Справа № 991/864/20
Провадження №11-сс/991/140/20
05 березня 2020 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
учасники судового провадження не з'явилися,
розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.01.2020 про повернення скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених службових осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення.
Історія провадження
1.22.01.2020 ОСОБА_5 директору Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення («повідомлення про підозру в скоєнні злочину») стосовно Першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) за фактом злочину, передбаченого статтею 367 Кримінального кодексу України (далі - КК).
2.28.01.2020 ОСОБА_5 до Вищого антикорупційного суду подано скаргу на бездіяльність директора НАБУ, що виразилася у невнесенні відомостей його заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей (далі - ЄРДР) у визначений Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) строк та відмові у видачі витягу з ЄРДР.
3.31.01.2019 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі також - ухвала слідчого судді) повернуто скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених службових осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення.
4.10.02.2020 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.01.2020 (далі також - апеляційна скарга).
5.10.02.2020 ухвалою судді-доповідача призначено апеляційний розгляд апеляційної скарги.
Зміст та мотиви оскаржуваної ухвали
6.Оскаржуваною ухвалою слідчого судді скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність керівника НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про вчинення першим заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури кримінального правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 367 КК повернуто особі, яка її подала.
7.Слідчий суддя обґрунтував своє рішення тим, що оскільки у заяві про кримінальне правопорушення заявником викладені факти щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 367 КК першим заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, то відповідно до статті 33-1 КПК ця скарга не підсудна Вищому антикорупційному суду.
Вимоги і доводи апеляційної скарги
8.В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді, призначити судовий розгляд в суді першої інстанції.
9.Свої вимоги ОСОБА_5 обґрунтовує тим, що на його думку: (1) його скарга підсудна Вищому антикорупційному суду за територіальною підсудністю з огляду на місце знаходження прокурора САП, щодо якого він подавав заяву про кримінальне правопорушення, а саме м. Київ, вулиця Ісаакяна, 17; (2) положення статті 33-1 КПК щодо предметної підсудності Вищого антикорупційного суду не може бути застосована, оскільки по суті його заяви не було внесено відомості до ЄРДР, а отже не має самого кримінального провадження; (3) оскаржувана ухвала слідчого судді обмежує йому доступ до суду з метою захисту порушеного права.
Позиції учасників провадження
10.Учасники судового провадження в судове засідання не прибули та не надали Суду свої позиції щодо апеляційної скарги. Враховуючи, що такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, то їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК).
Оцінка та мотиви Суду
11.Суд приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та необхідність залишення її без задоволення, виходячи з таких підстав.
12.На досудовому провадженні заявником може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення (пункт 1 частини 1 статті 303 КПК).
13.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 КПК, з урахуванням положень глави 26 КПК (частина 1 статті 306 КПК).
14.У заяві про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 наводяться такі обставини, які на його думку свідчать про наявність ознак складу злочину у діях прокурора САП. ОСОБА_5 звертався до САП з низкою повідомлень про скоєння та підозру в скоєнні злочину, а також злочинів, що готуються. Однак у відповідь отримав листа від першого заступника керівника САП, з якого не вбачається належних, на думку заявника, дій щодо поновлення його прав як потерпілого, в чому вбачає ознаки злочину, передбаченого статтею 367 КК.
15.Предметна підсудність Вищого антикорупційного суду визначається статтею 33-1 КПК, а з 22.09.2019 - статтею 33-1 КПК з урахуванням положень пункту 20-2 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК у редакції Закону України № 100-IX від 18.09.2019.
16.Вищому антикорупційному суду підсудні серед іншого кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених у примітці статті 45 КК.
17.Кримінальне правопорушення, передбачене статтею 367 КК, не належить до корупційних злочинів, та інших злочинів, що відносяться до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.
18.Посилання апелянта на звернення із скаргою на бездіяльність НАБУ до Вищого антикорупційного суду за територіальною підсудністю (за місцезнаходженням САП) спростовуються положеннями частини 1 статті 32 КПК, якими встановлені виключення із загальних правил визначення територіальної підсудності. Підсудними Вищому антикорупційному суду є кримінальні провадження щодо злочинів, вчинених на усій території України, але виключно за умов відповідності їх умовам предметної підсудності цього суду.
19.Судом відхиляється аргумент скаржника щодо неправильного застосування слідчим суддею положень статті 33-1 КПК з огляду на відсутність кримінального провадження на етапі оскарження бездіяльності органу досудового розслідування щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
20.Так, положення статті 33-1 КПК, як і інших норм КПК щодо підсудності кримінальних проваджень слід тлумачити розширювально, тобто вони розповсюджують свій регулятивний вплив як на кримінальні провадження, так і на провадження з розгляду скарг в порядку пункту 1 частини 1 статті 303 КПК, оскільки КПК не містить інших норм щодо підсудності саме цієї категорії скарг. Тобто, в разі буквального тлумачення норм КПК про підсудність кримінальних проваджень, законом не було б визначено суд, встановлений законом (у розумінні практики Європейського суду з прав людини), уповноважений на їх розгляд, в тому числі скарги ОСОБА_5 .
21.Суд також не вбачає в постановленні оскаржуваної ухвали слідчого судді порушень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що виявляється в обмеженні права заявника на доступ до суду, оскільки структурним елементом права на справедливий суд, є право на «суд, встановлений законом», тобто «належний» або компетентний суд. Положення практики Європейського суду з прав людини стосовно тлумачення цього елементу «права на справедливий суд» отримали розвиток у статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за якою ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
22.В апеляційній скарзі містяться також аргументи, які жодним чином не обґрунтовують вимоги апеляційної скарги, тому Суд не надає їм оцінки. З цього приводу Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (пункт 29 рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A; пункт 58 рішення у справі Серявін та інші проти України, заява № 4909/04).
23.Враховуючи викладене, скарга ОСОБА_5 на бездіяльність керівника НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення першим заступником керівника САП, є непідсудною Вищому антикорупційному суду. Крім того, порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (пункт 6 частини 1 статті 412 КПК). Отже скарга ОСОБА_5 законно і обґрунтовано повернута заявнику слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
24.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін (пункт 1 частини 3 статті 407 КПК).
25.З огляду на вищевикладене Суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_5 слід відмовити, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.
26.Керуючись статтями 33-1, 304, 306, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів постановила:
1.Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.01.2020 про повернення скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених службових осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3