Провадження № 22-ц/803/1643/20 Справа № 199/12397/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Руденко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
05 березня 2020 року
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.
розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2013 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
В листопаді 2013 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Заочне рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровська, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19 листопада 2013 року та до досягнення дітьми повноліття.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 229,40 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2013 року у цивільній справі №199/12397/13 по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2013 року від інших учасників справи до суду не надходило.
Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, за відсутності клопотань будь-якої зі сторін про інше, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач є батьком неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зобов'язаний утримувати дітей до їх повноліття.
Але з таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 06.05.2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі, який зареєстрований відділом РАГС Амур-Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровська, актовий запис №185 (а.с.4).
Сторони від шлюбу мають доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 7).
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 181 Сімейного Кодексу України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
З матеріалів справи вбачається, що у своїй позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що на час звернення з даним позовом до суду вона та відповідач мешкають разом та їх доньки, що мешкають з ними знаходяться на повному утриманні позивачки.
Проте, зазначене не відповідає дійсності, з огляду на наступне.
Згідно з письмовими поясненнями сусідів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які засвідчені підписом та печаткою голови квартального комітету №31 ОСОБА_8 вбачається, що починаючи з 10.10.2013 року ОСОБА_2 перестала проживати разом з відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 74, 75, 76).
З наданої довідки №119556 голови квартального комітету №31 від 26.09.2019 року встановлено, що донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживала за адресою: АДРЕСА_1 з дня народження та по ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 68).
З наданої довідки №119556 голови квартального комітету №31 від 26.09.2019 року встановлено, що донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживала за адресою: АДРЕСА_1 з дня народження та по ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 72).
Отже, доньки ОСОБА_1 проживали разом з відповідачем та перебували на його утриманні.
Разом з тим, в період з 01.09.2015 року по 30.06.2018 року донька ОСОБА_9 навчалась в державному навчальному закладі “Дніпровський технологічно-економічний коледж”, що підтверджується довідкою №64 від 25.09.2019 року (а.с. 69) та характеристикою (а.с. 70), в якій вказано, що ОСОБА_3 проживала за адресою АДРЕСА_1 та відповідно перебувала на утриманні батька.
В період з 01.09.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 донька ОСОБА_10 навчалась в закладі освіти “Середня загальноосвітня школа №116“ Дніпровської міської ради, що підтверджується довідкою №179 від 24.09.2019 року (а.с. 73) та доводить те, що остання проживала за адресою АДРЕСА_1 разом з батьком та перебувала на його утриманні.
Отже, твердження позивача про те, що діти проживали разом з нею та були на її утриманні, в результаті чого вона мала право на стягнення аліментів з відповідача, спростовуються наведеними вище доказами і поясненнями свідків.
Окрім того, лише 21.07.2019 року позивач отримала рішення суду від 09.12.2013 року, тобто через шість років після ухвалення оскаржуваного рішення суду.
Тобто, протягом шести років з 2013 -2019 роки ОСОБА_2 не мала майнових претензій до відповідача з приводу сплати аліментів на дітей, що також в свою чергу доводить те, що діти проживали разом з батьком ОСОБА_1 , який їх й утримував.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2013 року необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - відмовити.
На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2013 року - скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді О.П.Варенко
В.С.Городнича