Справа №614/371/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/825/20 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
27 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Куп'янського районного суду Харківської області від 13 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_7 , щодо продовження строків тримання під вартою, -
Цією ухвалою суд продовжив строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 11 січня 2020 року.
Судове рішення мотивоване тим, що існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування від суду, вчинення іншого правопорушення та можливість незаконного впливу на свідків.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Вказує, що не погоджується з ухвалою районного суду, вважає її необґрунтованою та незаконною.
При цьому зазначає, що сторона обвинувачення тривалий час не може довести у суді його причетності до вчинення злочину, навмисно затягує розгляд справи.
Крім того, обвинувачений в апеляційній скарзі наголошує, що ризики, на існування яких посилався прокурор під час вирішення судом питання про продовження строку тримання під вартою, відсутні.
Стверджує, що він має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, до взяття під варту, по можливості, працював, в інших державах банківських рахунків, нерухомості та міцних соціальних зав'язків не має.
Також, зазначає, що за час перебування під вартою стан його здоров'я погіршився.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, подану обвинуваченим, а також думку прокурора щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу обвинуваченого належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Прокурор обґрунтовує підозру ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.13 ч.2 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України за своєю тяжкістю є особливо тяжким злочином, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років, зібраними під час досудового розслідування доказами.
Колегія суддів виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред'явленого обвинувачення, суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_7 .
При цьому колегія суддів враховує, що обвинуваченому інкримінується вчинення закінченого замаху на умисне вбивство, тобто закінченого замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчиненого особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
Такий злочин є надзвичайно небезпечним, адже людина, її життя, здоров'я, честь і гідність та безпека належать до найвищих соціальних цінностей.
При цьому захист інтересів особи та суспільства повинен бути забезпечений судом.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, офіційних джерел заробітку не має, не одружений, до взяття під варту проживав без реєстрації, раніше двічі судимий, у тому числі і за вчинення умисного вбивства.
Тобто, ОСОБА_7 раніше вже був засуджений до позбавлення волі за вчинення злочину проти волі, честі та гідності особи. Двічі відбував покарання в місцях позбавлення волі, проте висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти злочини.
Таким чином ризик втечі та вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення існує поза розумним сумнівом.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування ризику впливу на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, оскільки як зазначав прокурор під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції, обвинувачений обізнаний про особисті дані свідків та їх місце проживання, що свідчить про можливість незаконного впливу обвинуваченим на них з метою надання ними необхідних йому показів.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Куп'янського районного суду Харківської області від 13 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_7 , щодо продовження строків тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді -