Рівненський апеляційний суд
Іменем України
04 березня 2020 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Березнівського районного суду Рівненської області від 19 лютого 2020 року,
з участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_6
прокурора - ОСОБА_7
підозрюваного - ОСОБА_8
захисника підозрюваного - ОСОБА_5
потерпілого - ОСОБА_9
встановила:
Ухвалою слідчого судді Березнівського районного суду Рівненської області від 19 лютого 2020 року, клопотання слідчого СВ Березнівського ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 , погоджене з прокурором Березнівського відділу Сарненської місцевої прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 - задоволено.
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. 89 КК України не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 / шістдесят / днів з 16 години 20 хвилин 19 лютого 2020 року до 16 години 20 хвилин 18 квітня 2020 року з утриманням в Рівненському слідчому ізоляторі/ м. Рівне вул. Дворецька,116/.
Визначено розмір застави в межах 80 /вісімдесят/ розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 162160 /сто шістдесят дві тисячі сто шістдесят / гривень.
З постанови суду вбачається, що 17 лютого 2020 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, між ОСОБА_4 та його ріднім братом - ОСОБА_9 , на подвір'ї території господарства, що розташоване в АДРЕСА_1 , на ґрунті довготривалих особистих неприязних відносин сталася словесна суперечка, під час якої у ОСОБА_4 виник умисел на заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій протиправний намір ОСОБА_4 , в той же час, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, перебуваючи на території господарства в АДРЕСА_1 , діючи умисно та з метою заподіяння смерті іншій людині, на ґрунті довготривалих неприязних особистих відносин, помітив металеві господарські вила, які стояли біля стіни в середині підсобного приміщення, взяв їх до рук та металевою основою вил «стержнями», тичком, умисно наніс один удар в область життєво важливих органів - обличчя та шиї своєму рідному братові ОСОБА_9 , в наслідок чого останній впав на коліна, а ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на настання смерті особі наніс ОСОБА_9 , не менше 3 (трьох) ударів кулаком правої руки в область обличчя останнього, від чого він впав спиною на землю та ОСОБА_4 , взявши до рук електричний подовжувач, який знаходився поблизу них, з метою доведення задуманого до кінця, накинув його на шию ОСОБА_9 , та почав душити, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді множинних різаних, рваних ран обличчя, відриву горла верхньої щелепи з проникненням в гайморову пазуху, однак не довів свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі.
Своїми умисними діями, які виразилися закінченому замаху на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Задовольняючи клопотання слідчого, суд слідчий суддя виходив з того, що перебуваючи на волі по місцю свого проживання, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, частина з яких проживають по сусідству, а частина є родичами потерпілого.
Не погодившись з оскаржуваною ухвалою захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 оскаржив її апеляційному порядку.
В поданій апеляційній скарзі просить ухвалу Березнівського районного суду Рівненської області від 19 лютого 2020 року в частині застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 діб та ухвалити нову, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби (з 22:00 до 07:00) строком на 60 діб.
Свої вимоги мотивує тим, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України є не обґрунтованою, оскільки слідчим встановлено умисел в заподіянні тілесних ушкоджень, а не замах на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому.
Крім того, судом не враховано, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, де проживає разом з дружиною та п'ятьма дітьми, за місцем проживання характеризується позитивно, алкогольних напоїв не вживає, з боку жителів села та сусідів на його поведінку скарг не надходило, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, а тому сам по собі факт вчинення кримінального правопорушення за відсутності конкретних фактів ухилення від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому слідству у будь-який спосіб, відсутність фактів незаконного впливу на свідків, свідчить про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 лютого 2020 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, між ОСОБА_4 та його ріднім братом - ОСОБА_9 , на подвір'ї території господарства, що розташоване в АДРЕСА_1 , на ґрунті довготривалих особистих неприязних відносин сталася словесна суперечка, під час якої у ОСОБА_4 виник умисел на заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій протиправний намір ОСОБА_4 , в той же час, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, перебуваючи на території господарства в АДРЕСА_1 , діючи умисно та з метою заподіяння смерті іншій людині, на ґрунті довготривалих неприязних особистих відносин, помітив металеві господарські вила, які стояли біля стіни в середині підсобного приміщення, взяв їх до рук та металевою основою вил «стержнями», тичком, умисно наніс один удар в область життєво важливих органів - обличчя та шиї своєму рідному братові ОСОБА_9 , в наслідок чого останній впав на коліна, а ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на настання смерті особі наніс ОСОБА_9 , не менше 3 (трьох) ударів кулаком правої руки в область обличчя останнього, від чого він впав спиною на землю та ОСОБА_4 , взявши до рук електричний подовжувач, який знаходився поблизу них, з метою доведення задуманого до кінця, накинув його на шию ОСОБА_9 , та почав душити, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді множинних різаних, рваних ран обличчя, відриву горла верхньої щелепи з проникненням в гайморову пазуху.
В подальшому, через крики дітей, які проживали в житловому будинку, за вищевказаною адресою припинив свої протиправні дії та відійшовши від нього, після чого викинув електроподовжувач з рук, Після вище вказаних дій ОСОБА_4 попрямував до свого господарства, не надаючи будь-якої допомоги своєму братові ОСОБА_9 , залишивши його стікати кров'ю на території господарства, що підтверджує умисел останнього на позбавлення життя свого брата. Вище вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинив на території господарства своєї сестри ОСОБА_11 у присутності сторонніх осіб, тобто сусідів та жителями вказаного домоволодіння, які стали прямими свідками протиправних дій підозрюваного.
З'ясовано, що на даний час ОСОБА_4 офіційно ніде не працевлаштований, на життя ніде не заробляє, по місцю проживання характеризується посередньо, на території сільської ради ніде не працює, одружений, освіта середня, займається веденням особистого домашнього господарства, має обмежене коло друзів, в громадському житті села активної участі не приймає, має 5 (п'ять) неповнолітніх дітей.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі не може гарантувати того, що при запобіжному заході у вигляді особистого зобов'язання чи домашнього арешту він зобов'язаний буде проживати поруч з потерпілим у кримінальному провадженні - його братом ОСОБА_9 та свідками події, що також являються його родичами, та зможе чинити на них тиск.
Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється, розмір покарання, який загрожує підозрюваному у разі доведення його винуватості, приймаючи до уваги конкретні обставини справи та дані про особу підозрюваного, а саме його вік, стан здоров'я, сімейний стан, характер соціальних зв'язків, спосіб життя взагалі, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .
Також з дотриманням вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя в ухвалі визначив розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених нормами КПК України. На думку колегії суддів такий розмір застави зможе гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Доказів на спростування висновків слідчого судді в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами провадження не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її скасування, а відтак тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Ухвалу слідчого судді Березнівського районного суду Рівненської області від 19 лютого 2020 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо Підозрюваного ОСОБА_4 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_12