ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.03.2020Справа № 910/18848/19
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна» (02152, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПАВЛА ТИЧИНИ, будинок 1В, Ідентифікаційний код юридичної особи 35571472)
до проФізичної особи-підприємця Боговида Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) стягнення 227 460,76 грн.
Представники: без повідомлення представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна» (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Боговида Сергія Олександровича (далі-Відповідач) про стягнення 227 460,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання Відповідачем зобов'язань за Договором фінансового лізингу № 00016268 від 18.05.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/88848/19, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 02.01.2020 направлено на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 10.01.2020 уповноваженим особам Позивача ухвали суду від 02.01.2020, та поверненням конверту з поштовим відправленням, направленого на адресу Відповідача.
20.02.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відновлення строку на подання відзиву, до якого доданий відзив на позовну заяву. В поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у позові з посиланням невірні розрахунки Позивача, зважаючи на сплату відповідачем відповідних лізингових платежів, не отримання від Позивача нагадувань про несплату, та вимоги про несплату лізингових платежів та повернення об'єкта лізингу, відсутність у відповідача обов'язку сплачувати Позивачеві грошові кошти після розірвання Договору фінансового лізингу.
02.03.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, якою Позивач заперечує проти доводів Відповідача, вказуючи, що всі розрахунки проведені з врахуванням сплачених відповідачем платежів; твердження щодо відсутності повернення об'єкту оренди та сплати штрафних санкцій у випадку не отримання вимоги, так само як і інші твердження відповідача не відповідають положенням укладеного сторонами Договору фінансового лізингу та суперечать положенням чинного законодавства
Таким чином, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
18.05.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та Фізичноб особою-підприємцем Боговидом Сергіем Олександровичем (лізингоодержувач) укладений договір про фінансовий лізинг №00016268, згідно якого лізингодавець зобовязався передати лізингоодержувачу обєкт лізингу (транспортний засіб Audi A3 Lim/2/0 TDI Special, двигун № CRL 505187), а лізингоодержувач прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму 630 000,00 грн., строк лізингу 60 місяців, лізинговий 18089,48 грн., авансовий платіж - 94500,00 грн. (а.с. 18-20)
Відповідно до п. 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що є додатком до договору про фінансовий лізинг та є невід'ємною його частиною (далі - умови) для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до плану відшкодування. (а.с. 28-40)
Відповідно до п. 6.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Умови лізингу) щомісячні лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений "Порше Лізинг Україна" у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).
Пунктом 8.3.1 умов передбачено, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, лізингодавець має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, лізингодавець надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, лізингодавець має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за п. 12.6.1 договору. Сторони погодились, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за договором.
Згідно п. 8.3.2. умов лізингу якщо лізингоодержувач повністю або частково здійснить оплату (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг") "Порше Лізинг Україна" має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.
Відповідно до п. 12.1. умов лізингу строк лізингу за контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).
Відповідно до п. 12.6.1 умов, Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати контракт / відмовитися від контракту, та також право на повернення об'єкту лізингу, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобовязання зі сплати перевищує 30 календарних днів.
Відповідно до п. 12.9 Умов у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати обєкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту. Лізингоодержувач зобов'язаний повернути обєкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими відповідно лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержвачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.
Пунктом 12.13 умов сторони погодили, що у випадках, передбачених зокрема, п. 12.6 договір вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.
Пунктом 13.1. умов лізингу передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути об'єкт лізингу Порше Лізинг Україна у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об'єкт лізингу відповідно до умов контракту.
Укладеним сторонами Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів сторони погодили сплату лізингових платежів до 15 числа кожного місяця, останній платіж має бути здійснено 15.05.2023. (а.с. 21-27)
29.05.2018 на виконання Договору про фінансовий лізинг № 00016268 позивач передав, а відповідач прийняв у користування предмет лізингу: автомобіль марки Audi A3 Lim/2/0 TDI Special, шасі № НОМЕР_2 , новий, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується актом прийому-передачі об'єкта лізингу (а.с. 41)
Як стверджує позивач, у зв'язку з порушенням відповідачем термінів сплати лізингових платежів відповідно до графіку, позивачем виставлені Відповідачу рахунки -фактури щодо сплати чергового лізингового платежу від 01.02.2019, від 01.03.2019, від 01.04.2019 (а.с. 42-45)
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, Позивачем надсилались Відповідачу нагадування про несплату від 04.01.2019; друге нагадування про несплату від 16.01.2019.; третє нагадування про несплату від 05.02.2019. (а.с. 55-57)
Також, Позивачем направлена Відповідачу вимога про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору від 18.02.2019 № 00016286, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 58-61)
За заявою Позивача 21.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 987, про повернення об'єкта лізингу за несплачені за Договором № 00016268 від 18.05.2018 за період з 16.12.2018 по 18.02.2019 лізингові платежі (а.с. 62-63)
11.06.2019 державним виконавцем Подільського райвідділу ДВС м. Києва відкрито виконавче провадження №59330154 та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового повернення об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса № 987 від 21.05.2019. (а.с. 64)
18.06.2019 державним виконавцем автомобіль Audi A3 Lim/2/0 TDI Special, шасі № НОМЕР_2 , новий, реєстраційний номер НОМЕР_3 , повернуто стягувачу, а саме TOB "Порше Лізинг Україна", про що складено відповідний акт. (а.с. 65)
18.06.2018 державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 59330154 (а.с. 66)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що відповідачем неналежним чином виконані умови Договору № 00016268 щодо сплати лізингових платежів та повернення об'єкту лізингу, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за лізинговими платежами в межах дії договору становить 21348,96 грн., заборгованість за лізинговими платежами за час фактичного користування предметом лізингу до моменту його повернення позивачеві - 50 454,63 грн. Крім того, з огляду на порушення договору позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 4663,97 грн., 3% річних у розмірі 1399,19 грн., інфляційні втрати у розмірі 1041,06 грн. Водночас, позивачем заявлено до стягнення збитки, понесені Позивачем для відновлення права, порушеного неналежним виконання відповідачем зобов'язання, у розмірі 58905,40 грн. та компенсацію витрат на підставі п. 12.9. Договору у розмірі 89647,55 грн.
Заперечуючи проти позову, Відповідач посилається на невірні розрахунки Позивача, зважаючи на сплату відповідачем відповідних лізингових платежів, не отримання від Позивача нагадувань про несплату, вимоги про несплату лізингових платежів та повернення об'єкта лізингу, відсутність у відповідача обов'язку сплачувати Позивачеві грошові кошти після розірвання Договору фінансового лізингу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору про фінансовий лізинг № 00016268 від 18.05.2018 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про фінансовий лізинг №00016268 від 18.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» передало, а Відповідач в свою чергу прийняв предмет Лізингу - транспортний засіб Audi A3 Lim/2/0 TDI Special, шасі № НОМЕР_2 , новий, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 630000,00 грн., що підтверджується Актом прийому - передачі від 29.05.2019, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с. 41)
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно з п.6.1 Додатку для експлуатації об'єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього Контакту, та інших положень Контракту, кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; часину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з Контрактом. Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню Контракту не включаються до лізингових платежів: будь - які податки, що можуть застосовуватися до Контракту після його виконання або в будь - який час у майбутньому; інші витрати та платіжні зобов'язання.
Лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг України у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). (п.6.5 Додатку)
Згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) Відповідач повинен був здійснити перерахування лізингових платежів, в тому числі, відшкодування частини вартості об'єкта лізингу й проценти та комісії, за грудень 2018 - січень 2019 року із узгодженням дати сплати вказаних платежів 15 числа поточного місяця.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем були виставлені рахунки - фактури № №00440593 від 01.02.2019 на суму 15067,48 грн., № 00445190 від 01.03.2019 на суму 15674,47 грн., №00448553 від 01.04.2019 на суму 16013,21 грн., проте Відповідачем була здійснена лише часткова оплата на суму 26509,41 грн., що підтверджується наданими відповідачем платіжними документами.
Суд зазначає, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» в розмірі 21348,96 грн. .
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату лізингових платежів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 21348,96 грн. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Як встановлено Судом, 19.02.2019 Позивачем надіслана вимога про сплату заборгованості за договором у розмірі 32183.89 грн., повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору від 18.02.2019 № 00016286. (а.с. 58.59)
Відповідно до п. 12.6.1 умов, Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати контракт / відмовитися від контракту, та також право на повернення об'єкту лізингу, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобовязання зі сплати перевищує 30 календарних днів.
Відповідно до п. 12.9 Умов у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати обєкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту. Лізингоодержувач зобов'язаний повернути обєкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими відповідно лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержвачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.
Пунктом 12.13 умов сторони погодили, що у випадках, передбачених зокрема, п. 12.6 договір вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.
При цьому, відповідно до п. 12.7 Умов, день, що вважатиметься датою припинення/відмови від Контракту, визначається Позивачем у відповідному повідомлені/вимозі. Позивач надсилає Лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про припинення/відмову від Контракту та за можливості зв'язується з ним доступними засобами зв'язку для повідомлення про припинення/відмову від Контракту. таке повідомлення/вимога надсилається Позивачем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням Лізингоодержувача (місцем реєстрації для фізичних осіб). У випадку неотримання Лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, Лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10 календарний день з дня відправлення такого повідомлення. що підтверджується документами з відміткою УДППЗ «Укрпошта» про прийняття повідомлення для відправки.
Таким чином, враховуючи, що вимога про припинення Договору №00016268 від 18.05.2018 не була отримана Відповідачем, про що зазначено ним безпосередньо у відзиві, Суд зазначає, що Договір про фінансовий лізинг №00016268 від 18.05.2018 є розірваним з 01.03.2019.
Пунктом 13.1. умов лізингу передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути об'єкт лізингу Порше Лізинг Україна у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об'єкт лізингу відповідно до умов контракту.
Пунктом 13.6 Умов передбачено, що якщо Порше Лізинг Україна не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено у цьому пункті 13, Порше Лізинг Україна матиме право на вилучення об'єкта лізингу у лізингоодержувача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.
За заявою Позивача 21.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 987, про повернення об'єкта лізингу за несплачені за Договором № 00016268 від 18.05.2018 за період з 16.12.2018 по 18.02.2019 лізингові платежі (а.с. 62-63)
11.06.2019 державним виконавцем Подільського райвідділу ДВС м. Києва відкрито виконавче провадження №59330154 та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового повернення об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса № 987 від 21.05.2019. (а.с. 64)
18.06.2019 державним виконавцем автомобіль Audi A3 Lim/2/0 TDI Special, шасі № НОМЕР_2 , новий, реєстраційний номер НОМЕР_3 , повернуто стягувачу, а саме TOB "Порше Лізинг Україна", про що складено відповідний акт. (а.с. 65)
18.06.2018 державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 59330154 (а.с. 66)
Відповідно до п.6.18 Додатку сторони погоджуються, що у випадку розірвання контракту/відмови за ініціативою Порше Лізинг України відповідно до пункту 12 контакту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.
За таких підстав, позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача плати за фактичне користування об'єктом лізингу за період березень 2019 року - червень 2019 року у розмірі 50454,63 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 16.10.2015 р. по 16.05.2016 р. у розмірі 233 грн. 16 коп. та інфляційні в розмірі 1 184 грн. 87 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати лізингових за Договором про фінансовий лізинг №00016268 від 18.05.2018 за загальний період прострочки з 15.02.2019 по 18.12.20119 вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача. Так, Позивачем не враховано, що дата сплати лізингового платежу погоджена 15. число кожного місяця, отже прострочка наступає з 16 числа. Крім того, Позивач не врахував, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, згідно з вірним арифметичним розрахунком, зробленим судом, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 1390,27 грн., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 16.02.2019 по 18.12.2019.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за загальний період з 15.02.2019 по 18.12.2019 у розмірі 1041,06 підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку періоду прострочки Відповідача по сплаті лізингового платежу та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні за загальний період з 16.02.2019 по 18.12.2019 у розмірі 559,80 грн.
При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 15.02.2019 по 18.12.2019 у розмірі 4663,79 грн.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 8.2.1 Угоди передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються такі санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 15.02.2019 по 18.12.2019 вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог. При цьому, Суд звертає увагу, що Позивачем невірно визначені дати початку прострочки Відповідача по сплаті лізингових платежів - 15 число.
Щодо стягнення з відповідача відповідно до положень ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України збитків у розмірі 58905,40 грн. на підставі п. 8.2.3. і 13.5. Договору, компенсації у розмірі 89647,55 грн. по п. 12.9 договору, які виникли, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з положеннями ст. 224 ГК України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 ЦК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками згідно з частиною 2 ст. 224 ГК України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з вимогами ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин (зокрема, відшкодування заподіяних збитків) є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Також положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків, а за частинами 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність збитків; 2) протиправна поведінка заподіювача збитків; 3) причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.
При цьому, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до п. 8.2.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовуються такі санкції, зокрема, компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених відповідачем у відповідності до контракту.
В п. 12.10 Умов визначено, що у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту, Порше Лізинг Україна прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка об'єкта лізингу, доставка об'єкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування, тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача 58905,40 грн. збитків позивач вказує, що вказані збитки були понесені внаслідок залучення третіх осіб для стягнення заборгованості за договором, вилучення транспортного засобу у відповідача та звернення до спеціалізованої організації ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі", "Дельта М Юкрейн»", "АВТОСОЮЗ", для отримання послуг з юридичного консультування, підготовці позовної заяви, представництва інтересів позивача в суді, послуг зберігання.
Суд відзначає, що виходячи із змісту ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України витрати на оплату юридичних та інших послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг.
Отримання позивачем послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження, супроводження повернення об'єкту лізингу, послуг по доставці об'єкта лізингу, його відповідальному зберіганню, юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів, представництва інтересів позивача в суді, тощо не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть вчиняти вказані дії та представляти її інтереси, є її правом.
Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справі № 927/683/16 від 06.06.2017р., у справі № 913/1047/16 від 12.06.2017р., у справі №913/1051/16 від 26.04.2017р. та оглядовому листі Вищого господарського суду України №01-06/20/2014 від 14.01.2014р.
Також суд приймає до уваги, що долучені до матеріалів справи акти наданих послуг не містять інформації з приводу переліку дій, які проводились спеціалізованими організаціями, спрямованих на стягнення заборгованості, вилучення об'єкта лізингу, тощо. Матеріали справи не містять і інших доказів, які б підтверджували проведення третіми особами будь-яких дій, як пов'язаних з безпосереднім вилученням об'єкта лізингу, так і реалізацією послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, подання заяви та супроводження виконавчого провадження, супроводження процесу вилучення об'єкта лізингу, що унеможливлює відшкодування виплачених їм сум гонорару в порядку пункту 13.5 Умов.
Також судом звертається увага на те, що п. 12.9 Умов сторони передбачили, що у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими відповідно лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержвачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту. При цьому, ринкова вартість об'єкта лізингу визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства.
Однак, Позивачем не доведено належними та допустимими відповідно до ст . 76-79 Господарського процесуального кодексу України ринкову вартість об'єкта лізингу, визначену професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства.
Отже, враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що витрати, які включені позивачем до складу збитків, завданих у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором, не відповідають вимогам ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України, а тому вимоги позивача про стягнення збитків у розмірі 58905,40 грн. на підставі п. 8.2.3. і 13.5. Договору, компенсації у розмірі 89647,55 грн. за п. 12.9 договору, є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Наведена правова позиція підтримана в постанові Верховного Суду від 17 травня 2019 року у справі № 924/570/18.
Таким чином, з Фізичної особи-підприємця Боговида Сергія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна» підлягає стягненню 21348,96 грн. заборгованості по лізинговим платежам в межах дії договору, 50454,63 грн. лізингових платежів за час фактичного користування об'єктом лізингу, 4663,97 грн. пені, 1390,27 грн. 3% річних та 559,80 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. .
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна» до Фізичної особи-підприємця Боговида Сергія Олександровича - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Боговида Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна» (02152, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПАВЛА ТИЧИНИ, будинок 1В, Ідентифікаційний код юридичної особи 35571472) 21348,96 грн. (двадцять одна тисяча триста сорок вісім грн.. 96 коп.) заборгованості по лізинговим платежам в межах дії договору, 50454,63 грн. (п'ятдесят тисяч чотириста п'ятдесят чотири грн.. 63 коп.) лізингових платежів за час фактичного користування об'єктом лізингу, 4663,97 грн. (чотири тисячі шістсот шістдесят три грн.. 97 коп.) пені, 1390,27 грн. (одна тисяча триста дев'яносто грн.. 27 коп.) 3% річних, 559,80 грн. (п'ятсот п'ятдесят дев'ять грн.. 80 коп.) інфляційних втрат, 1176,43 грн. (одна тисяча сто сімдесят шість грн.. 43 коп.) судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02 березня 2020 року..
Суддя О.В. Чинчин