Справа № 552/5263/19 Номер провадження 22-ц/814/499/20Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
05 березня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Бутенко С.Б., Хіль Л.М.
імена (найменування) сторін:
позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
відповідач: ОСОБА_1
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
на рішення Київського районного суду м. Полтави, ухвалене 05 грудня 2019 року у складі судді Васильєвої Л.М.
по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У вересні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вказаним позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 63 674,18 грн. та понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 17 жовтня 2011 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, на підставі якого останній було надано кредит у розмірі 1 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» (далі Умови) та «Тарифами Банку», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в анкеті-заяві.
Вказувало, що всупереч взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, ОСОБА_1 не здійснювала належну оплату за користування кредитними коштами, внаслідок чого станом на 31 серпня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 63 674,18 грн., яка складається з 1 898,57 грн. тіла кредиту; 56 460,60 грн. нарахованих відсотків за користування кредитом; 1 806,72 грн. - нарахованої пені та комісії; 500,00 грн. штрафу (фіксована частина); 3 008,29 грн. штрафу (процентна складова).
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2019 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 898,57 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило АТ КБ «ПриватБанк» та просило скасувати його в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів та неустойки, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог банку у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норма матеріального та процесуального права, а саме залишення поза увагою суду належного узгодження сторонами під час укладення кредитного договору усіх його істотних умов, у тому числі розмір процентів за користування кредитом та відповідальність за порушення умов договору у вигляді пені.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 20 серпня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір з відповідачкою, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 300 грн, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації (а.с. 5).
У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 5).
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 6) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 7-30).
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 17 жовтня 2011 року, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації, ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір з відповідачкою, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 1900 грн.
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 7).
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 39) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 14-38).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31 серпня 2019 року становить 63 674,18 грн., яка складається з 1 898,57 грн. тіла кредиту; 56 460,60 грн. нарахованих відсотків за користування кредитом; 1 806,72 грн. - нарахованої пені та комісії; 500,00 грн. штрафу (фіксована частина); 3 008,29 грн. штрафу (процентна складова).
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про доведеність вимог позивача виключно в частині тіла кредиту, оскільки такий висновок узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини.
Факт укладення між сторонами кредитного договору на підставі анкети-заяви від 17 жовтня 2011 року підтверджується доказами по справі та визнається сторонами.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Факт перебування сторін у договірних правовідносин сам по собі не визначає умов та змісту таких правовідносин.
Анкета-заява від 17 жовтня 2011 року не містить відомостей про процентну ставку. У ній відсутні й умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання.
Відповідач своїм підписом в анкеті-заяві дав свою згоду на те, що вказана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Позивачем не було надано суду Пам'ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів, які б містили відомості про процентну ставку та умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання, підписаних ОСОБА_1 .
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
За таких обставин, стягненню підлягає виключно доведена позивачем заборгованість за тілом кредиту, про що правильно зазначив місцевий суд.
Посилання апелянта на безпідставність висновку місцевого суду про надання банком безвідсоткового кредиту ОСОБА_1 не ґрунтуються на дійсних обставинах справи. Місцевий суд не робив будь-яких висновків про безвідсотковий характер отриманого ОСОБА_1 кредиту. Суд першої інстанції виходив з відсутності доказів про узгоджений сторонами розмір процентної ставки по кредиту. Заявлений позивачем розмір процентної ставки по кредиту має характер припущення, яке не може бути покладено в основу доказування.
Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.
В ході розгляду справи було встановлено, що АТ КБ «ПиватБанк» не здійснило належну оплату судового збору за подання апеляційної скарги. У матеріалах справи наявне платіжне доручення про сплату судового збору на невідомий рахунок. За таких обставин, судовий збір у розмірі 2 881,50 грн. підлягає стягненню на користь держави.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2019 року залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 2 881,50 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.Ю. Кузнєцова
Судді С.Б. Бутенко
Л.М. Хіль