28.02.2020 Справа № 756/4689/19
Унікальний №756/4689/19
Провадження №2/756/1071/20
(заочне)
10 лютого 2020 року Оболонський районний суд м. Києва
у складі : головуючого судді - Яценко Н.О.
за участю секретаря - Дрончак Д.А.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача. В обґрунтування позову вказує, що 01.09.2005 року на підставі свідоцтва про право власності на житло, він отримав у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з заявою від 08.02.2006 року надав дозвіл на реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначає, що відповідач з 2010 року у вищевказаній квартирі не проживає, що підтверджується актом про не проживання від 01.08.2018, актом про не проживання від 10.10.2018 , актом про не проживання від 25.12.2018.
Відповідач по праві, є колишнім співмешканцем його доньки, ОСОБА_4 , а тому для позивача є сторонньою особою та не є членом сім'ї в розумінні чинного законодавства України. Відповідач вже понад 8 років не підтримує зв'язок, а ні з позивачем, а ні з його донькою, оскільки остання вже заручена з іншим чоловіком. Місцезнаходження та фактичне місце проживання відповідача стороні позивача невідомі.
За останній рік відповідач жодного разу не з'явився в спірній квартирі, при тому що позивач не створює перешкод у праві користування житлом відповідачу.
Протягом усього часу позивач вимушений оплачувати рахунки по житлово-комунальним послугам з розрахунку, зокрема і на відповідача, що створює фінансові труднощі для позивача, враховуючи той факт, що позивач є пенсіонером з невеликим розміром пенсії.
Посилаючись на ст. 317, 319, 346, 391, 405 ЦК України просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 та примусово зняти його з реєстраційного обліку в квартирі.
Ухвалою суду від 12.04.2019 року по справі відкрито загальне позовне провадження та розгляд справи призначено до підготовчого розгляду на 05.07.2019 на 13 год. 45 хв.
05.07.2019 року по справі проведено підготовче засідання та призначено справу до розгляду на 08.08.2020 на 11 год. 30 хв.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з обставин викладених в позові та просили позов задовольнити.
В судове засідання призначене на 08.08.2020 на 11 год. 30 хв. та 10.02.2020 на 10 год. відповідач не з'явився про розгляд справи повідомлявся, як за адресою реєстрації так і шляхом оголошення на сайті судової влади, причини неявки не повідомив, відзив на позов не надав. Суд за згодою позивача вважає за можливе провести заочний розгляд справи без участі відповідача.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.
Як убачається із свідоцтва про право власності на житло квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 7)
08.02.2006 позивач звертався з заявою на ім'я начальника управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в м.Києві в якій просив надати дозвіл на проживання в кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , який прибув в Україну як біженець, довідка дійсна до 08.02.2007 №001617. (а.с. 9)
Як убачається з довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_3 зареєстрований в АДРЕСА_2 .
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем надано суду акти про не проживання відповідача в кв. АДРЕСА_3 вісім років.
Відповідач доводи позивача належними та допустимими доказами не спростував.
Згідно ст. 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася в 1997 році відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності , закон надає власнику право вимагати усунення, будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України,
Об'єктом права власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. 379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав , передбачених законом.
Приймаючи до уваги, що реєстрація відповідача в спірній квартирі перешкоджає позивачу, як власнику розпоряджатись своїм майном та користуватись квартирою, а відповідач понад строки встановлені ст.405 ЦК України не проживає у спірній квартирі тому суд доходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Слід визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти вимог слід відмовити, оскільки судове рішення про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є підставою для зняття особи з реєстраційного обліку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_3 (ІПН - НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 28 лютого 2020 року.
Суддя Н.О. Яценко