Житомирський апеляційний суд
Справа №283/1931/17 Головуючий у 1-й інст. Ярмоленко В. В.
Категорія 27 Доповідач Талько О. Б.
25 лютого 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.
за участю секретаря Пеклін Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №283/1931/17 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 23 січня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Ярмоленка В.В.,
У жовтні 2017 року Акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулось до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 18 січня 2011 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладений договір, згідно з яким банк надав останньому кредит в розмірі 12100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
ОСОБА_3 підписав заяву, відповідно до якої погодився з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. При укладенні вказаного договору відповідач надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Разом з тим, боржник свої зобов'язання за фактичне використання кредитних коштів належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 27 вересня 2017 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 28305 грн. 19 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у сумі 1967 грн. 62 коп., заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 14220 грн. 50 коп., 10293 грн. 01 коп. пені , а також штрафів: 500 грн. (фіксована частина) та 1324 грн. 06 коп. (процентна складова).
Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 28305 грн. 19 коп.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 23 січня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ КБ « ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 7738 грн. 48 коп.
В апеляційній скарзі АТ «КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати відсотків та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь АТ КБ « ПриватБанк» 14220 грн. 50 коп., а в іншій частині рішення залишити без змін.
Зокрема, зазначає, що суд не надав належної оцінки тій обставині, що відповідач підписав заяву, відповідно до якої погодився з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. З наведеного вбачається, що, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, відповідач висловив свою згоду з формою договору та його умовами, зокрема, й з підвищенням відсоткової ставки.
Після відкриття апеляційного провадження було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 28 січня 2020 року до участі у справі залучено правонаступника відповідача - ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його законний представник ОСОБА_2 .
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 січня 2011 року ОСОБА_3 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ “ПриватБанк”. У вказаній заяві відсутні умови договору про встановлення відсоткової ставки за користування кредитом.
Разом з тим, долучена до матеріалів довідка про умови кредитування свідчить про те, що сторони погодили відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 2.5 % річних. Зазначена довідка підписана відповідачем.
На підтвердження факту укладення договору, окрім вказаної анкети-заяви, позивач надав суду витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які були розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Наявна в матеріалах справи виписка з рахунку свідчить про те, що на підставі зазначеної заяви ОСОБА_3 надані кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 13700 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, банк посилався на ту обставину, що ОСОБА_3 належним чином не виконує кредитні зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 27 вересня 2017 року утворилась заборгованість в розмірі 28305 грн. 19 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у сумі 1967 грн. 62 коп., заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 14220 грн. 50 коп., 10293 грн. 01 коп. пені , а також штрафів: 500 грн. (фіксована частина) та 1324 грн. 06 коп. (процентна складова).
Відповідно до ст.ст. 1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Долучений до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг передбачає можливість збільшення банком розміру відсоткової ставки. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Умови були надані ОСОБА_3 для ознайомлення та були погоджені ним при підписанні анкети-заяви.
Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) зроблено висновок про те, що роздруківка Умов та правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони ( банку), яка може вносити відповідні зміни в умови і правила надання банківських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у вищезгаданій постанові від 3 липня 2019 року дійшла висновку про те, що в даному випадку неможливо застосовувати до вказаних правовідносин положення частини 1 ст.364 ЦК України, оскільки Умови та правила, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ “ПриватБанк” з часу виникнення спірних правовідносин й до звернення позивача до суду з даним позовом, що не виключає можливості долучення кредитором до позовної заяви витягу з Тарифів та Умов у будь-яких редакціях, найбільш сприятливих для задоволення позову.
Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позичальнику Умови та правила надання банківських послуг та за відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про порядок збільшення відсоткової ставки, наданий банком витяг з Умов не може розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з ОСОБА_3 кредитного договору.
Надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг, враховуючи їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані позичальником. Лише факт безпосереднього підписання позичальником Умов та правил може свідчити про прийняття ним запропонованих йому умов кредитування. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони дійшли згоди та обумовили у письмовому вигляді можливість підвищення відсоткової ставки.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, у вищезазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов і правил надання банківських послуг, оскільки зазначені Умови та правила становлять значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для їх розуміння.
Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що при укладенні договору з ОСОБА_4 банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України “ Про захист прав споживачів” щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та надав би можливість покласти на слабшу сторону- споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Наданий позивачем розрахунок свідчить про те, що при нарахуванні відсотків застосовувалась підвищена відсоткова ставка, розмір якої не був погоджений сторонами кредитного договору.
Окрім того, при здійсненні розрахунку заборгованості зі сплати відсотків банк нараховував відсотки на тіло кредиту та прострочені відсотки, що не відповідає вимогам законодавства.
За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що розмір заборгованості зі сплати відсотків становить 1770 грн. 86 коп., врахувавши заборгованість зі сплати тіла кредиту, відсоткову ставку 30,0 % річних та період прострочення виконання зобов'язань.
Таким чином, відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду в частині позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати відсотків.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
В решті рішення не оскаржується, отже не є предметом апеляційного розгляду.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення Малинського районного суду Житомирської області від 23 січня 2018 року в частині позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати процентів , - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча Судді: