вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.02.2020м. ДніпроСправа № 904/5858/19
за позовом Державного підприємства "Конструкторське бюро "ПІВДЕННЕ" ім. М.К. Янгеля"
до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "ПІВДЕННИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД ім. О. М. Макарова"
про стягнення заборгованості у розмірі 198 111,25 грн.
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі судового засідання: Кулебі Т.Ю.
Представники:
Позивача - Цебратенко К.В., дов. № 14/60 від 03.12.2019
Відповідача - Дружина Т.Г., ордер серії ВІ № 1006494 від 14.01.2020 (адвокат)
Позивач просить стягнути з Відповідача 198 111,25 грн., з яких: 142 767,43 грн. - основного боргу, 42 788,56 грн. - інфляційне збільшення суми боргу, 12 555,26 грн. - проценти за період прострочення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.19р. справу №904/5858/19 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що порядок розрахунків за Договором №4/16 від 18.04.16р. встановлений розділом 3 Договору. Пунктом 3.2. Договору визначено, що оплата вартості виконаних робіт провадиться Замовником Виконавцю за рахунком Виконавця, який пред'являється разом з Актом здачі-приймання в 10-денний строк після пред'явлення рахунку. Отже, умовами Договору встановлений інший, ніж передбачено ст. 894 ЦК України порядок оплати науково-технічних робіт - "після пред'явлення Виконавцем рахунку з прикладенням акта здачі-приймання науково-технічної продукції". Позивач не довів належними допустимими, достатніми і достовірними доказами, що ним виконані умови п.3.2. Договору, а саме пред'явлено Замовнику рахунок з прикладенням акта здачі-приймання науково-технічної продукції відповідно до умов Договору. Дане твердження здійснене на підставі аналізу доданих до позовної заяви доказів: Позивачем додана до позову копія листа від 16.10.19р., але сам рахунок не доданий. Натомість Позивач стверджує, що вимоги п.3.2. Договору ним виконані в повному обсязі. Позивачем, у якості доказів виникнення зобов'язання з оплати виконаних підрядних робіт до матеріалів справи доданий рахунок-фактура. Статтею 627 ЦК України визначено: відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторонами визначений порядок оплати виконаних НТР у Договорі, Договір є обов'язковим до виконання. За наведених обставин строк виконання зобов'язання за Договором є таким, що не настав, що є підставою для відмови у позові.
Відповідач подав клопотання про розгляд справи за участю сторін, мотивоване тим, що Позивачем не надані докази тому, що у Відповідача виникло зобов'язання з оплати виконаних науково-технічних робіт.
Ухвалою від 05.12.19р. суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/5858/19 за правилами загального позовного провадження.
Позивач у відповіді на відзив доводи Відповідача, викладені у відзиві заперечує, мотивуючи тим, що згідно з п.4.7. Договору датою виконання робіт вважається дата підписання Замовником Акту здачі-приймання. Так, 07.12.16р. сторонами підписано акт здачі-приймання за №1/77 на суму 142 767,43 грн. Отже, у Відповідача виник обов'язок зі сплати заборгованості протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання Акту виконаних робіт, як це передбачено у Договорі. Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Також рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє Відповідача від обов'язку оплати наданих послуг. З урахуванням положень укладеного сторонами Договору, виходячи з факту підписання сторонами акту здачі-приймання робіт, строк виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг настав. Розрахунки Відповідач мав провести протягом 10 банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання робіт.
Відповідач у запереченнях проти відповіді на відзив вказав, що Позивач, в порушення норм процесуального законодавства не подав до суду разом з позовом належних, допустимих і достатніх доказів правомірності нарахування 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу, а саме: рахунку-фактури (або належним чином завіреної копії), що передбачено п.3.2. Договору; у позовній заяві не обґрунтував неможливості подання цих доказів разом з позовною заявою; до відзиву на позов не додав рахунок-фактуру (або належним чином завірену копію). Окрім цього, відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Умови спірного договору, які у сукупності являють його зміст, сторони опрацювали самостійно, жодних заперечень, зауважень при обговоренні умов цього Договору сторони одна одній не направляли, протокол розбіжностей не складали.
У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
18.04.16р. сторонами укладено Договір №4/16 на проведення контрольно-вибіркових випробувань серійної продукції виробу "Вега" (далі Договір), за п.1.1. якого Замовник (Відповідач) доручає, а Виконавець (Позивач) приймає на себе зобов'язання з проведення контрольно-вибіркових випробувань (далі КВВ) вузлів виробу "Вега".
Відповідно до п.3.1. Договору вартість робіт за цим Договором встановлюється у відповідності до протоколу погодження договірної ціни у сумі 193 470,78 грн., крім того ПДВ - 38694,16 грн.
Загальна сума за Договором становить 232 164,94 грн.
Замовник перераховує Виконавцю аванс у розмірі 80% від вартості робіт у 5-денний строк після початку робіт (п.3.2. Договору).
Згідно з п.3.3. Договору оплата вартості проведення КВВ проводиться Замовником за рахунком Виконавця, який подається разом з актом здачі-приймання в 10-денний строк після пред'явлення рахунку.
Пунктом 4.7. Договору визначено, що датою виконання робіт за Договором вважається дата підписання Замовником Акту здачі-приймання.
Строк дії Договору встановлюється з моменту підписання до 31.03.2017 року (п.9.1. Договору).
07.12.16р. сторони підписали акт здачі-приймання №1/77 на суму 142 767,43 грн.
Позивач вважає, що, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, у Відповідача виник обов'язок оплатити виконані Позивачем роботи у строк до 17.12.16р.
Сторони підписали Акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого, станом на 01.04.19р. борг Відповідача перед Позивачем становить 142 767,43 грн.
21.10.19р. Позивач направив Відповідачеві листа вих. №24/4751 від 16.10.19р. з вимогою про сплату боргу за виконані роботи у строк до 31.10.19р., а також рахунок-фактуру.
За даними Позивача, станом на 22.11.19р. Відповідач виконані роботи не оплатив, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість у розмірі 142 767,43 грн.
Посилаючись на ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача ОСОБА_1 нарахував 3 % річних - 12 555,26 грн. за період з 18.12.16р. по 22.11.19р., 42 788,56 грн. - за період з 18.12.16р. по 22.11.19р.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачами з позовами та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є факт прийняття Відповідачем робіт за Договором, наявність простроченої заборгованості та наявність підстав для стягнення індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом
Згідно із ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.
Перевіривши доводи і докази сторін, суд погоджується з Позивачем і не приймає позицію Відповідача.
Так, матеріалами справи, а саме: актом здачі-приймання №1/77 від 07.12.16р., підтверджено факт виконання Позивачем робіт відповідно до умов Договору. Окрім цього, в матеріалах справи відсутні докази відмови Відповідача прийняти робіт за Договором.
Пунктом 4.7. Договору визначено, що датою виконання робіт за Договором вважається дата підписання Замовником Акту здачі-приймання.
Згідно з п.3.3. Договору оплата вартості проведення КВВ проводиться Замовником за рахунком Виконавця, який подається разом з актом здачі-приймання в 10-денний строк після пред'явлення рахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, датою виконання робіт за Договором є 07.12.16р., тобто дата підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.
В свою чергу, Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що Позивач не виконав належним чином п. 3.3. Договору, в частині надання рахунку-фактури, а тому, обов'язок щодо оплати виконаних Позивачем робіт у Відповідача не виник.
Однак, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Статтею 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач підписав акт здачі-приймання виконаних робіт без зауважень (у тому числі щодо відсутності рахунку фактури), який є документом первинного бухгалтерського обліку.
При цьому, Відповідач не надав суду доказів звернення до Позивача з претензіями з приводу не надання рахунку разом з актом здачі-приймання виконаних робіт.
Навіть не надання цього документа (рахунка), на думку суду, не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора, в розумінні ст. 613 ЦК України. Крім того, відсутність рахунку не звільняє замовника від обов'язку оплати виконаної роботи, який у розумінні ст. 854 ЦК України виникає на підставі самого факту її остаточної здачі (прийняття Відповідачем).
За таких обставин, відмова у позові буде несправедливою відносно Позивача, особи, яка виконала роботи, результатами якої тривалий час користується Замовник (Відповідач).
Перевіривши розрахунки Позивача, господарський суд визнає їх обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, до стягнення належать: 142 767,43 грн. - основного боргу, 12 555,26 грн. - 3% річних, 42 788,56 грн. - індексу інфляції.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова", 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1 (код 143083368) на користь Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля", 49008, м. Дніпро, вул.. Криворізька, 3 (код 14308304) 142 767,43 грн. - основного боргу, 12 555,26 грн. - 3% річних, 42 788,56 грн. - індексу інфляції, 2 971,67 грн. - судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу в розмірі 142 767,43 грн. з 22.11.2019 до моменту виконання цього рішення, за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06.03.2020
Суддя С.Г. Юзіков