Провадження № 2-а/760/460/20
Справа № 760/32733/19
02 березня 2020 року м. Київ Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Букіної О.М.
при секретарі - Кривулько С.В.
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції роти №3 батальйону №2 полку №2 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Андрущенка Олександра Петровича про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати дії інспектора роти №3 батальйону №2 полку №2 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Андрущенка О.П. щодо адміністративного затримання та складання протоколу про адміністративне затримання передбачене ст.261 КУпАП протиправними та скасувати постанову від 20.11.2019 АПО18 №773603 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.178 КУпАП.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 20.11.2019 інспектором роти №3 батальйону №2 полку №2 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенантом поліції Андрущенко О.П. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення АПО18 №773603 за те, що позивач перебував в стані алкогольного сп'яніння, чим порушував громадський спокій та мораль, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 178 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн.
Посилається на те, що з його боку протиправних дій не було, громадський спокій та мораль він не порушував, вигляд у позивача був охайний, нецензурною лайкою не висловлювався, вів себе пристойно, здійснюючи правову допомогу клієнту ОСОБА_2 .
При цьому, зазначає, що в постанові не зазначено в чому саме проявлялися дії спрямовані на порушення громадського спокою та моралі, а лише процитовано диспозицію статті, а тому відсутній склад адміністративного правопорушення з боку позивача, а дії працівника поліції розцінює як перешкоджання адвокатській діяльності шляхом примусового відсторонення адвоката від захисту клієнта.
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим, а складання оскаржуваної постанови було вчинене з порушенням норм закону. Вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Також, позивач вказує, що інспектором роти №3 батальйону №2 полку №2 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенантом поліції Андрущенко О.П. 20.11.2019 було складено протокол про адміністративне затримання АЗ №112459,передбачене ст.261 КУпАП
Вважає своє адміністративне затримання та відповідно дії щодо складання цього протоколу з метою забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення протиправними та такими, що пов"язані з умисним та примусовим усуненням від можливості надати правову допомогу клієнту.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив позов задовольнити.
28.11.2019 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
Ухвалою суду від 29.11.2019 судом по справі було відкрито спрощене позовне провадження. Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Як вбачається з відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення - відповідач ухвалу суду про призначення розгляду справи у спрощеному позовному провадженні отримав 21.01.2020, однак у встановлений судом строк відзив на позов відповідачем подано не було.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
З матеріалів справи вбачається, 20.11.2019 року інспектором роти №3 батальйону №2 полку №2 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенантом поліції Андрущенко О.П. винесено постанову АПО18 №773603 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП.
У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 20.11.2019 року о 00 год. 10 хв. за адресою: м. Київ, вул.. П.Запорожця, 17, гр., перебував за даною адресою в стані алкогольного сп'яніння, чим порушував громадській спокій та мораль, на що слід зазначити наступне.
Зазначена постанова судом має перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Частина 1 статті 178 КпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за появу в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення, яке інкримінується позивачу полягає у поведінці особи, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, яка явно порушує загально визнанні норми (непристойні висловлювання або жести, грубі вигуки, нав'язливе ставлення до громадян тощо).
Суд вважає також, що притягнення до адміністративної відповідальності не підлягає особа тільки за сам факт появи у п'яному вигляді у громадському місці, якщо поведінка особи є пристойною, а у випадку коли має непристойний зовнішній вигляд, що викликає відразу (брудний, мокрий, розстебнутий одяг тощо); через сп'яніння особа повністю чи значною мірою втратила орієнтування (безцільно стоїть чи безцільно пересувається з місця на місце, у неї порушена координація рухів, звідси - нестійкість, хитка хода); п'яний повністю безпорадний (у непритомному стані) є суб'єктом зазначеного правопорушення.
Разом з цим, суд вважає, що дана постанова була винесена без урахування всіх вимог закону.
Дослідивши складену постанову АПО18 №773603 від 20.11.2019 та матеріали справи, суд вбачає, що в оскаржуваній постанові не зазначено конкретно, в чому саме проявлялися дії позивача, які на думку суб"єкта оскарження були спрямовані на порушення громадського спокою та моралі, що є обов"язковим при здійсненні відповідної кваліфікації вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.178 КУпАП.
Разом з цим, жодних пояснень свідків та доказів здійснення фото чи відео фіксації, які б підтвердили порушення позивачем громадського спокою та моралі, як і доказів перебування позивача у стані алкогольного сп"яніння, крім викладених інспектором обставин, в постанові не міститься.
За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Між тим, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, інспектором УПП у м. Києві лейтенантом поліції Андрущенко О.П. при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбачене ч.1 ст. 178 КУпАП.
Таким чином, суд вважає, що винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КпАП України.
П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Таким чином, суд вважає, що доказів того, що позивачем скоєне адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 178 КУпАП, відповідачем до суду не надано та такі докази в матеріалах справи відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на наведене вище та оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 178 КУпАП була винесена без достатніх правових підстав.
Частина 1 статті 246 КУпАП передбачає, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Положеннями ст. 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Оскільки відносно позивача складено протокол про адміністратвине затримання в порядку ст.261 КУпАП,тобто з метою забезпечення розгляду справи про адміністративне правопршення, передбачене ч.1 ст. 178 КУпАП, а тому суд приходить до висновку, що відповідність та законність дій щодо складання протоколу про адміністративне затримання відповідачем має оцінюватись судом (суддею), в провадженні якого знаходиться матеріал про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у сукупності з іншими доказами відповідно до процесуального закону.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України, регламентовано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи наявні матеріали справи в їх сукупності, приймаючи до уваги те, що суд прийшов до висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 178 КУпАП була винесена без достатніх правових підстав, суд вважає, що дії відповідача щодо адміністративного затримання та складання протоколу про адміністративне затримання АЗ №112459 від 20.11.2019 відносно позивача є протиправними та такими, що не узгоджується з дослідженими у суді доказами і вимогами чинного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення АПО18 №773603 від 20.11.2019 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 178 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 85,00 гривень підлягає скасуванню, а дії відповідача щодо адміністративного затримання та складання протоколу про адміністративне затримання АЗ №112459 від 20.11.2019 відносно позивача підлягають визнанню,як протиправними.
Враховуючи наведене вище, позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 178 ч.1, 246, 251, 252, 261, 278, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції роти №3 батальйону №2 полку №2 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Андрущенка Олександра Петровича про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Визнати дії інспектора патрульної поліції роти №3 батальйону №2 полку №2 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Андрущенка Олександра Петровича щодо адміністративного затримання ОСОБА_1 та складання відносно нього протоколу про адміністративне затримання АЗ №112459 від 20.11.2019 - протиправними.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення АПО18 №773603 від 20.11.2019 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 178 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 гривень - скасувати.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.М.Букіна