Справа № 552/6101/18 Номер провадження 22-ц/814/305/20Головуючий у 1-й інстанції Миронець О. К. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
05 березня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Прядкіної О.В., Хіль Л.М.
секретар: Мисечко А.І.
імена (найменування) сторін:
позивач: Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго"
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Омелай Наталії Михайлівни
на рішення Київського районного суду м. Полтави, ухвалене 10 січня 2019 року у складі судді Миронець О.К.
по справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2018 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулось до суду із вказаним позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за послуги теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 18 044,17 грн. та понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог вказувало, що відповідачі є споживачами послуг теплопостачання, які надаються за адресою АДРЕСА_1 .
У зв'язку з тим, що споживачі своєчасно не вносять плату за послуги теплопостачання утворилась заборгованість, яка у добровільному порядку відповідачами не сплачена.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10 січня 2019 року позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 14 839,05 грн., 3% річних в сумі 708,08 грн., індекс інфляції в сумі 2 497,04 грн., а всього 18 044,17 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення вмотивовано тим, що відповідачі допустили неналежну оплату послуг теплопостачання, що є підставою для стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_2 - адвокат Омелай Н.М., просила скасувати його, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Рішення суду оскаржено адвокатом Омелай Н.М. виключно в інтересах відповідача ОСОБА_2 , а тому рішення місцевого суду, в силу положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом переглядається виключно в межах позовних вимог, пред'явлених ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 .
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення ухвалене у справі не повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" в період з 01 жовтня 2014 року по 01 жовтня 2018 року надавав послуги з теплопостачання до квартири АДРЕСА_2 .
За вказаний період нарахована заборгованість по оплаті послуг з теплопостачання у розмірі 14 839,05 грн.
Відповідно до довідки КП «ЖЕО №2» та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно єдиним власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 . Станом на 17 травня 2013 року разом з власником квартири була зареєстрована ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Статтею 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що послуги, які спрямовані на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням є комунальними послугами.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором чи законом.
Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Статтями 64, 68 ЖК України передбачено обов'язок споживачів своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки про склад сім'ї № 113 від 26 серпня 2019 року ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_2 не зареєстрована. Із вказаної квартири вона вибула 26 серпня 2015 року.
З копії паспорта громадянина України ОСОБА_2 вбачається, що з 11 грудня 2015 року вона зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 .
Враховуючи, ОСОБА_2 вибула з квартири АДРЕСА_2 26 серпня 2015 року, станом на 27 серпня 2015 року ОСОБА_2 не була споживачем послуг теплопостачання, що надавалися ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт заявляє клопотання про застосування строків позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст.ст. 257, 268 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не була повідомлена про час та місце розгляду справи у суді першої інстанції. Відомості про отримання ОСОБА_2 копії ухвали про відкриття провадження у справі у справі також відсутні.
Таким чином, у ОСОБА_2 не було можливості заявити клопотання про застосування позовної давності у суді першої інстанції.
Враховуючи, що станом на 27 серпня 2015 року у ОСОБА_2 був відсутній обов'язок з оплати послуг теплопостачання, то строк позовної давності за усіма періодичними платежами по оплаті послуг теплопостачання сплив 27 серпня 2018 року.
Із позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" звернувся у жовтні 2018 року, тобто після спливу строків позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а.с. 6-7), у жовтні 2017 року була здійснена оплата послуг з теплопостачання до квартири АДРЕСА_2 на суму 1793,83 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Проте, станом на жовтень 2017 року ОСОБА_2 не була споживачем послуг теплопостачання до квартири АДРЕСА_2 . Окрім того, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про здійснення проплати на суму 1793,83 грн. саме ОСОБА_2 .
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 вчинялися дії, які б свідчили про визнання нею свого боргу.
Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, місцевим судом ухвалено помилкове рішення в частині позовних вимог ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення в цій частині.
У той же час, не підлягає до задоволення вимога адвоката Омелай Н.М. про скасування судового рішення у повному обсязі, оскільки у справі вона є представником відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з договору № 62 про надання правової допомоги від 30 вересня 2019 року та ордером про надання правової допомоги № 153904 (а.с. 50-52). В матеріалах справи відсутні документи, які б надавали право адвокату Омелай Н.М. діяти в інтересах відповідача ОСОБА_2 , а відтак вона не має права ставити питання про скасування судового рішення в частині вимог до відповідача ОСОБА_1 .
Отже, апеляційна скарга адвоката Омелай Н.М. не підлягає задоволенню в частині позовних вимог ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, то на користь останньої з позивача підлягає стягненню 384,20 грн. судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення.
Окрім того, з ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» підлягає стягненню на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 643 грн.
Понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 , рішення в частині позовних вимог до якої залишено без змін.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Омелай Наталії Михайлівни задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 січня 2019 року в частині позовних вимог Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 384,20 грн.
Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь на користь держави судовий збір у розмірі 2 643 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" судовий збір у розмірі 1762 грн.
В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.Ю. Кузнєцова
Судді О.В. Прядкіна
Л.М. Хіль