Справа № 415/6668/19
Провадження № 22-ц/810/1036/19
02 березня 2020 року м.Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Авалян Н.М. (суддя-доповідач)
суддів - Дронської І.О., Єрмакова Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання - Перишкіна Т.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»
на рішення Лисичанського міського суду Луганської області (суддя Фастовець В.М.)
від 20 вересня 2019 року
у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»
відповідач - ОСОБА_1
встановив:
У серпні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором без номеру від 02 червня 2010 року, яка утворилась станом на 16 липня 2019 року, у загальному розмірі 115555, 19 грн., з яких:
2342,32 грн.-заборгованість за кредитом;
104734, 05 грн.-заборгованість по процентам за користування кредитом;
2500, 00 грн.- заборгованість за пенею та комісією;
500, 00 грн.- штраф (фіксована ставка);
5478, 82 грн- (процентна складова).
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 20 вересня 2019 року
в задоволенні позову відмовлено.
Позивач просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що висновок суду про недоведеність укладення кредитного договору не відповідає обставинам справи та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідач правом відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Сторони в судове засідання не з'явились, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи з огляду на те, що вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Апеляційний суд, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2, ч.5 ст.263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1, ч.2 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Суд встановив, що 02 червня 2010 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку. Однак, ця заява не містить положень про істотні умови кредитного договору: про розмір кредитного ліміту та розмір плати за користування кредитом (процентів). Також в заяві не зазначено дати отримання відповідачем банківської карти. Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт відповідача та витяг з Умов і правил надання банківських послуг відповідачем не підписані. Тому суд вважав, що сторони не уклали між собою кредитний договір, а відсутність укладеного кредитного договору тягне відмову у задоволенні позову, підставою якого є невиконання чи неналежне виконання умов такого договору.
Апеляційний суд вважає цей висновок суду першої інстанції помилковим та ввжає, що судом були порушені встановлені ст.89 ЦПК України правила оцінки доказів та невірно застосовано до спірних правовідносин положення ЦК України, якими урегульовано зобов'язальні правовідносини.
Надана суду першої інстанції анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та витяг з цих Правил свідчить про те, що відповідач звернувся до Банку для отримання кредитної картки «Універсальна», тобто з наміром отримати кредитні послуги з використанням банківської кредитної картки. Отримані відповідачем кредитні кошти відображені в розрахунку заборгованості, який підтверджує активне користування кредитними коштами за спірний період.
Вказані письмові докази за відсутності їх спростувань відповідачем, свідчать про те, що між сторонами виникли договірні відносини, оскільки відповідач звернувся до позивача, який є банківською установою за отриманням кредитних коштів та активно користувався отриманими кредитними коштами.
За своєю правовою природою підписання анкети-заяви є публічним договором приєднання.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст.627 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За вказаних обставин висновок суду про не доведенність договірних відносин сторін не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню, а позов в частині стягнення отриманих відповідачем від позивача кредитних коштів підлягає задоволенню у розмірі 2342, 32 грн.
Разом з тим не підлягає задоволенню позов в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам за коритсування кредитом у розмірі 104734,05 грн. стягнення пені та комісії у розмірі 2500,00 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) у розмірі 5478,82 грн. оскільки позивачем не надано доказів, що з відповідачем були погоджені умови договору про розмір відсоткової ставки за користування кредитом, а також про підстави та розмір комісії, пені та штрафів.
Позивачем на підтвердження доказів умов договору щодо процентів за користування кредитом, пені, комісії та штрафів до позовної заяви додані витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карток та витяг з Умов і Правил надання банківських послуг.
Проте, ці докази не свідчать про досягнуту домовленість сторін, оскільки відсутній підпис відповідача про ознайомлення з цими документами, а також не надано доказів того, що на момент підписання анкети-заяви відповідачем саме ці Тарифи та Умови і правила були розміщені для ознайомлення позичальників.
Враховуючи вказані обставини, апеляційний суд вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, а також пені, комісії та штрафів надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обставин, викладених в позовній заяві.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проте, позивачем, не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не було надано суду доказів на підтвердження обставин того, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Отже, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотків за користування кредитними коштами, а також пені, комісії та штрафів, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування та відповідальності за ненелажне виконання кредитого договору у розмірі та порядку, на які посилається позивач.
Надані позивачем суду апеляційної інстанції докази не приймаються з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
В позовній заяві позивач зазначає, що у разі неявки його представника в судове засідання не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку. До позовної заяви позивачем додано клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Заявляючи клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та про розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, особа усвідомлює, погоджується та несе ризики неможливості вчасно відреагувати на обставини, які будуть з'ясовані в ході проведення судового засідання, надати відповідні пояснення та додаткові докази або ж заявити клопотання.
За вимогами ст. 13 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Згідно зі ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначені статтею 374 ЦПК України, зокрема частиною першою якої встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 8 статті 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
При цьому, позивачем в порушення зазначених вимог процесуального законодавства не надано обґрунтування неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції у визначений цивільним процесуальним законодавством строк з причин, що не залежали від нього.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права щодо платності кредиту апеляційний суд відхиляє та зауважує, що відмова у стягнення процентів за користування кредитом з підстав недосягнення сторонами у письмовій формі згоди щодо їх розміру, не позбавляє позивача права пред'явлення вимоги до позичальника про стягнення процентів за користування кредитними коштами на підставі ст.1048 ЦК України.
Зазначеною нормою права передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Судові витрати підлягають відшкодуванню, виходячи з пропорційності задоволених позовних вимог, відповідно до п.3 ч.1 ст.141 ст. ЦПК України.
У зв'язку з частковим задоволенням позову (у розмірі 2% від ціни позову) підлягають відшкодуванню відповідачем понесені позивачем витрати по сплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2%, що в сумарному виразі становить 96, 05 грн.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 388, 389, 390, 391 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 20 вересня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України -14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість за кредитним договором без номеру від 02 червня 2010 року у розмірі 2342,32 грн. (тіло кредиту).
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 104734,05 грн.; заборгованості за пенею та комісією у розмірі 2500,00 грн.; штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн.; штрафу (процентна складова) у розмірі 5478,82 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»(ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) у відшкодування витрат на сплату судового збору 96,05 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Дата виготовлення повного тексту постанови - 04 березня 2020 року.
Головуючий: Н.М.Авалян
Судді: Ю.В.Єрмаков
І.О.Дронська