Справа № 743/757/17
Провадження №1-в/743/1/20
05 березня 2020 року
Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - суддіОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю засудженого ОСОБА_3 , його захисника ОСОБА_4 , прокурорів Ріпкинського відділу Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки клопотання ОСОБА_7 від 04.12.2019 р. та заяву ОСОБА_7 від 30.01.2020 р. кожне про застосування до нього акту амністії та про звільнення від відбування покарання, призначеного за вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2017 року,
В провадженні Ріпкинського районного суду Чернігівської перебуває клопотання ОСОБА_3 від 04.12.2019 р. про застосування до нього акту амністії та про звільнення від відбування покарання, призначеного за вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2017 року та заява від 30.01.2020 р. аналогічного змісту.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 клопотання та заяву підтримали, вказавши, що:
- по-перше, ОСОБА_8 має матір, яка є особою з неоформленою інвалідність по зору;
- по-друге, ОСОБА_8 вже відбув половину строку покарання;
- по-третє, ОСОБА_8 засуджувався за ч. 2 ст. 185 КК України, що не є тяжким злочином.
Прокурор ОСОБА_5 просила в задоволенні клопотання та заяви відмовити через те, що на ОСОБА_3 не поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році».
Вислухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, за яке засуджений по даному кримінальному провадженню, вчинив 8 травня 2017 р., злочин, який ОСОБА_8 вчинив (ч. 2 ст. 185 КК України), згідно ст. 12 КК України класифікується, як злочин середньої тяжкості.
Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2017 року, який набрав законної сили 9 січня 2018 року, ОСОБА_3 було засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років 7 місяців позбавлення волі.
Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2018 року, за правилами ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII), ОСОБА_10 зараховано в строк відбування покарання за вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2017 року, строк попереднього ув'язнення - з 20 жовтня 2017 р. по 9 січня 2018 р. включно із розрахунку - один день затримання за два дні позбавлення волі.
Відповідно до ст.ст. 1-5 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, наведено перелік осіб, які підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 не підлягає звільненню, на підставі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», так як він не відноситься до передбачених в ній категорій громадян. При цьому, п. "є" вказаної статті передбачає, що піддягають звільненню особи, за певних умов, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.
В даному випадку, ОСОБА_8 не надав доказів того, що його матір досягла 70-річного віку, визнана інвалідом першої групи, не має інших працездатних дітей.
Крім того, ст.ст. 3, 4 вказаного Закону передбачено, що підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі:
- особи, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі ст. 1 цього Закону, засуджені за злочини, що не є тяжкими та особливо тяжкими та не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання;
- особи, зазначені у ст. 1 цього Закону, засуджені за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.
В даному випадку, Закон набрав чинності 07 вересня 2017 року, а ОСОБА_8 на день набрання Законом чинності не відбував покарання, він був засуджений 20 жовтня 2017 року і вирок набрав законної сили 09 січня 2018 р., отже він не підлягає звільненню, на підставі ст.ст. 3, 4 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Аналогічного висновку дійшов і Чернігівський апеляційний суд в ухвалі від 3 грудня 2019 р. під час апеляційного перегляду ухвали Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2019 року про відмову в задоволенні попереднього клопотання ОСОБА_3 про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 85, 86 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, ст.ст. 1-5, 9, 11 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 7 вересня 2017 року, ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні", суд
В задоволенні клопотання ОСОБА_7 від 04.12.2019 р. та заяви ОСОБА_7 від 30.01.2020 р. кожне про застосування до нього акту амністії та про звільнення його від відбування покарання, призначеного за вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2017 року - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_11