Провадження № 11-сс/803/273/20 Справа № 182/650/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 лютого 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2020 року, якою задоволено частково клопотання слідчого СВ Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській обл. ОСОБА_9 , яке погоджено прокурором Нікопольської місцевої прокуратури ОСОБА_6 по кримінальному провадженню, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.02.2020 року № 12020040340000341 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Нікополь Дніпропетровської обл., громадянина України, не працює, не одружений, базовою загально-середньою освітою, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2020 року було частково задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 01.04.2020 року та покладено на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя вважає, що заявлений стороною обвинувачення ризик переховування від органів досудового розслідування або суду, об'єктивно існує, бо підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі строком від 7-ми до 12-ти років з конфіскацією майна, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, відсутність постійного місця роботи, законного джерела доходів, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тому без застосування жодного запобіжного заходу до нього, останній зможе залишити місце свого проживання.
Що стосується наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що вказаний ризик стороною обвинувачення не доведено, оскільки за пред'явленою підозрою останній вчинив закінчений злочин, є раніше не судимим (не має схильності до вчинення злочинів), за місцем проживання та за місцем навчання характеризується абсолютно позитивно. Також, стороною обвинувачення, у клопотанні не доведено наявність ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з метою зміни ними показів.
Разом з тим, слідчий суддя не погоджується з наявністю ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України в тій мірі, що для його запобігання необхідно застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що обґрунтованість підозри повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у своїй сукупності, які безпосередньо досліджені слідчим суддею під час судового розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу. Крім того, в судовому засіданні встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, тобто встановлена наявна необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_7 .
Прокурор зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду існує, оскільки, враховуючи значну суспільну небезпеку та суспільний резонанс кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, час, що минув з моменту вчинення кримінального правопорушення та етап досудового розслідування, необхідність проведення ряду слідчих та процесуальних дій, ступінь тяжкості вчиненого та невідворотність покарання, що може загрожувати ОСОБА_7 у випадку визнання винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, є ризик втечі, який підтверджений в ході досудового розслідування, а саме після вчинення умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення ОСОБА_7 із місця його вчинення зник та був затриманий працівниками поліції за місцем свого мешкання. Відповідно до ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості вчинений ОСОБА_7 злочин, передбачений ч.3 ст. 187 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину, а тяжкість у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши належний запобіжний захід.
Разом з тим, прокурор наголошує на ризику незаконного впливу на потерпілих, свідків у даному кримінальному провадженні, що підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_10 , яка повідомила у судовому засіданні про те, що побоюється за своє життя та здоров'я, життя та здоров'я своєї сім'ї, саме з боку підозрюваного ОСОБА_7 , який має реальну можливість впливу на свідків та потерпілу з метою зміни їх показань та неповідомлення про свій незаконний вплив слідчому, прокурору або суду, що в подальшому може призвести до ухилення від кримінальної відповідальності, так як злочин ОСОБА_7 вчинений на адміністративно-територіальній одиниці, де підозрюваний спільно проживає зі свідками, яких допитано під час досудового розслідування та, яких не допитано в судовому засіданні. Крім того, слідчий суддя помилково прийшов до висновку про наявність міцних соціальних зв'язків підозрюваного, оскільки допитана у судовому засіданні матір підозрюваного ОСОБА_11 не має на підозрюваного ніякого впливу та їй невідомо чим саме займається її син.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засідання прокурор підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив задовольнити її в повному обсязі з підстав наведених у ній.
Підозрюваний та захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи сторони обвинувачення, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло. Також встановлено, що ОСОБА_7 01 лютого 2020 року повідомлено про підозру у вчиненні вказаного злочину, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про підозру.
Крім того, положеннями частини 1 статті 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у рішенні від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", рішенні від 29 вересня 2011 року у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України" зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинно мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
На думку колегії суддів, при обрані ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ці вимоги закону були дотримані.
Доводи прокурора про те, що підозрюваний є суспільно небезпечним, може знехтувати покладеними на нього обов'язками, залишити місце проживання та продовжити вчиняти нові корисливі злочини, а тому єдиним необхідним та достатнім запобіжним заходом буде тримання під вартою є безпідставними, оскільки прокурором не надано доказів того, що підозрюваний може знехтувати покладеними на нього обов'язками, як і не доведено, що запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту буде недостатньо для запобігання встановленим судом ризикам.
Твердження прокурора про те, що ОСОБА_7 не працює, не одружений, та фактично не має можливості утримувати себе за місцем проживання, так як не має жодного джерела доходу, не може бути прийнято до уваги апеляційним судом, оскільки вказана обставина була врахована судом першої інстанції та їй була надана належна оцінка в сукупності з іншими доказами при розгляді клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що існує ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків у даному кримінальному провадженні, що підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_10 , яка повідомила у судовому засіданні про те, що побоюється за своє життя та здоров'я, життя та здоров'я свої сім'ї, саме з боку підозрюваного ОСОБА_7 , не можуть бути прийняті до уваги, оскільки потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні суду першої інстанції показала, що знайома з підозрюваним. Останній з її старшим сином займався баскетболом, у них були дружні відносини. Про існування будь-якого боргу перед ОСОБА_7 син їй не повідомляв, і зараз його існування заперечує. Вона ОСОБА_7 знає лише з хорошого боку, не розуміє, чому він так вчинив. Ігрову приставку їй повернено. Вважала, за можливе застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки перебування його за ґратами лише погіршить ситуацію.
Крім того, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що слідчий та прокурор не довели суду, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Колегія суддів вважає, що наявність щодо підозрюваного інших ризиків з числа, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначених слідчим у своєму клопотанні, не є достатньою вагомістю для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою, у зв'язку з чим доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_7 саме цього виключного запобіжного заходу, колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення щодо останнього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України лише у такий спосіб.
Також, відповідно до положень чинного Кримінального процесуального кодексу України, запобіжний захід застосовується з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням існуючим ризикам. Запобіжний захід має відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого особа підозрюється, а також бути співмірним з існуючими ризиками та даними про особу підозрюваного.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при обрані запобіжного заходу ОСОБА_7 , у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України дослідив та достатньою мірою взяв до уваги фактичні обставини, що підлягають врахуванню згідно ст. 178 КПК України. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що всі обставини, враховані судом, у сукупності дають достатні підстави для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді суду першої інстанції про те, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту є достатнім для забезпечення належної поведінки підозрюваного та дієвості кримінального провадження щодо нього.
При цьому також приймається до уваги, що на протязі часу з дня обрання запобіжного заходу та до дня апеляційного розгляду не виникло будь-яких підстав для висновку, що запобіжний захід у виді домашнього арешту не є дієвим та достатнім для усунення наявних щодо ОСОБА_7 ризиків.
Отже, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 181 КПК України, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, тому в задоволенні вимог апеляційної скарги прокурора слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд,-
Апеляційну скаргу прокурора Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2020 року, якою задоволено частково клопотання слідчого СВ Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській обл. ОСОБА_9 , яке погоджено прокурором Нікопольської місцевої прокуратури ОСОБА_6 по кримінальному провадженню, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.02.2020 № 12020040340000341 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4