Справа №629/5927/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/818/20 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
25 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 28 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_8 , щодо продовження строків тримання під вартою, -
Цією ухвалою суд продовжив строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , строком на 60 днів в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27) до 26.01.20 року включно.
Судове рішення мотивоване тим, що існують ризики, передбачені ч. п.п. 1,3,5 1 ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу, прийняти нове рішення, яким обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вказує, що є всі підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Посилається на практику ЄСПЛ, згідно якої не можна без належних підстав утримувати особу під вартою.
Також, апелянт зазначає, що ризики не розкриті та не аргументовані ані прокурором ані судом.
Вказує, що доказів винуватості обвинуваченого немає.
Крім того зазначає, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, зареєстрований і проживає разом зі своєю матір'ю, яка є особою похилого віку, потребує постійного догляду.
Більш того, наголошує що обвинувачений є інвалідом 2-гої групи
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу та обрати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
Вказує, що інкримінованого злочину не вчиняв, є інвалідом.
Має доходи - отримує пенсію.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали свої апеляційні скарги, а також думку прокурора щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги обвинуваченого та захисника належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Із клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою вбачається, що зібрані під час досудового розслідування докази обґрунтовують підозру ОСОБА_8 у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме за ч.1 ст. 115 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років.
Такі злочини є надзвичайно небезпечними, адже людина, її життя, здоров'я та безпека належать до найвищих соціальних цінностей.
Також належить врахувати що ОСОБА_8 інкримінується завдання потерпілій не менше 17 ударів тупим твердим предметом в область голови, тулуба та кінцівок та не менше трьох гострим колюче-ріжучим предметом, після чого тіло потерпілої було перенесено та поміщено до сміттєвого бака з метою приховання злочину.
При цьому, колегія суддів ґрунтується на принципі презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред'явленого обвинувачення, суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_8 .
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»)
Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Суд першої інстанції вірно врахував дані про особу ОСОБА_8 , який раніше не судимий, не працював, пенсіонер, інвалід 2 групи.
Крім того належить врахувати, що в матеріалах судового провадженні містяться відомості про те що у Лозівському міськрайонному суді знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 296 КПК України.
За таких обставин ризик втечі обвинуваченого та вчинення іншого злочину існує поза розумним сумнівом.
Крім того, на думку колегії суддів існує ризик впливу на свідків з боку обвинуваченого, оскільки не всі свідки у справі допитані судом першої інстанції, що свідчить про те що з метою отримати покази недопитаних свідків на свою користь, обвинувачений може вдатися до дій пов'язаних з тиском на них.
Доводи обвинуваченого та його захисника про наявність у ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, відсутності судимості, матері похилого віку, яка потребує сторонньої допомоги, на думку колегії суддів не зменшують вагомість підстав для тримання обвинуваченого під вартою.
Відомостей про незадовільний стан здоров'я, що перешкоджає подальшому знаходженню ОСОБА_8 в умовах слідчого ізолятора суду апеляційної інстанції не надано.
При цьому, колегія суддів зазначає, що сторона захисту не позбавлена можливості надати такі відомості, в разі їх отримання, до суду першої інстанції, який здійснює розгляд обвинувального акту щодо ОСОБА_8 .
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника.
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 28 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_8 , щодо продовження строків тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді -