ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.03.2020Справа № 910/19094/19
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія» (04201, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОНДРАТЮКА, будинок 1)
до проПриватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» (04201, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОНДРАТЮКА, будинок 1) стягнення заборгованості у розмірі 8 750 грн. 80 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 8 750 грн. 80 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння в отриманні комунальних послуг №12/01/02/193-1 від 30.01.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.01.2020 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 14.01.2020 року уповноваженим особам Сторін.
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
30.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія» (Управляюча компанія) та Приватним акціонерним товариством «Енергополь-Україна» (Споживач) було укладено Договір про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння в отриманні комунальних послуг №12/01/02/193-1, відповідно до умов якого Споживач доручає Управляючій компанії виконувати функції по управлінню житловим Будинком і Прибудинковою територією та забезпечувати належну їх експлуатацію, відповідно до положень чинного законодавства, умов даного договору та додатків до нього, а також доручає здійснювати сприяння в забезпеченні якісного та своєчасного отримання Споживачем комунальних послуг, визначених Договором (далі-послуги), шляхом укладання окремих договорів із виконавцями/виробниками цих послуг, отримання від Споживача коштів компенсації (відшкодування) їх вартості та перерахування отриманих коштів виконавцям/виробникам послуг. Споживач приймає надані відповідно даного Договору послуги та своєчасно їх оплачує відповідно до діючих тарифів та умов Договору.(а.с.11-26)
Згідно з п.2.3 Договору Виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням виконавчого органу Київської міської державної адміністрації тарифу. Його структура, періодичність та строки надання послуг, додаються до цього Договору. Вартість послуг, що сплачуються за Договором складається з відшкодування витрат Управляючій компанії на утримання будинку та прибудинкової території, в розмірі визначеному встановленим Законом порядком за 1 м. кв. загальної площі, та інших додаткових платежів за додаткові послуги мешканцям будинку, в тому числі за зовнішню та внутрішню охорону будинку, узгоджених встановленим Законом порядком, понесених відповідно до умов даного Договору та Додатку № 1.
Відповідно до п.3.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Управляюча компанія в термін до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу рахунок зі сплати послуг, а Споживач зобов'язується оплатити рахунок в термін до 20 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. У разі несплати виставленого рахунку у встановлений термін, в наступному місяці Споживачу виставляється рахунок, в якому вартість спожитих комунальних послуг обчислюється за діючими тарифами без застосування знижки, передбаченої чинними нормативно-правовими актами. Застосування знижки не розповсюджується: на осіб, які отримують субсидії, які мають борг або розрахувалися за спожиті житлово-комунальні послуги після 20 числа.
Виставлений рахунок Споживач сплачує в банківській установі або засобами електронного банкінгу. Послуги оплачуються готівкою або в безготівковій формі, терміном сплати вважається дата внесення коштів Споживачем в касу/термінал самообслуговування банківської установи чи списання коштів з рахунку Споживача. (п.3.2 Договору)
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що за несвоєчасне здійснення Споживачем оплати за надані послуги, починаючи з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим, нараховується пеня в розмірі визначеному чинним законодавством України, яка буде діяти на момент прострочення оплати, за весь період прострочення. У випадку нарахування пені, кошти, що надійшли від Споживача розподіляються в наступному порядку: першочергово погашається сума нарахованої пені, в другу чергу погашається заборгованість. У випадку наявності у Споживача заборгованості за декілька періодів, зарахування коштів здійснюється на погашення боргу, який виник раніше, незалежно від зазначеного признання платежу.
У п.4.2.1 Договору передбачено, що Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений цим договором строк, за діючими розцінками і тарифами відповідно до загальної площі житлового приміщення та показань лічильників та/або нормативів споживання, та сплачувати послуги Управляючої компанії не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги.
Договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами та діє протягом 1 року з дня укладення. У разі, якщо за місяць до закінчення дії Договору жодною із сторін не заявлено у письмовій формі про необхідність його перегляду, дія Договору продовжується на той же строк. (п.8.8 Договору)
Додатковою угодою №1 від 30.01.2018 року до Договору про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння в отриманні комунальних послуг №12/01/02/193-1 від 30.01.2018 року Власник (Користувач) уповноважив Управляючу компанію, а Управляюча компанія зобов'язалась укласти від свого імені, в інтересах Власника (Користувача) договір з охоронним підприємством на надання охоронних послуг та забезпечити адміністрування послуг з охорони, які безпосередньо надаються спеціалізованою охоронною компанією, відповідно до умов договору, укладеного з Управляючою компанією на користь Власника (Користувача). (а.с.27-28)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння в отриманні комунальних послуг №12/01/02/193-1 від 30.01.2018 року Позивач надав послуги з охорони, утримання будинків та прилеглих територій в житловому будинку, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актами надання послуг №96 від 31.01.2019 року на суму 966 грн. 48 коп., №555 від 28.02.2019 року на суму 966 грн. 48 коп., а загалом на суму в розмірі 1 932 грн. 96 коп. (а.с.31-32)
Крім того, на виконання умов Договору про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння в отриманні комунальних послуг №12/01/02/193-1 від 30.01.2018 року Позивач передав Відповідачу на підписання Акти надання послуг №789 від 30.04.2019 р. на суму 966 грн. 48 коп., №873 від 31.05.2019 р. на суму 966 грн. 48 коп., №968 від 30.06.2019 р. на суму 966 грн. 48 коп., №1049 від 31.07.2019 р. на суму 966 грн. 48 коп., №1126 від 31.08.2019 р. на суму 966 грн. 48 коп., №1219 від 30.09.2019 р. на суму 966 грн. 48 коп., №183 від 31.10.2019 р. на суму 778 грн. 56 коп., №255 від 30.11.2019 р. на суму 778 грн. 56 коп., а також рахунки на оплату №312 від 30.04.2019 р., №380 від 31.05.2019 р., №459 від 30.06.2019 р., №514 від 31.07.2019 р., №574 від 31.08.2019 р., №639 від 30.09.2019 р., №77 від 31.10.2019 р., №144 від 30.11.2019 р., що підтверджується відповідними штампами за вхідними номерами на листах Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія». (а.с.35-61)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконав свої обов'язки по оплаті наданих послуг за період січень 2018 року - листопад 2019 року. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія» становить 8 322 грн. 48 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» 3% річних у розмірі 141 грн. 72 коп., інфляційні у розмірі 221 грн. 46 коп. та пеню у розмірі 65 грн. 13 коп.
27.09.2019 року Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу про сплату заборгованості у розмірі 5 798 грн. 88 коп., яка була отримана останнім 27.09.2019 року, що підтверджується відповідним штампом за вх.№384. (а.с.62)
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння в отриманні комунальних послуг №12/01/02/193-1 від 30.01.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння в отриманні комунальних послуг №12/01/02/193-1 від 30.01.2018 року Позивач надав послуги з охорони, утримання будинків та прилеглих територій в житловому будинку, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актами надання послуг №96 від 31.01.2019 року на суму 966 грн. 48 коп., №555 від 28.02.2019 року на суму 966 грн. 48 коп., а загалом на суму в розмірі 1 932 грн. 96 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.31-32), проте Відповідач здійснив несвоєчасну оплату за надані послуги, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості Відповідача, наданим Позивачем. (а.с.29-30)
Відповідно до п.3.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Управляюча компанія в термін до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу рахунок зі сплати послуг, а Споживач зобов'язується оплатити рахунок в термін до 20 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. У разі несплати виставленого рахунку у встановлений термін, в наступному місяці Споживачу виставляється рахунок, в якому вартість спожитих комунальних послуг обчислюється за діючими тарифами без застосування знижки, передбаченої чинними нормативно-правовими актами. Застосування знижки не розповсюджується: на осіб, які отримують субсидії, які мають борг або розрахувалися за спожиті житлово-комунальні послуги після 20 числа.
Крім того, на виконання умов Договору про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння в отриманні комунальних послуг №12/01/02/193-1 від 30.01.2018 року Позивач передав Відповідачу на підписання Акти надання послуг №789 від 30.04.2019 р. на суму 966 грн. 48 коп., №873 від 31.05.2019 р. на суму 966 грн. 48 коп., №968 від 30.06.2019 р. на суму 966 грн. 48 коп., №1049 від 31.07.2019 р. на суму 966 грн. 48 коп., №1126 від 31.08.2019 р. на суму 966 грн. 48 коп., №1219 від 30.09.2019 р. на суму 966 грн. 48 коп., №183 від 31.10.2019 р. на суму 778 грн. 56 коп., №255 від 30.11.2019 р. на суму 778 грн. 56 коп., а також рахунки на оплату №312 від 30.04.2019 р., №380 від 31.05.2019 р., №459 від 30.06.2019 р., №514 від 31.07.2019 р., №574 від 31.08.2019 р., №639 від 30.09.2019 р., №77 від 31.10.2019 р., №144 від 30.11.2019 р., що підтверджується відповідними штампами за вхідними номерами на листах Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія». (а.с.35-61)
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в розумінні відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виставлення Відповідачу рахунку на оплату №235 від 31.03.2019 року на суму 966 грн. 48 коп. Проте, у п.4.2.1 Договору передбачено, що Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений цим договором строк, за діючими розцінками і тарифами відповідно до загальної площі житлового приміщення та показань лічильників та/або нормативів споживання, та сплачувати послуги Управляючої компанії не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги.
Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що рахунок за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто носить інформаційний характер, а відтак, ненадання рахунку, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні приписів статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунка не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за отримані послуги, що узгоджується із п. 4.2.1 Договору.
Таким чином, заборгованість Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія» за Договором про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння в отриманні комунальних послуг №12/01/02/193-1 від 30.01.2018 року становить 8 322 грн. 48 коп.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія» заборгованості за надані послуги з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння в отриманні комунальних послуг у передбачені Договором строки у розмірі 8 322 грн. 48 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив сплату заборгованості за надані послуги з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння в отриманні комунальних послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 8 322 грн. 48 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочення з 31.03.2018 р. по 26.12.2019 р. у розмірі 141 грн. 72 коп. та інфляційні у розмірі 221 грн. 46 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати за Договором про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння в отриманні комунальних послуг №12/01/02/193-1 від 30.01.2018 року за загальний період прострочення з 21.02.2018 р. по 26.12.2019 р. у розмірі 141 грн. 72 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з недоведеністю Позивачем наявності прострочки Відповідача.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Так, Позивачем здійснено нарахування 3% річних за зобов'язаннями січня 2018 року - лютого 2018 року, квітня 2018 року - серпня 2018 року, вересня 2018 р. -листопада 2018 р., проте матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту надання Позивачем послуг за спірним Договором у визначений період, а також доказів виставлення рахунків на оплату Споживачу та доказів здійснення оплати Відповідачем.
Відповідно до ч.2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Суд зазначає, що відсутність вказаних доказів унеможливлює визначити взагалі факт надання послуг Позивачем, наявність чи відсутність прострочення Відповідача по оплаті наданих послуг за Договором про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння в отриманні комунальних послуг №12/01/02/193-1 від 30.01.2018 року, початок перебігу прострочки Відповідача у разі її наявності, закінчення такого нарахування, а також Суд позбавлений можливості здійснити перерахунок 3% річних, який міститься у розрахунку заборгованості (а.с.29-30), з урахуванням того, що при зверненні до суду з вказаним позовом Позивач повинен подати всі докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Таким чином, позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача 3% річних за зобов'язаннями січня 2018 року - лютого 2018 року, квітня 2018 року - серпня 2018 року, вересня 2018 р. -листопада 2018 р. у розмірі 50 грн. 87 коп. задоволенню не підлягають.
Що стосується стягнення 3% річних за загальний період прострочення з 21.04.2019 р. по 26.12.2019 р. у розмірі 90 грн. 85 коп., Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати за Договором про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння в отриманні комунальних послуг №12/01/02/193-1 від 30.01.2018 року за загальний період прострочення з 21.03.2019 р. по 26.12.2019 р. у розмірі 90 грн. 85 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 3% річних за загальний період прострочення з 23.04.2019 р. по 26.12.2019 р. у розмірі 90 грн. 46 коп.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 21.02.2018 р. по 26.12.2019 р. у розмірі 221 грн. 46 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з недоведеністю Позивачем наявності прострочки Відповідача та невірним розрахунком Позивача, а тому до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні за загальний період прострочки травень 2019 р. - листопад 2019 р. у розмірі 49 грн. 19 коп.
Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочення з 21.06.2019 р. по 26.12.2019 р. у розмірі 65 грн. 13 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що за несвоєчасне здійснення Споживачем оплати за надані послуги, починаючи з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим, нараховується пеня в розмірі визначеному чинним законодавством України, яка буде діяти на момент прострочення оплати, за весь період прострочення. У випадку нарахування пені, кошти, що надійшли від Споживача розподіляються в наступному порядку: першочергово погашається сума нарахованої пені, в другу чергу погашається заборгованість. У випадку наявності у Споживача заборгованості за декілька періодів, зарахування коштів здійснюється на погашення боргу, який виник раніше, незалежно від зазначеного признання платежу.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період прострочення з 21.06.2019 р. по 26.12.2019 р. у розмірі 65 грн. 13 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких підстав, Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія» до Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» про стягнення заборгованості у розмірі 8 750 грн. 80 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» (04201, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОНДРАТЮКА, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 20022334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія» (04201, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОНДРАТЮКА, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 38261519) заборгованість у розмірі 8 322 (вісім тисяч триста двадцять дві) грн. 48 (сорок вісім) коп., 3% річних у розмірі 90 (дев'яносто) грн. 46 (сорок шість) коп., інфляційні у розмірі 49 (сорок дев'ять) грн. 19 (дев'ятнадцять) коп., пеню у розмірі 65 (шістдесят п'ять) грн. 13 (тридцять тринадцять) коп. та судовий збір у розмірі 1 871 (одна тисяча вісімсот сімдесят одна) грн. 99 (дев'яносто дев'ять) коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05 березня 2020 року.
Суддя О.В. Чинчин