Номер провадження 22-ц/821/9/20Головуючий по 1 інстанції
Справа №695/147/19 Категорія: 307000000 Середа Л. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
05 березня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Шабельниківської сільської ради Золотоніського району про визнання права власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування, -
У січні місяці 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Шабельниківської сільської ради Золотоніського району про визнання права власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування.
В мотивування позовних вимог позивач вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на майно до складу якої, серед іншого, входить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 виявила намір належним чином оформити свої спадкові права, а тому звернулася до нотаріуса із відповідною заявою про прийняття спадщини.
Постановою від 17.01.2019 р. нотаріус відмовив позивачу ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії, оскільки на вище вказане спадкове майно відсутні документи, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно, а тому позивач змушена була звернутися до суду.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.05.2019 р. позовну заяву ОСОБА_2 задоволено. Визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом після померлого її чоловіка.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до свідоцтва про одруження (серії НОМЕР_1 від 29.01.2005 р.) позивач ОСОБА_2 та померлий ОСОБА_3 29.01.2005 р. одружилися, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за №2. Отже, суд встановив, що позивач у справі відноситься до першої черги права на спадкування за законом.
Задовольняючи позов судом була врахована довідка, видана Шабельниківською сільською радою Золотоніського району №17 від 10.01.2019 р., відповідно до якої згідно запису погосподарської книги №4 та погосподарської книги №3, особовий рахунок № НОМЕР_2 та особовий рахунок № НОМЕР_3 , за померлим ОСОБА_3 рахується житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , 1967 року побудови.
Суд зазначив, що на виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року №105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалися рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад і додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Однак, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували. За таких обставин суд прийшов до висновку, що оскільки будинок був побудований у 1967 році, а в сільській раді є відповідний запис в погосподарській книзі про власника вказаного будинку, то ОСОБА_3 за життя належав на праві власності будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , хоча і за життя він не отримав відповідного свідоцтва про права власності на цей житловий будинок. За таких обставин суд прийшов до висновку, що позивач належним чином прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 .
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу, яку мотивувала тим, що вона є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом за правом представлення, оскільки її мати - ОСОБА_4 , яка є рідною дочкою поморлого ОСОБА_3 , померла, ще ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апелянт вказує, що суд проігнорував той факт, що на підставі її заяви була заведена спадкова справа, та вирішив питання про її права та обов'язки, не залучивши її до участі у справі як іншого спадкоємця. Вважає, що вона мала бути залученою до кола спадкоємців за законом у якості відповідача по справі, оскільки від спадщини за законом не відмовлялася, про те, суд пороігнорував дану норму. Апелянт зауважує, що оформлення частини спадкового майна за заповітом, не позбавляє її права на спадкування іншого спадкового майна за правом представлення в порядку вимог ч.1 ст.1266 ЦК України, а тому просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року до участі у даній справі було залучено ОСОБА_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 - в якості правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача ОСОБА_2 (а.с.126-128).
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За приписами п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте рішення суду першої інстанції, на думку колегії суддів, зазначеним вимогам не відповідає.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Згідно із статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч.2 ст. 48 ЦПК України).
Згідно з ст. 50 ЦПК України, позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим виконавчим комітетом Шабельниківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області 06.03.2014 р. (а.с.5). Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
На момент смерті позивач ОСОБА_2 перебувала з ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 видане Шабельниківською сільською радою Золотоніського району Черкаської області 29.01.2005 р. (а.с.6), а тому прийняла спадщину у встановленому законодавством порядку, шляхом постійного проживання із своїм чоловіком - ОСОБА_3 .
Постановою Золотоніської державної нотаріальної контори від 17.01.2019 р ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно (а.с.13).
Заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини від 08.05.2014 р. (а.с.24) стверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно заповіту заповів ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,81 га згідно державного акта на право приватної власності на землю ІІІ-ЧР №043097 від 12.02.2003 р., яка розміщена на території Шабельниківської сільської ради (а.с.29), посвідченого секретарем Шабельниківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.
Матаріалами справи підтверджується факт родинного зв'язку апелянта ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , те, що вона є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом за правом представлення, оскільки мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 є рідною дочкою спадкодавця, і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 19.08.2006 р. (а.с.47).
Про родинний зв'язок ОСОБА_6 та ОСОБА_3 зокрема, свідчить і свідоцтво про народження ОСОБА_7 та свідоцтво про шлюб ОСОБА_8 (а.с.44).
Пред'являючи даний позов, ОСОБА_2 в якісті відповідача зазначила Шабельниківську сільську раду Золотоніського району, при цьому не залучила до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_1 , оскільки апелянт є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом за правом представлення.
Як передбачено п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Отже, незалучення ОСОБА_1 до участі у даній справі, є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення, та ухвалення нового - про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірний будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 травня 2019 року скасувати, ухвалити у справі нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Шабельниківської сільської ради Золотоніського району про визнання права власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний тест постанови складено 05 березня 2020 року.
Судді: