Справа № 750/157/20
Провадження № 2-а/750/24/20
05 березня 2020 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді Карапута Л.В.
секретаря Пишенко М.М.,
за участі представника позивача - Зазимко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення штрафу в рамках виконавчого провадження № 57723841 в розмірі 10200 грн.,
встановив:
08.01.2020 Головне управління Пенсійного фонду України звернулось до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області і просить визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця УДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 13.12.2019 у виконавчому провадженні № 57723841, якою на Управління накладено штраф в розмірі 10200,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що накладення штрафу за невиконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова є необґрунтованим, оскільки остання виконана позивачем в повному обсязі ще до відкриття виконавчого провадження, відповідно до встановлених зобов'язань. Крім того, вважає, що посадовими особами ГТУЮ у Чернігівській області перевищено службові повноваження, адже встановлювати спосіб виконання судового рішення, роз'яснювати його має право лише суд.
Відповідач у встановлений судом строк подав письмовий відзив на позов, відповідно до якого позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, оскільки постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.06.2017 у справі №750/5605/17 не визначено кінцеву дату перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання стягувача, тому вона повинна виконуватись в повному обсязі і після 01.08.2018. Оскільки з 01.08.2018 боржником не включено до виплати ОСОБА_1 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення, постанова суду є не виконаною, у зв'язку з чим винесено постанову про накладення штрафу.
Представник позивача позов підтримала.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.06.2017 у справі №750/5606/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені та зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 з 01.05.2017 з урахуванням у зарплату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини допомоги на оздоровлення згідно з довідкою Апеляційного суду Чернігівської області від 26.04.2017 № 7-37/58.
На виконання вказаної постанови суду, 05.09.2017 позивачем проведено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 1/12 частини матеріальної допомоги на оздоровлення, згідно з довідкою Апеляційного суду Чернігівської області від 26.04.2017 № 7-37/58, починаючи з 01.05.2017 року.
Відповідно до поданої стягувачем заяви від 06.08.2018 Чернігівським ОУПФ перераховано щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 01.08.2018, з урахуванням суддівської винагороди, зазначеної у довідці Апеляційного суду Чернігівської області від 01.08.2018 №7-12/50, але без врахування 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення згідно постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.06.2017 у справі №750/5605/17.
Головним державним виконавцем розглянуто заяву ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа №750/5605/17, виданого 10.10.2017 Деснянським районним судом м. Чернігові, та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57723841.
Листом від 30.11.2018 за №28931/14 Чернігівське ОУПФ повідомило відповідача про добровільне виконання судового рішення в повному обсязі. Вважає, що оскільки рішення суду не зобов'язує Управління включити у розмір суддівської винагороди стягувача суму 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення згідно довідки Апеляційного суду Чернігівської області, та спір про врахування в суддівську винагороду сум матеріальної допомоги після зміни грошового утримання суддям у 2018 році не досліджувався і не вирішувався судом, вимога виконавця є незаконною.
18.02.2019 УДВС ГТУЮ у Чернігівській області винесено постанову про накладення на Чернігівське ОУПФ штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин в сумі 5100,00 грн.
Не погоджуючись з винесеною відповідачем постановою про накладення штрафу, Чернігівське ОУПФ звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 року. В задоволенні позову відмовлено.
Частина 4 ст. 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
13 грудня 2019 року постановою державного виконавця накладено штраф в розмірі 10200 грн. у відповідності до вимог ст.75 Закону України «Про виконавче провадження».
Як вбачається з доводів сторін, спірним є питання щодо порядку виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.06.2017 у справі №750/5605/17 в частині непроведення перерахунку та виплати стягувачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з серпня 2018 року.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон).
Статтею 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону).
Частиною першою статті 18 Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1, 16 частини третьої статті 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З системного аналізу викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, що не заперечується і Чернігівським Об'єднаним управлінням пенсійного фонду, позивачем до 01.08.2018 нараховувалось та виплачувалось ОСОБА_1 щомісячне грошове утримання судді у відставці з врахуванням 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення. Після 01.08.2018 Управління припинило виплату стягувачу грошового утримання із врахуванням матеріальної допомоги мотивуючи тим, що спір про врахування допомоги у суддівську винагороду після зміни грошового утримання суддям у 2018 році не досліджувався та судом у постанові від 23.06.2017 у справі №750/5605/17 не вирішувався.
Однак, суд із вказаною позицією не погоджується, враховуючи таке.
Зі змісту постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.06.2017, під час розгляду справи судом вирішено спір про наявність правових підстав для включення до заробітної плати для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці матеріальної допомоги на оздоровлення. У зв'язку з наведеним, постановою суду зобов'язано Чернігівське ОУПФ, в тому числі, включити до заробітної плати ОСОБА_1 для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці матеріальну допомогу на оздоровлення.
Тобто, вирішуючи спірні правовідносини суд встановив наявність правових підстав для включення до заробітної плати стягувача для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці матеріальної допомоги на оздоровлення. При цьому, суд звертає увагу, що вказаною постановою врахування матеріальної допомоги у складі грошового утримання не постановлено в залежність від змін грошового утримання працюючих суддів, та вона не має кінцевого періоду дії. Припинення позивачем нарахування та виплати стягувачу довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення в даному випадку є протиправним.
За наведених обставин, суд погоджується з позицією відповідача, що Чернігівським ОУПФ, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду україни з 01.08.2018 припинено виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.06.2017 у справі №750/5605/17, щодо якої на підставі виконавчого листа №750/5605/17 відкрито виконавче провадження №57723841, і не доведено наявності поважних причин його невиконання, а отже, ГТУЮ у Чернігівській області правомірно та обґрунтовано прийнято постанову від 13.12.2019 про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200,00 грн.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Аналогічна правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 6 лютого 2020 року у справі 750/2501/19.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області штрафу в розмірі 10200,00 грн. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже, відсутні правові підстави для скасування даної постанови, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.В. Карапута