Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/266/20 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
03.03.2020 року. . м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 , на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.12.2019, якою засудженому
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимому, по даній справі засудженому 22.10.2018 Солом'янським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 185 КК України на підставі ст. 71 КК України до 2 років 20 днів позбавлення волі,
відмовлено в задоволенні клопотання про застосування до нього умовно - дострокового звільнення.
За участі учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
засудженого - ОСОБА_6 ,
Засуджений ОСОБА_6 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда із заявоюпро умовно - дострокове звільнення від відбування покараннямотивуючи це тим, що ним відбуто 3/4 строку призначеного судом покарання та він став на шлях виправлення.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.12.2019 у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_6 про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання призначеного за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 22.10.2018 - відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення, суд першої інстанції вказав на те, що хоча засуджений ОСОБА_6 і відбув три четвертих частини строку покарання призначеного судом, однак його поведінка, як процес виправлення та перевиховання, за весь час відбування покарання не є взірцевою, не була позитивним прикладом для інших засуджених та не вказує на те, що процес його виправлення досяг тієї стадії, на якій відбування ним призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі.
Засуджений ОСОБА_6 ,не погоджуючись з таким рішенням суду, у своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання та застосувавши ст. 81 КК України, звільнити його від подальшого відбування покарання умовно-достроково.
Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував тих обставин, що він за час відбування покарання в умовах ДУ «Кропивницька ВК (№6)» був працевлаштований у церкві установи, з липня по жовтень 2019 року працював на виробництві установи, а саме в цеху виготовлення цвяхів, проявляв добросовісне ставлення до праці, вчасно та якісно виконував виробничі завдання, мав сумлінну поведінку, за що був один раз заохочений правами начальника установи. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою, виконував ремонтні роботи на відділенні та ремонтні роботи фасаду відділення, залучається до робіт без оплати праці. При цьому, судом також не в враховано стан його здоров'я, оскільки відповідно до довідки та акта огляду медико-соціальної експертної комісії, він є інвалідом 3 групи з 06.03.2019.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_6 , який повністю підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, думку прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану, дослідивши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Так, згідно до вимог ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не сам факт відбуття визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання виправлення засудженого.
Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Як наголошено в роз'ясненнях, викладених у пунктах 2 та 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», головною умовою для прийняття рішення суду про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, при цьому слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
З матеріалів клопотання на засудженого ОСОБА_6 вбачається, що в місцях позбавлення волі останній перебуває з 24.05.2018. За час перебування в Київському СІЗО допустив 2 (два) порушення встановленого режиму утримання у виді порушення ПВР, за які був притягнутий до дисциплінарної відповідальності правами начальника СІЗО у виді догани. Заохочень не мав.
З 30.01.2019 відбуває покарання у Кропивницькій ВК №6. За час відбування покарання в установі допустив 1 (одне) порушення встановленого порядку відбування покарання, у виді вилучення заборонених предметів, за що був притягнутий до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи у виді суворої догани. Стягнення погашене у встановленому законом порядку. Стосовно скоєного злочину розкаюється. Міру покарання призначену судом вважає справедливою. Приймає участь у реалізації програм диференційованого впливу «Професія». Бере участь у виховних заходах, які проводяться в установі.
З характеристики та особової справи на засудженогоОСОБА_6 вбачається, що останній раніше неодноразово був засуджений за умисні корисливі злочини до покарання у виді позбавлення волі та був звільнений умовно-достроково, після чого знову скоював умисні корисливі злочини, в тому числі і в період умовно-дострокового звільнення (а саме через декілька тижнів після УДЗ), що свідчить про те, що останній на шлях виправлення не став та у разі звільнення умовно-достроково зможе продовжити злочинну діяльність. До того ж останній злочин, за вчинення якого він наразі відбуває покарання, ОСОБА_6 також винив в період умовно-дострокового звільнення.
З урахуванням сукупності викладених обставин, колегія суд вважає, що засуджений, який раніше відбував покарання у виді позбавлення волі за умисні злочини і був звільнений умовно-достроково, після чого знову скоював умисні корисливі злочини, в тому числі і в період умовно-дострокового звільнення, заякі його було засуджено до позбавлення волі, хоча й відбув дві третини строку покарання, призначеного йому судом та має позитивне ставленням до праці, однак його поведінка за весь час відбування покарання, як процес виправлення та перевиховання, не є взірцевою.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо недостатності підстав вважати, що засуджений ОСОБА_6 став на шлях виправлення і довів це сумлінною поведінкою та ставленням до праці та обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції не врахував, що він не порушує режиму утримання колегія суддів вважає такими, що не дають достатніх підстав для задоволення його клопотання, оскільки останній своєю поведінкою та ставленням до праці за весь час відбування покарання не довів своє виправлення та потребує подальшого контролю з боку адміністрації установи виконання покарань.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_6 , а тому ухвалу суду першої інстанції слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.12.2019, якою засудженому ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні його клопотання про застосування до нього умовно-дострокового звільнення - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4