Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"27" лютого 2020 р. м. Рівне Справа № 918/31/20
Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Стафійчук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного підприємства "Оіл Груп" (33013, м. Рівне, вул. А. Мельника, 8, кв. 83, код ЄДРПОУ 34892612)
до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (35112, с. Ярославичі, Млинівський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 30132761)
про стягнення 185 620, 62 грн
Представники сторін в судове засідання не з'явилися.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У грудні 2019 Приватне підприємство "Оіл Груп" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення основного боргу за Договором поставки №667 від 12.09.18 у сумі 124 927,91 грн, пені в сумі 48 219, 19 грн., три відсотки річних в сумі 4 153 грн та інфляційних втрат в сумі 8 320, 52 грн. та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 784,31 грн.
Ухвалою суду від 13.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.01.2020.
14.01.2020 від позивача у справі надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 124 927,91 грн та повернення судового збору в частині закриття провадження. До заяви додано копію платіжного доручення про сплату відповідачем 124 927,91 грн за договором №667 від 12.09.2018. В решті вимог позивач підтримав позов та просив його задоволити.
Ухвалою суду від 30.01.2020 розгляд справи по суті відкладено на 13.02.2020.
У судовому засіданні 13.02.2020 за клопотанням відповідача судом оголошено перерву на 27.02.2020, про що останнього повідомлено відповідною ухвалою суду.
27.02.2020 від позивача через відділ канцелярії суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Представники сторін у судове засідання 27.02.2020 не з'явились. Про місце, дату та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.
Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
12.09.2018 між ПП "Оіл Груп" (постачальник) та ПП "Агро-Експрес-Сервіс" (покупець) було укладено Договір поставки №667 (далі Договір, а.с. 16-17), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність товар покупцю, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 1.3 Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
Ціна, кількість, асортимент та загальна вартість партії товару, що поставляється, визначається у специфікації (-ях) та/або рахунках, накладних на поставку товару (п. 2.1 Договору). Датою поставки партії товару вважається дата приймання-передачі товару, зазначена у відповідній накладній (п. 3.5 Договору).
У відповідності до п. 6.2.1 Договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі на поточний рахунок Постачальника протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару покупцем. Згідно пункту 6.3 Договору днем здійснення платежу вважається день, в якому сума, що підлягає сплаті буде зарахована на рахунок постачальника.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (п. 8.1 Договору).
Договір підписаний повноважними представниками постачальника та покупця, а також скріплений відбитками печаток вказаних юридичних осіб, що не заперечується сторонами.
Так, у 2018-2019 роках на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 748 690,43 грн, що підтверджується видатковими накладними, засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи:
№414 від 13.09.2018, №415 від 13.09.2018, №416 від 13.09.2018, №418 від 14.09.2018, №419 від 14.09.2018, №420 від 17.09.2018, №421 від 17.09.2018, №431 від 19.09.2018, №435 від 21.09.2018, №438 від 26.09.2018, №439 від 26.09.2018, №440 від 27.09.2018, №455 від 04.10.2018, №457 від 05.10.2018, №460 від 09.10.2018, №461 від 09.10.2018, №465 від 10.10.2018, №468 від 12.10.2018, №473 від 17.10.2018, №476 від 19.10.2018, №477 від 19.10.2018, №478 від 19.10.2018, №480 від 20.10.2018, №481 від 20.10.2018, №483 від 22.10.2018, №496 від 30.10.2018, №508 від 02.11.2018, №504 від 02.11.2018, №513 від 07.11.2018, №514 від 07.11.2018, №522 від 09.11.2018, №526 від 12.11.2018, №527 від 13.11.2018, №528 від 13.11.2018, №530 від 14.11.2018, №531 від 14.11.2018, №550 від 22.11.2018, №551 від 22.11.2018, №553 від 23.11.2018, №557 від 26.11.2018, №559 від 27.11.2018, №560 від 27.11.2018, №563 від 03.12.2018, №564 від 04.12.2018, №567 від 05.12.2018, №573 від 06.12.2018, №578 від 12.12.2018, №581 від 17.12.2018, №586 від 19.12.2018, №588 від 27.12.2018, №4 від 11.01.2019, №12 від 25.01.2019, №16 від 28.01.2019, №17 від 28.01.2019, №19 від 28.01.2019, №31 від 30.01.2019, №33 від 31.01.2019, №70 від 04.03.2019, №72 від 05.03.2019, №73 від 05.03.2019, №74 від 06.03.2019, №80 від 13.03.2019, №86 від 15.03.2019, №87 від 15.03.2019, №89 від 15.03.2019, №111 від 21.03.2019, №137 від 11.04.2019, №138 від 11.04.2019, №139 від 11.04.2019, №190 від 02.05.2019, №191 від 02.05.2019, №195 від 03.05.2019, №196 від 06.05.2019, №198 від 08.05.2019, №204 від 16.05.2019, №208 від 20.05.2019, №216 від 27.05.2019, №223 від 29.05.2019, №224 від 29.05.2019, №258 від 21.06.2019, №270 від 26.06.2019, №279 від 01.07.2019, №303 від 09.07.2019, №310 від 11.07.2019, №342 від 24.07.2019, №345 від 24.07.2019, №396 від 22.08.2019, №422 від 09.09.2019, №423 від 09.09.2019, №472 від 03.10.2019, №486 від 09.10.2019, №507 від 18.10.2019, №520 від 25.10.2019 (а.с. 18-112).
Відповідачем отримано товар за вищевказаними накладними без зауважень щодо кількості чи якості останнього. Однак, відповідач розрахувався за отриманий ним товар лише частково в сумі 623 762,52, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, копії яких надані позивачем до матеріалів справи.
Внаслідок неналежного виконання зобов'язань щодо оплати за отриманий товар на момент звернення з даним позовом до суду за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем за Договором у сумі 124 927,91 грн.
Керуючись п. 7.3 Договору, з огляду на прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару, позивач нарахував 48 219 грн 19 коп. - пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суми боргу визначені у накладних за періоди наведені в розрахунку, а саме: з 05.10.2018 по 27.12.2019 (а.с. 13-15).
Крім того, посилаючись на ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 4 153 грн 00 коп. - 3% річних та 8 320 грн 52 коп. інфляційних втрат окремо на суми боргу, відповідно до кожної накладної за періоди вказані в розрахунку, а саме: з 05.10.2018 по 27.12.2019 (а.с. 13-15).
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з рахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача до суду з даним позовом відповідач оплатив суму основного боргу в розмірі 124 927 грн 91 коп., що підтверджується наданим сторонами платіжним дорученням №1440283971 від 11.01.2020.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що відповідачем добровільно сплачено основну заборгованість, провадження в частині вимог про стягнення основної суми боргу у розмірі 124 927 грн 91 коп. підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі порушення терміну оплати вартості поставленого товару, що встановлений пунктом 6.2.1 Договору постачальник має право стягнути з покупця пеню за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та визнано його не в повній мірі вірним. Зокрема, позивачем при нарахуванні пені допущено помилки при визначенні кінцевої дати нарахування пені, а саме нараховано пеню в день здійсненої часткової чи повної оплати суми боргу, що не відповідає вимогам чинного законодавства та п. 6.3 Договору. Відтак, судом проведено власний розрахунок нарахованої пені, та по видаткових накладних за якими сума визначена за розрахунком суду була більшою ніж просить позивач, взято до уваги суму яку просить позивач, у зв'язку з неможливістю суду вийти за межі позовних вимог, а по видаткових накладних, по яких сума пені нарахована позивачем перевищувала суму нараховану судом, враховано суму визначену за розрахунком суду.
За розрахунком суду до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 41 419,42 грн. пені замість нарахованих 48 219,19 грн. Відтак, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 41 419,42 грн. пені, а у задоволенні позову в частині стягнення 6 799,77 грн пені суд відмовляє.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, та визнано його не в повній мірі вірним. Так, позивачем при нарахуванні допущено помилки при визначенні кінцевої дати нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а саме нараховано 3% річних та інфляційні втрати на день здійсненої часткової чи повної оплати суми боргу, що не відповідає вимогам чинного законодавства та п. 6.3 Договору. Крім того, з розрахунку 3% річних також вбачається, що позивачем проводилось округлення суми нарахованих відсотків, в тому числі і в бік збільшення, що не допускається при проведенні такого розрахунку, та призводить до збільшення суми відсотків, що має бути нарахована відповідачу. Також, позивачем при розрахунку інфляційних втрат не було враховано місяці, в яких мала місце дефляція, та нараховано на зазначені місяці інфляційні втрати, що також суперечить вимогам закону. Відтак, судом проведено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, та по видаткових накладних за якими сума визначена за розрахунком суду була більшою ніж просить позивач, взято до уваги суму яку просить позивач, у зв'язку з неможливістю суду вийти за межі позовних вимог, а по видаткових накладних, по яких сума 3% річних та інфляційних втрат нараховані позивачем перевищували суму нараховану судом, враховано суму визначену за розрахунком суду.
Відтак, згідно розрахунку суду до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 4 128,18 грн 3% річних та 6 243,27 грн інфляційних втрат. Позов у вказаних частинах підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 4 128,18 грн 3% річних та 6 243,27 грн інфляційних втрат, а у задоволенні позову в частині стягнення 24,82 грн 3% річних та 2 077,25 грн інфляційних втрат суд відмовляє.
Зважаючи, що у частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 124 927 грн 91 коп. провадження у справі №918/31/20 підлягає закриттю, позивач просить повернути з державного бюджету судовий збір у сумі, пропорційній до розміру основного боргу, що існував на момент звернення до суду, на підставі ч.1 п.5 ст.7 ЗУ "Про судовий збір".
Частиною 4 статті 231 ГПК України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Враховуючи викладене, судовий збір, сплачений позивачем в розмірі 1 873 грн 92 коп. підлягає поверненню.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірах: 41 419,42 грн пені, 4 128,18 грн 3% річних та 6 243,27 грн інфляційних втрат. В решті вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат суд відмовляє.
Провадження у справі в частині вимог про стягнення 124 927,91 грн основного боргу слід закрити.
На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 776,86 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 231, 237- 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного підприємства "Оіл Груп" до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 185 620,62 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (35112, с. Ярославичі, Млинівський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 30132761) на користь Приватного підприємства "Оіл Груп" (33013, м. Рівне, вул. А. Мельника, 8, кв. 83, код ЄДРПОУ 34892612) - 41 419 (сорок одну тисячу чотириста дев'ятнадцять) грн 42 коп. пені, 4 128 (чотири тисячі сто двадцять вісім) грн 18 коп. 3% річних, 6 243 (шість тисяч двісті сорок три) грн 27 коп. інфляційних втрат та 776 (сімсот сімдесят шість) грн 86 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В задоволенні позову в частині стягнення 6 799,77 грн пені, 24,82 грн 3% річних та 2 077,25 грн інфляційних втрат відмовити.
5. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 124 927 грн 91 коп. основної заборгованості.
6. Повернути ухвалою суду Приватному підприємству "Оіл Груп" (33013, м. Рівне, вул. А. Мельника, 8, кв. 83, код ЄДРПОУ 34892612) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 873 грн 92 коп., сплачений згідно платіжного доручення №1034 від 27 грудня 2019 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №918/31/20. Ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2020 року.
Суддя І.О. Пашкевич