Справа №638/13361/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/912/20 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
25 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_7 , щодо продовження строків тримання під вартою, -
Цією ухвалою суд продовжив строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 31 січня 2020 року.
Судове рішення мотивоване тим, що існують ризики передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема ризик переховування від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 , не погоджується з рішенням суду першої інстанції та просить застосувати до нього домашній арешт.
Вказує, що суд не врахував принцип презумпції невинуватості.
Крім того повідомляє, що доказів існування ризиків немає.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу, а також думку прокурора щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги захисника належить задовольнити частково, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Прокурор обґрунтовує підозру ОСОБА_7 , у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років зібраним під час досудового розслідування доказами.
Також належить врахувати, що ОСОБА_7 інкримінується вчинення грабежу, поєднаного із насильством, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
При цьому, колегія суддів ґрунтується на принципі презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред'явленого обвинувачення, суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_7 .
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»)
Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Суд першої інстанції вірно врахував дані про особу ОСОБА_7 який раніше не судимий, не працював, а отже законних джерел заробітку не мав, неодружений, не має офіційного місця реєстрації.
Таким чином міцні соціальні зв'язки у обвинуваченого відсутні.
За таких обставин ризик втечі обвинуваченого та продовження злочинної діяльності існує поза розумним сумнівом.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
Зокрема застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не доцільно застосовувати, оскільки ОСОБА_7 не має офіційного місця реєстрації.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_7 , щодо продовження строків тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді -