ГК України визначено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем не було укладено договору саме щодо відшкодування витрат на утримання зовнішніх мереж (водопостачання, господарсько-фекальної каналізації, мереж ливневої каналізації) впродовж січня-грудня 2016 року, ані у формі єдиного документу, ані у спрощений спосіб.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували домовленість сторін щодо визначення обсягів робіт по утриманню мереж, їх вартості, інших істотних умов які б свідчили про наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) є первинним документом та повинен містити обов'язково підписи сторін.
Наданий позивачем Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2358 від 23 квітня 2019 року (а.с. 107) не містить підпису замовника, тобто відповідача по справі.
Крім того, як і в вищезазначеному акті, так і в Рахунку на оплату №830 від 23.04.2019 року (а.с. 106), а саме в зазначенні реквізиту «договір» міститься примітка «без договору», що підтверджує відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем.
Відсутність договірних відносин (будь-яких доказів, що беззаперечно доводять фактичне укладання договору в будь-якій формі) між сторонами по справі щодо відшкодування витрат на утримання зовнішніх мереж (водопостачання, господарсько-фекальної каналізації, мереж ливневої каналізації) впродовж січня-грудня 2016 року не дає змогу встановити об'єм зобов'язань і відповідальності сторін договору, а відтак неможливо встановити наявність господарських зобов'язань у відповідача щодо виконання таких договірних відносин з приводу утримання зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення.
Таким чином, ДП «ХМТП» не має обов'язку сплачувати вартість робіт по утриманню Позивачем зовнішніх мереж (водопостачання, господарсько-фекальної каналізації, мереж ливневої каналізації) впродовж січня-грудня 2016 року, що є балансоутримувачем цього майна.
Крім того суд зазначає, що правовідносини сторін, щодо відшкодування Позивачу витрат, пов'язаних із споживанням ДП «ХМТП» води питної якості та надання послуг з водовідведення врегульовані укладеним між сторонами договором №14-П-ХЕФ-16/28Р від 09.02.2016 року в якому містяться усі узгоджені сторонами витрати на вказані послуги, але такий договір не містить умов, що стосуються витрат на утримання мереж, і тим самим не породжує будь-які інші, непередбачені цим договором, зобов'язання відповідача перед позивачем.
Посилання позивача на те, що відповідач фактично ухилявся від укладення договору щодо відшкодування витрат на утримання мереж протягом 2016 року, хоча, будучи користувачем технологічно пов'язаних з Позивачем об'єктів портової інфраструктури, був зобов'язаний укласти відповідний договір, не є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків для відповідача в межах заявлених позовних вимог.
При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду
З огляду на вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 79000,30 грн. за утримання зовнішніх мереж водопостачання, господарсько-фекальної каналізації та мереж ливневої каналізації за 2016 рік.
Щодо застосування строку позовної давності, що заявлене відповідачем, то суд зазначає наступне.
Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Виходячи із зазначеного та з огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, заява про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності судом не розглядається.
Щодо розподілу судових витрат
Витрати по сплаті судового збору відповідно до приписів ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Дата складання повного тексту рішення 06.03.2020
Суддя В.П.Ярошенко