Провадження № 22-ц/803/1109/20 Справа № 203/1305/19 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
26 лютого 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,
за участю секретаря - Порубай М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дітей, -
У квітні 2019 року позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що з 05.08.2011 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано 06.02.2017 року. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей - синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із нею. Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 23.02.2017 року з відповідача було стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; а також аліменти на її утримання до досягнення дитиною трьох років в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача. Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.10.2017 року мінімальний розмір аліментів на утримання дітей було збільшено до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Проте, аліменти відповідачем сплачуються нерегулярно та на теперішній час існує заборгованість в сумі 8639 грн. 28 коп. В зв'язку з тим, що у молодшого сина діагностували артрози невідомої етіології, нею було проведено обстеження дитини у м.Києві у Національній дитячій спеціалізованій лікарні «ОХМАДИТ». За результатами обстеження було рекомендовано подальше обстеження дитини за місцем проживання. В зв'язку з цим, восени 2018 року вона зверталась до лікаря кардіолога та дитині було зроблено відповідні обстеження. В січні 2019 року через загострення артрозів у дитини та діагностування інших відхилень показників крові, лікарем-гематологом були рекомендовані інші більш складні аналізи крові та видане направлення на обстеження до Центру патології гемостазу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАДИТ» для консультації та дообстеження дітей. Всього за період з січня 2018 року по квітень 2019 року на обстеження та лікування дітей нею було витрачено 86192 грн. 14 коп. за рекомендацією педіатра та гематолога з метою укріплення здоров'я синів, поліпшення їх загального фізичного розвитку, загартування та виявлення і розвитку здібностей, вона придбала річні абонементи до басейну, а також додатково оплачуються додаткові тренування старшого сина перед змаганнями. Загальна вартість абонементів склала 11171 грн. Старший син має логопедичні проблеми, в зв'язку з чим на заняття із логопедом нею було витрачено 1000 грн. Також старший син навчається грати на блок-флейті та відвідує програму «Виховання мистецтвом» в Арт-центрі «Квартира». За вказані заняття нею було сплачено 4400 грн. Крім того, для забезпечення належного культурного, духовного та соціального розвитку дітей, вона регулярно відвідує з ними музичні концерти, музейні вистави, на які було витрачено 657 грн. Загальна сума додаткових витрат склала 103420 грн. 14 коп.
В зв'язку з цим, посилаючись на те, що відповідач участі у додаткових витратах на дітей не несе, на її звернення не реагує, позивачка просила суд стягнути з останнього Ѕ частину понесених додаткових витрат в сумі 51710 грн. 07 коп.
Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 серпня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивачки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткові витрати, понесені на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в сумі 38347 грн. 48 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 вересня 2019 року виправлено описку, допущену в тексті рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 серпня 2019 року, вказано, що вважати правильним по всьому тексту рішення прізвище, ім'я та по батькові дітей, на утримання яких стягнуто додаткові витрати, є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Не погодившись із рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 серпня 2019 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати оскаржуване рішення суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та на неправильне застосування норм матеріального права.
Сторони своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подачі відзиву на апеляційні скарги, не скористались.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони з 05.08.2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , які після розірвання шлюбу між сторонами за рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 06.02.2017 року залишились проживати разом із позивачкою.
Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 23.02.2017 року у цивільній справі №203/139/17, провадження №2/0203/467/2017, яке набрало законної сили з відповідача на користь позивачки було стягнуто аліменти на утриманнях малолітніх дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку )доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12.01.2017 року та до досягнення дітьми повноліття.
За рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.10.2017 року у цивільній справі №203/2822/17, провадження №2/0203/1094/2017, яке набрало законної сили, мінімальний розмір присуджених аліментів на утримання дітей було збільшено та призначено до стягнення аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно та до досягнення дітьми повноліття.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що понесені позивачкою витрати на лікування та обстеження дітей, медичні обстеження, в зв'язку з наявними в них захворюваннями, у сенсі положень ст.185 СК України відносяться до додаткових витрат.
Вказані витрати підтверджені позивачкою належними та допустимими доказами, актом виконаних робіт з надання медичних послуг на суму 350 грн. (а.с.48); видатковими накладними КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня» ДОР щодо витрат позивачки на придбання медичних препаратів на суму 25634 грн., 26210 грн. 72 коп., 22785 грн. 76 коп. (а.с.53,54).
Також, судом встановлено, що відповідно до лікарських рекомендацій позивачкою проводились обстеження дитини у Національній дитячій спеціалізованій лікарні «ОХМАДИТ» (а.с.47,51).
В зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що до додаткових витрат також слід віднести витрачені позивачкою кошти на придбання проїзних квитків із м.Дніпро до м.Києва та в зворотному напрямку, для проходження обстеження в дитини в зазначеній вище лікарні.
Відповідно до довідки та консультативного висновку Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАДИТ» вбачається, що обстеження дитини проводились 11.04.2018 року та 31.01.2019 року.
Враховуючи вищезазначене, суд відніс до додаткових витрат, сплачені позивачкою кошти на придбання проїзних квитків у відповідні періоди квітня 2018 року та січня 2019 року, а саме: в сумі 231 грн. 06 коп., 301 грн. 41 коп., 268 грн. 05 коп., 206 грн. 03 коп., 231 грн. 54 коп., 286 грн. 70 коп., 200 грн. 69 коп. (а.с.31-37).
Таким чином, суд встановив, що загальний розмір вказаних вище додаткових витрат складає 76694 грн. 96 коп.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для стягнення додаткових витрат у розмірі 38347 грн. 48 коп., що становить половину понесених позивачем додаткових витрат на лікування та обстеження дітей, а також на придбання проїзних квитків у зв'язку з цим. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що вказані вимоги не підтверджені належними доказами, а також те, що зазначені додаткові витрати не є такими, що викликані особливими обставинами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , посилається на те, що, обставини та висновки суду щодо понесення позивачем витрат на придбання ліків в розмірі 25634,00 грн., 26210,72 грн., 22785,76 грн., які суд першої інстанції визнав встановленими - недоведені та не відповідають обставинам справи. Що стосується витрат на придбання позивачем проїзних квитків у відповідні періоди в сумі 231,06 грн., 301,41 грн., 268,05 грн., 206,03 грн., 231,54 грн., 286,70 грн., 200,69 грн. (а.с. 31-37), представник апелянт вказує, що згідно довідки про доходи від 18.06.2019 р., яка надана за місцем роботи відповідача СК “СКІФІЯ”, відповідач отримує заробітну плату за місцем своєї роботи після утримання обов'язкових платежів та сплати аліментів в середньому розмірі 4000,00 грн., інших доходів не має, що відповідно до правового висновку ВСУ у справі № 6-1489цс17 від 13.09.2017 р. має бути враховано при вирішенні питання про стягнення додаткових витрат на дітей зумовлених особливими обставинами. Також, представник апелянта зазначає, що позивачем не надано жодного допустимого доказу понесених ним додаткових витрат на дітей відповідно до ст. 185 СК України.
Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводами представника апелянта, з наступних підстав.
Статтею 185 СК України встановлено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Пунктом 18 Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 р. "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" звернуто увагу судів на те, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазначені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.
До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних здібностей, страждає на тяжку хворобу, має каліцтво. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, малюванню або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат). Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів, і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі виникнення спору.
Аналізуючи положення ст. 185 СК України слід дійти висновку, що додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
До таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 13.09.2017 року у справі № 6-1489цс17.
Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами.
Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
На підтвердження свої позовних вимог, позивачем були надані належні та допустимі докази, а саме: акт виконаних робіт з надання медичних послуг на суму 350 грн.; видаткові накладні КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня» ДОР щодо витрат позивачки на придбання медичних препаратів на суму 25634 грн., 26210 грн. 72 коп., 22785 грн. 76 коп.; придбання позивачем проїзних квитків із м. Дніпро до м. Києва та в зворотньому напрямку, для проходження обстеження дитини в Національній дитячій спеціалізованій лікарні “ОХМАДИТ”.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що понесені позивачем витрати на лікування та обстеження дітей, медичні обстеження, в зв'язку з наявними в них захворюваннями, у розумінні положень ст.185 СК України відносяться до додаткових витрат, та у зв'язку з цим підлягають стягненню з відповідача додаткові витрати саме у розмірі 38347 грн. 48 коп. (1/2 частина загального розміру понесених витрат).
А тому твердження представника апелянта про відсутність допустимого доказу понесених позивачем додаткових витрат на дітей відповідно до ст. 185 СК України є безпідставними.
Інші, приведені в апеляційній скарзі, доводи представником апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі не погоджується з рішенням суду в частині відмови у стягненні додаткових витрат на придбання дітям абонементів для басейну в сумі 11171 грн., оскільки саме заняття плаванням є рекомендованим видом спорту для людей з діагнозом Гемофілія А, а також засобом реабілітації та лікування відповідно до Протоколу про санаторно-курортне лікування гемофілії, затвердженого Наказом МОЗ України № 56 від 06.02.2008, та Клінічного протоколу санаторно-курортного лікування дітей з гемофілією, затвердженого Наказом МОЗ України 28.05.2009 № 364. Зазначає, що в розумінні ст. 185 СК України необхідність відвідування дітьми басейну з огляду на хворобу є особливою обставиною, а тому відповідач зобов'язаний брати участь у таких додаткових витратах.
Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта ОСОБА_1 , оскільки позивачем не надано належних доказів того, що саме за рекомендацією лікарів діти потребують відвідування басейну. А посилання апелянта на те, що на законодавчому рівні закріплено та рекомендовано відвідування басейну для хворих на гемофілію, не є підставою для стягнення додаткових витрат на придбання дітям абонементів для басейну в розумінні ст. 185 СК України. Тобто, зазначений вид спорту та оздоровлення дітей було власним та самостійним вибором позивача.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 80 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано ухвалив рішення в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих позивачем.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Приведені в апеляційних скаргах доводи апелянтами не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтами норм процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Таким чином, доводи апеляційних скарг є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , - залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 серпня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.П. Варенко
О.В. Лаченкова