вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" березня 2020 р. м.Київ
Справа № 911/565/20
Суддя Господарського суду Київської області А.Р. Ейвазова, розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільський хлібопродукт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський хлібопродукт» про стягнення 35165567,00грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бориспільський хлібопродукт» (далі - ТОВ «БХП» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський хлібопродукт» (далі - ТОВ «КХП») про 35165567,00грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договорами позики №1 від 10.05.2017, №2 від 21.09.2018, які укладені між ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ТОВ «КХП», в частині своєчасного повернення грошових коштів у встановлений такими договорами строк. При цьому, право вимагати виконання відповідних зобов'язань перейшло від ОСОБА_1 до ТОВ «БХП» в силу умов договорів про відступлення права вимоги №1 від 27.12.2019 та № 2 від 27.12.2019.
Відповідна заява подана без дотримання вимог чинного на момент її подачі законодавства та підлягає поверненню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги; похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Звертаючись з даною позовною заявою позивач об'єднав в одній позовній заяві вимоги за різними договорами, що не пов'язані підставами виникнення та поданими доказами, а саме:
- договором позики №1 від 10.05.2017, право вимоги за яким позивач набув відповідно до договору про відступлення права вимоги №1 від 27.12.2019;
- договором позики №2 від 21.09.2018, право вимоги за яким позивач набув відповідно до договору про відступлення права вимоги №2 від 27.12.2019.
Так, підставою виникнення вимог за договором позики №1 від 10.05.2017, право вимоги за яким, як вказує позивач, він набув відповідно до договору про відступлення права вимоги №1 від 27.12.2019 є факти: укладення відповідного договору позики та виникнення в силу такого факту у сторін договору зобов'язань, визначених саме таким договором; виконання зобов'язання з надання позики позикодавцем; направлення вимоги; уступлення права вимоги позикодавцем відповідно до договору про відступлення права вимоги; факт не виконання відповідачем зобов'язань з своєчасного повернення грошових коштів у встановлений таким договором позики строк тощо.
Між тим, підставою для виникнення вимог за договором позики №2 від 21.09.2018, право вимоги за яким, як вказує позивач, він набув відповідно до договору про відступлення права вимоги №2 від 27.12.2019, є факти: укладення відповідного договору позики та виникнення в силу такого факту у сторін договору зобов'язань, визначених саме такими договорами; виконання зобов'язання з надання позики позикодавцем; направлення вимоги; уступлення права вимоги позикодавцем саме відповідно до договору про відступлення права вимоги №2 від 27.12.2019; факт не виконання відповідачем зобов'язань з своєчасного повернення грошових коштів у встановлений таким договором позики строк тощо.
Заявлені вимоги підтверджуються і різними доказами за кожним договором окремо.
Таким чином, заявлені вимоги не пов'язані між собою підставою виникнення та всіма поданими доказами, тобто докази, надані у підтвердження вимог за одним договором не є тими самими доказам, наданим у підтвердження вимог за іншим договором позики; дослідження доказів, що стосуються одного договору, не має значення для з'ясування обґрунтованості вимог, заявлених на підставі іншого договору позики.
Згідно ч. 2 ст. 173 ГПК України, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Отже, ч.2 ст.173 ГПК України визначає право суду об'єднати вимоги у випадках певного збігу осіб у таких справах, однак, з урахуванням положень ч.1 ст.173 ГПК України, відповідно до якої підставою об'єднання є - пов'язаність між собою вимог підставою виникнення або поданими доказами, а також заявлення основних та похідних вимог.
Між тим, у даному випадку відсутні відповідні умови для об'єднання; заявлені за одним договором вимоги не відносяться до заявлених за іншим як основні та похідні.
Сумісний розгляд відповідних вимог суттєво утруднить вирішення спору, оскільки для розгляду таких вимог суду необхідно встановити для кожної вимоги окремо різних юридичних фактів, з якими закон пов'язує виникнення у відповідача обов'язку повернути грошові кошти.
Зокрема, суд має визначити: який обсяг прав та обов'язків виник у сторін за кожним договором позики окремо; чи виконані такі обов'язки, зокрема, позикодавцем та відповідачем і у якому обсязі; чи порушені відповідачем взяті на себе зобов'язання; чи перейшло право вимоги, що виникло саме за певним договором позики, до позивача; надавши оцінку встановленому у кожному із договорів обсягу таких обов'язків та строків, визначених для їх виконання тощо, а також інші необхідні для розгляду справи обставини.
Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Таким чином, подана заява підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.5 ст. 174, ст.ст. 234-235 ГПК України,
повернути позовну заяву та додані до неї документи Товариству з обмеженою відповідальністю «Бориспільський хлібопродукт».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складання в порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Суддя А.Р. Ейвазова