04 березня 2020 року
м. Черкаси
Справа № 707/3020/19
Провадження № 22-ц/821/466/20
категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Василенко Л. І.
суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В.
учасники справи:
позивач - Черкаська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Сагунівської сільської ради;
відповідач - ОСОБА_1 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Заклад дошкільної освіти загального типу розвитку «Пролісок»;
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської місцевої прокуратури на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 15 січня 2020 року у справі за позовом Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сагунівської сільської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Заклад дошкільної освіти загального типу розвитку «Пролісок» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, у складі судді Суходольського О. М.,
У грудні 2019 року Черкаська місцева прокуратура, в інтересах держави в особі Сагунівської сільської ради, звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Заклад дошкільної освіти загального типу розвитку «Пролісок» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника.
Своє право на звернення до суду позивач мотивував тим, що Черкаською місцевою прокуратурою в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», в процесі вивчення стану використання бюджетних коштів на фінансування діяльності закладів освіти Черкаського району Черкаської області, встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси у цивільній справі №711/2388/19 (з урахуванням ухвали Придніпровського районного суду міста Черкаси від 17 жовтня 2019 року про виправлення описки) задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Пролісок» Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, третя особа: Сагунівська сільська рада Черкаського району Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Судом визнано незаконними та скасовано наказ завідувача Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Пролісок» Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 3-к від 20 лютого 2019 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 », поновлено ОСОБА_2 на раніше займаній посаді двірника на 0,5 ставки, а також стягнуто із Закладу дошкільної освіти (ясла- садок) «Пролісок» Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області середній заробіток (0,5 ставки двірника) за час вимушеного прогулу в сумі 15 376 грн.
Вказане рішення суду набрало законної сили 11 листопада 2019 року.
На виконання даного рішення, наказом завідувача Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Пролісок» Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 32-к від 07 жовтня 2019 року, ОСОБА_2 поновлено на посаді двірника навчального закладу на 0,5 ставки з 21 лютого 2019 року.
Вважає доведеним встановлений судом факт, що звільнення ОСОБА_2 з посади двірника на 0,5 ставки закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Пролісок» Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області було здійснено завідуючою навчального закладу ОСОБА_1 з порушенням вимог трудового законодавства.
На виконання рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 04 жовтня 2019 року у цивільній справі № 711/2388/19 Сагунівською сільською радою ОСОБА_2 були виплачені грошові кошти в сумі 15 376 грн.
Зазначав, що винесення незаконного наказу завідуючої закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Пролісок» Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Балаш Л. П. зумовило понесення грошових витрат саме Сагунівською сільською радою Черкаського району Черкаської області, як засновником вказаного закладу освіти і саме сільська рада є органом, який уповноважений державою здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах.
Водночас, Сагунівська сільська рада самостійно з позовом означеної категорії не зверталася та не вбачає підстав для його пред'явлення, що слідує з інформації сільської ради № 1787/02-07 від 20 грудня 2019 року, де зазначено, що ОСОБА_1 вважала звільнення ОСОБА_2 законним і не мала на меті заподіяти шкоду підприємству, а також зобов'язалася добровільно сплачувати частинами заподіяну шкоду.
Крім того, сільською радою на запит прокурора надано копію листа адресованого ОСОБА_1 за № 02-09 від 18 листопада 2019 року з пропозицією добровільно відшкодувати завдану останньою шкоду внаслідок виплат пов'язаних із незаконним звільненням працівника.
Прокурор вважає, що не звернення з позовом та відповідна позиція Сагунівської сільської ради є нездійснення уповноваженим органом обов'язків по захисту порушених інтересів територіальної громади.
Зазначене стало підставою для звернення Черкаської місцевої прокуратури в суд з метою захисту інтересів держави в особі Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області.
Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду у сумі 15 376 грн.
Судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 15 січня 2020 року позов повернуто позивачу.
Ухвала суду мотивована тим, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, судом з'ясовано, що суб'єктом владних повноважень, який уповноважений на здійснення відповідних повноважень у спірних правовідносинах, на час звернення прокурора з позовом, є Сагунівська сільська рада Черкаського району, яка є органом місцевого самоврядування, та наділена повноваженнями захищати свої інтереси в суді. Крім того, суд звертає увагу, що Сагунівська сільська рада є органом місцевого самоврядування і у даному випадку, у питанні звільнення працівника, суд не вбачає порушень інтересів держави чи органів державної влади.
30 січня 2020 року Черкаська місцева прокуратура оскаржила ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 15 січня 2020 року про повернення позову в апеляційному порядку.
Просила скасувати ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 15 січня 2020 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Вважає, що Сагунівська сільська рада не здійснює захист своїх інтересів належним чином, що свідчить про виключний випадок для представництва її інтересів прокуратурою.
Зазначає, що стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку проводиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.
Стягнення із ОСОБА_1 суми завданих збитків внаслідок незаконного звільнення працівника, яка є вищою за розмір середнього заробітку, має відбуватися виключно в судовому порядку, а тому сам факт не звернення з позовом та відповідна позиція Сагунівської сільської ради є нездійсненням уповноваженим органом обов'язків по захисту порушених інтересів територіальної громади.
Враховуючи, що Сагунівською сільскою радою позову до ОСОБА_1 не заявлено, Черкаською місцевою прокуратурою подано позов з метою захисту порушених прав територіальної громади.
11 лютого 2020 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Черкаської місцевої прокуратури.
Вважає доводи скаржника необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
Зазначає, що Сагунівською сільською радою було направлено до неї вимогу про необхідність сплати 15 376 грн.
19 грудня 2019 року вона звернулась до Сагунівської сільської ради із заявою в якій зазначила, що виплачену суму 15 376 грн поверне до місцевого бюджету добровільно частинами, так як нею була допущена помилка при звільненні працівника ОСОБА_2
10 лютого 2020 року в бухгалтерії Сагунівської сільської ради вона отримала реквізити для перерахування коштів.
11 лютого 2020 року нею було сплачено частину у сумі 500 грн і в подальшому вона буде сплачувати частинами вказану суму.
Тому, у Сагунівської сільської ради Черкаської області та Черкаської місцевої прокуратури немає підстав звертатись до суду з позовом про стягнення коштів в судовому порядку.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві.
Частиною 2 ст. 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, апеляційний суд створив учасникам процесу у даній справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Ухвала суду, у відповідності до ст. 258 ЦПК України є видом судових рішень.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно з ч. 4 ст. 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (п. 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про прокуратуру»).
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру»).
В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 08 лютого 2019 року, справа № 915/20/18, постанові від 29 січня 2020 року, у справі № 515/2093/17.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру»).
Вказаним положенням кореспондують відповідні норми ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч. 4 , ч. 5 ст. 56 ЦПК України).
Системне тлумачення ч. 4 ст. 56 ЦПК України й абз. 1 ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Згідно з ч. 5 ст. 175 ЦПК України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Близька за змістом вимога застосовується згідно з абз. 1 і 2 ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», а саме: прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.
Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, згідно з ч. 4 ст. 56 ЦПК України, має наслідком застосування положень, передбачених ст. 185 цього кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки усунуті не були.
У даній справі, на виконання вищевказаних положень закону прокурором зазначалось, що, на його думку, невжиття Сагунівською сільською радою заходів щодо стягнення в судовому порядку із ОСОБА_1 суми завданих збитків внаслідок незаконного звільнення працівника, яка є вищою за розмір середнього заробітку порушує право громади с. Сагунівки, є нездійсненням уповноваженим органом обов'язків по захисту порушених інтересів територіальної громади та становить загрозу порушення інтересів держави.
На обґрунтування вказаних підстав позивач надав ряд доказів, серед яких: запит до Сагунівської сільської ради Черкаського району від 13 грудня 2019 року № 161-15591вих19 про надання інформації стосовно звернення стягнення із керівника навчального закладу шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення, запит на отримання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 жовтня 2019 року у справі № 711/2388/19, запит до Сагунівської сільської ради Черкаського району від 19 грудня 2019 року № 161/15859вих19 про надання інформації стосовно того, чи зверталася сільська рада з позовом в суд до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої незаконним звільненням або чи має намір звертатись до суду з відповідним позовом або не вбачає підстав для пред'явлення даного позову, зазначивши причини, лист-відповідь Сагунівської сільської ради від 19 грудня 2019 року №02-17/1787 про відсутність підстав для пред'явлення позову до ОСОБА_3 про відшкодування збитків.
Таким чином, прокурор виконав вимогу ч. 5 ст. 175 ЦПК України та навів підстави позову, а також обґрунтував їх доказами.
Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та помилково вважав, що відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.
Водночас, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Зі змісту п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України вбачається, що позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Тобто, у позовній заяві мають бути або зазначені докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, або підстави для звільнення від доказування таких обставин. Вказане відповідає ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього кодексу.
Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що ст. 175 ЦПК України вимагає вказувати у позовній заяві докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог (на підтвердження обставин, якими обґрунтовані ці вимоги). Незгода суду з наведеним у позовній заяві на виконання частини сьомої цієї статті обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для повернення позовної заяви, як помилково вважали суди у цій справі.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів прокуратури, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104цс 19, Верховний Суд у постанові від 15 січня 2020 року, справа № 126/786/19, постанові від 29 січня 2020 року, справа № 515/2093/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17 вказав, що, якщо суд прийде до висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у справі він має приймати рішення про відмову в позові.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 442/2705/17 та у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 645/1982/19.
Отже, відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді є підставою для відмови судом у позові по суті вимог.
Незгода суду з наведеним у позовній заяві обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва не є підставою для повернення позовної заяви, як помилково вважав суд першої інстанції у цій справі. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно із принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Доводи ОСОБА_1 , викладені у відзиві на апеляційну скаргу, відносно того, що вона вже почала добровільно відшкодовувати завдану нею шкоду Сагунівській сільській раді Черкаського району, завдану незаконним звільненням, з 20 лютого 2020 року не заслуговують на увагу, адже предметом апеляційного перегляду є саме перевірка наявності підстав для повернення позовної заяви станом на час постановлення оскаржуваної ухвали та в межах повноважень суду першої інстанції на етапі відкриття провадження.
Відповідно до положень п. 4 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Отже, ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 15 січня 2020 року про повернення позовної заяви у даній справі слід скасувати, у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права, а матеріали справи - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Черкаської місцевої прокуратури задовольнити.
Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 15 січня 2020 року у справі за позовом Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сагунівської сільської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Заклад дошкільної освіти загального типу розвитку «Пролісок» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, - скасувати.
Матеріали даної цивільної справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Текст постанови складено 04 березня 2020 року
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
Л. В. Нерушак